Цього тижня у всьому світі відзначають День захисту дітей. День різних дітей. Є діти, які виховуються в сім'ях, у яких є батьки. Є діти, які позбавлені батьківського піклування або діти-сироти. Є діти у внутрішньо переміщених сім'ях. Є діти, які живуть у неповних сім'ях. Є такі, які живуть в інтернатних установах. Є багато різних категорій дітей в Україні.
Але всі діти залежні від дорослих. І в нашій Конституції написано, що обов'язком батьків є утримувати своїх неповнолітніх дітей, але, не у всіх є батьки. В такому випадку батьків заміщають опікуни, піклувальники, а в деяких випадках і держава. Тобто, діти завжди залежні, тому що така природа людська. Сказати, що десь інакше, не можна.
У дітей дуже багато проблем, особливо у тих сім'ях, у яких невисокі доходи, у яких менше можливостей. Держава повинна створювати умови для того, щоби діти мали можливість для своєї реалізації, щоб вони не залежали від соціального статусу і від можливостей своїх батьків. З цим у нас серйозна проблема. На жаль, держава скорочує соціальні програми, і нинішня «зелена влада», яка оголосила про кінець епохи бідності, вона ж і скорочує програми підтримки всіх верств населення. Людей просто викидають.
І тут проблема не тільки у тому, що скорочуються різні соціальні програми. Вони не скорочують програми по підтримці дітей, але коли вони скорочують програми житлових субсидій, і батьки цих дітей випадають з програми, у них немає грошей для того, щоб оплачувати комунальні та житло взагалі, то ж і можливості для розвитку дітей в таких сім'ях скорочуються. Тому загалом скорочення соціальних видатків боляче б'є по тих, хто потребує найбільше захисту. А це ще люди літні, похилого віку, інваліди і, звичайно, діти.
Ось ще один «здобуток» нової влади. З 2022 року збираються підвищувати рівень виплат батькам при народженні дитини. Тепер можна буде отримати 50 тисяч гривен. Ми подивимося ще, як цей закон запрацює, але доданих 8000 гривень нічого не вирішать. Погодьтеся: коли жінка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною і їй платять 850 гривень, а потім ще коли їй додадуть 100 гривень, це серйозно змінить її ситуацію? Це чисто піар-акція. Якщо ви хочете реально допомогти сім'ям з дітьми, потрібно виходити з того, що жінка, яка доглядає за дитиною, вона працює, правильно? До речі, ми визнаємо цей факт, що вона працює тим, що ми сплачуємо за неї єдиний соціальний внесок. Внесок ми платимо із мінімальної зарплати, тобто 1320 гривен, а їй на руки платимо 850: як вам це співвідношення?
Мораль: ми повинні збільшити цю державну допомогу по догляду за дитиною до мінімальної зарплати, тобто до 6000 гривень. На все про все потрібно 72 млрд гривень на рік. Якщо ми знайшли на дороги 150 млрд, то можна знайти для того, щоб підтримати сім'ї з дітьми, якщо ми хочемо, щоб зростала народжуваність і платити жінці за її працю. Від чого це залежить? Це залежить від політичної волі, а якщо ви скорочуєте соціальні програми, то про збільшення навіть мови не стоїть. Повинна стати в пріоритеті система соціальної політики, соціальної економіки.