У Верховну Раду внесли законопроект про колабораціонізм. Назва і ідея добрі, а от є питання щодо змісту. Чи існує проблема колабораціонізму в країні? Існує. Чи повинні бути покарані? Повинні. Але є проблема — це визначення чітких меж, що таке свідомі колаборанти, а що таке вимушена співпраця на окупованій території або з режимом окупанта, або з квазіутвореннями, так званими “ДНР” і “ЛНР”.

Є дві цілі. Перша — це покарання винних за зраду. Що мається на увазі? Десятки тисяч осіб, які давали присягу державі Україна, перейшли на бік ворога. Мова йде про тисячі людей, а це понад 90% особового складу СБУ в Криму, які перейшли на бік ворога. Це люди, які давали присягу на вірність Україні. І ось саме це яскравий приклад колаборації, тобто за всіма статтями зрада Батьківщини, порушення присяги. Тут не лише СБУ, таких дуже багато в МВС, армії, ВМФ. Мова йде про десятки тисяч людей. Не покарати їх — це означає фактично давати приклад або спонукання для наступних, що так можна. Тому тут абсолютно справедливо, що для тих людей, які давали присягу і її порушили — покарання з боку Української держави.

З рештою питань все дуже непросто, бо навіть співпраця в органах державної влади з країною-агресором або квазідержав може розглядатися як під тиском сили, так і під тиском обставин: наприклад, для того, щоб отримувати можливість годувати родину.

Або можна говорити про розкаяння чи зміну поглядів в подальшому. Ось яскравий приклад щодо зміни поглядів: працює людина певний час на місці заступника голови уряду, фактично віце-прем'єра, під контролем колаборантів чи держави–агресора. В подальшому ця людина перейшла на вільну територію України, вона брала участь в різноманітних акціях протесту, організовувала кримськотатарський телеканал тощо.

Це відома людина і відомий факт, а мова може йти про десятки тисяч людей, яких ще ніхто не знає, і не знає чим вони займалися. Ще важче знайти, хто є умовним колаборантом, хто не знаходиться на території “ЛНР” і “ДНР” або в Криму. Співпраця, або як комусь здалося, проросійські ідеї і обвинувачення в колабораціонізмі без чітких критеріїв може призвести до полювання на відьом. Тому сама ідея зрозуміла, бо хочеться чітко відмежувати вплив РФ і їхніх агентів, але тут мусять бути чіткі критерії. І порушення присяги тими, хто її давав, — це чітке свідчення. Все решта — тут треба вагома доказова база для того, щоб під добру ідею не наробити собі шкоду.

Похвалив Путіна — це колаборація чи не колаборація? Людина розмовляє російською мовою — це колаборація чи не колаборація? Так можна дійти до абсурду. Це як закон про люстрацію: замість політичного покарання, тобто керівництва «Партії регіонів», було введено покарання за службу в цей час в державі всіх, хто був в партії. Тобто люди йшли на державні посади держави Україна, а не держави Януковича, а їх за це карали замість того, щоб засудити очільників самої партії.