Щороку перед жіночим святом йдуть дискусії щодо життя жінок в Україні та їх прав. Зараз багато різних феміністичних рухів, які вважають, що їх права порушені, а багато хто, навпаки, вважає, що жінки в нас королеви.
Насправді у нас ще дуже багато гендерної нерівності. Це відображається, в першу чергу, в нерівній оплаті праці, що підтверджується багатьма дослідженнями. Щоправда це не унікальна проблема для України, у всьому світі зараз звертають увагу на ці моменти. Жіночого лідерства у нас ще не настільки багато, як хотілося. Можна подивиться на наш уряд, і все стає зрозумілим. Тобто лідерські позиції все ж таки залишаються чоловічими, як в бізнесі, так і у політиці.
Ну і, звісно, найбільша проблема, яку можна виділити щодо порушення прав жінок – це телебачення. Той контент, який знімається, він повністю стереотипний. Наприклад серіал “Доярка з Хацапетовки” - у нас всі рольові моделі, які закладаються в серіалах, вони абсолютно дискримінаційні. Навіть той серіал “Ластівки” про підлітків, який дуже нахвалюють, теж стереотипний. Будь-яка мати підлітка знає, що у дітей є і інші проблеми, ніж ті, що в серіалах. Тобто нам тут треба змінювати підхід до виховання, до того контенту, який ми пропагуємо, як ми хочемо, щоб виглядало суспільство, і тоді ми пройдемо еволюційний шлях і наблизимося до золотого стандарту жіночих прав.
В наш час вже більше жінок займає позиції в бізнесі та політиці. Якщо згадати, що менше 100 років тому жінка не мала права голосу і права володіти майном. Зараз вже не такі часи, кількісно стає більше жінок, але все одно у нас залишається єдина жінка-прем'єр-міністр в історії України і єдина жінка – серйозний претендент на президентський пост, яка дійшла до другого туру.
Є ще одна проблема – це шлях дівчинки-підлітка у доросле життя, де нав’язується купа стереотипів, яка має бути жінка, нові стандарти краси та моди. Тут все дуже сильно залежить від батьків і від виховання, яке ти даєш у сім'ї, тому що наша система освіти, на жаль, залишилася радянською. Це жах, коли бачиш ті підручники, за якими ще ми вчилися, де в підручник з біології намальовані рослинки, а сьогодні вже є Discovery, National Geographic і Animal Planet, де у дітей набагато більше доступу до інформації. З одного боку, це добре, тому що вони набагато ширше дивляться на світ, а з іншого боку, це вимагає дуже багато уваги від батьків, тому що контенту в інтернеті різного безліч, і для того, щоб формувалося правильне критичне мислення у дівчат і відношення до цього контенту, щоб навчити працювати саме з інформацією, щоб діти не велися на фейки, на небезпечні челенджі, коли залазять на парапети і стрибають, от для цього дійсно зараз наша система освіти не готова, це залишається виключно на батьках. І тут батькам треба звертати особливу увагу, вчити свою доньку критичному мисленню в роботі з інформацією, вчити аналізувати, не вірити фейкам. Тобто це новий виклик цифрового світу.
Також постає питання жінки в великій політиці. Чисто жіночий уряд в Україні — це теж неправильно. За міжнародними дослідженнями, найкраще працюють і уряди, і компанії, в яких є змішане лідерство, тому що і жінки, і чоловіки доповнюють один одного і тоді можуть краще вирішувати проблеми. Тому суто жіночий уряд нам теж не потрібен, це крайнощі, нам просто потрібне більше представництво жінок в уряді.
От цікаво, чи поступився б президент Володимир Зеленскьй своєю позицію, якщо б з ним в другий тур вийшла жінка? По-джентльменськи, так би мовити. Тут питання не в гендері абсолютно. Це питання у тому, наскільки кандидату в президенти довіряє чи не довіряє українське суспільство. Жінкам трохи складніше доводити, що вони настільки ж здатні і здібні, як чоловіки. В принципі, з іншого боку, це дає і певного фору. Коли жінку недооцінюють, це на перших етапах навіть добре, дає можливість просунутися вперед і не стикатися з величезною кількістю перепон. Тому питання лише у тому, чи буде у нас жінка-лідер, яка зможе об'єднати країну, всі верстви населення, що їй будуть довіряти. І щоб у неї була команда, яка здатна зробити якісні зміни в країні.