«Слуга народу» сколихнула всіх. Врешті виявилося, що у «слуг» взагалі немає ніякої ідеології, окрім бажання утриматися при владі будь-якою ціною, будь-яким компромісом. Вони можуть бути правими, лівими, консерваторами, лібералами — ким завгодно, головне тільки з депутатським мандатом. І саме цю «ідеологію» можна назвати безпринципність.

В кожній країні праві, ліві, центристи набирають якихось своїх особливостей, вони дотримуються лінії партії, передають свою ідею новим членам. А наша монобільшість тримає владу, маючи статус звичайних людей, які просто домоглися влади і нікому її не віддадуть за будь-яку ціну.

І навіть якщо вони проведуть знов якийсь ребрендінг, то стануть ніким, тому що «Слуга народу» зібрана абсолютно з різних людей. Хтось є прислужниками олігархів, хтось є якимось молодими реформаторами, хтось є абсолютними кон'юнктурниками, а хтось взагалі випадковий. Є у них і з прокомуністичними, проросійськими поглядами. Є ліві, є праві, але вони всі зібрані за збігом обставин. У них немає спільної мети, окрім бажання влади. Вони, як партія, приречені.

Звичайно, може хтось рейдернути їх, саме той, хто має певний стрижень, має бачення того, як треба розвиватися, об'єднавши довкола себе якихось однодумців, але є думка, що це точно невигідно, бо сьогодні вони вже виглядають фактично банкрутом, тому рейдувати бренд, який вже не є популярним і який несе відповідальність за все, що відбувається зараз у країні — за провал в економіці, в зовнішній політиці, за провал в медицині — це просто політичне самогубство. Простіше створити нову партію, з новою назвою, зібрати тих, хто тебе підтримує, розробити нову концепцію і рухатися вперед вже в новому амплуа.

Взагалі, коли їх збирали, вони для красного слівця назвали себе лібертаріанцями, але є впевненість, що 95% під цим брендом навіть не знають, що таке лібертаріанство. Вони збирали людей, в першу чергу, за принципом керованості, тому ті, хто були головними бенефіціарами «Слуги народу», делегували своїх ручних майбутніх депутатів, якими вони потім будуть керувати. Далі вони збирали людей за принципом «аби не був у владі», що є безглуздим, тому що людина у зрілому віці, яка не займалася політикою, вочевидь нею ніколи не цікавилась, за рідкісними винятками.

Але якщо людина була депутатом або була в якійсь політичній силі, щось прагне робити, то в цьому нічого немає крамольного і поганого. Так, якщо вона підлягає під люстрацію, то таких людей не потрібно було брати у партію, але головна помилка «Слуги народу» в тому, що вони збирали абсолютно випадкових людей поза межами політики. Вони взагалі не розбираються в ній, але дуже добре розбираються у кнопкодавстві, роботі по команді і отриманні за це грошей у конверт. За півтора роки роботи у парламенті вони навчились на відмінно.