Депутат Колесниченко требует у Ющенко отменить приказ МОН

С требованием отменить приказ Министерства науки и образования, обязующий выпускников школ сдавать тесты для вступления в вузы исключительно на украинском языке, к Президенту Украины Виктору Ющенко обратился народный депутат, председатель Всеукраинского Совета российских соотечественников Вадим Колесниченко. В открытом письме народного депутата отмечается, что приказ МОН №1171 от 25.12.2007 противоречит нормам Конституции Украины, Закона Украины «О языках», «Европейской Хартии региональных языков или языков меньшинств».

Приводим текст письма полностью, без изменений, на языке оригинала:










Сьогодні можна обґрунтовано говорити, що Українська держава веде неоголошену цинічну війну проти свої громадян – етнічних українців, росіян, поляків, угорців, молдаван, румунів, представників етносів й народів для яких єдиноможливою мовою спілкування є російська.

За 16 років Незалежності закрито понад 3 тис. російськомовних шкіл, що складає більше 60% від їх загальної чисельності на 1992 рік, при цьому кількість учнів, які навчаються російською мовою скоротилася майже в 7 разів з понад 3 мільйонів до 480 тисяч; за мовною ознакою дискримінуються ЗМІ, російська мова майже повністю витіснена зі сфер науки, вищої освіти, державного управління, медицини, тощо.

Але зважаючи на наростаючий народний опір цій політиці нинішня влада переступила вже будь-яку межу й розпочала етноцид по відношенню до майбутнього нашого народу - наших дітей.

25 грудня 2007 року міністр освіти й науки України підписав Наказ №1171 щодо зовнішнього тестування бажаючих вступати у ВУЗи в 2008 році, яким встановив провадити таке тестування виключно українською мовою, а учням, які навчалися у школах з викладанням мовами національних меншин видавати, цитую «невеликий за обсягом словник, із перекладом основних термінів, що використані у тестах». Тобто міністр настільки впевнений у геніальності цих дітей, що пропонує вивчити їм українську термінологію зі словника! прямо під час складання тесту! в той час коли їхні однолітки займатимуться безпосередньо розв’язанням тестових завдань! Постає резонне запитання – чи можливо адекватно скласти іспити з різних суспільних дисциплін на іншій, хоча й близькій, для людини мови за допомогою словника? В Україні ж діти вчаться і на кримсько-татарській мові, й на молдавській, румунській, угорській, польській, які разом з російською складають мережу понад 1,5 тис. шкіл, понад півмільйона учнів. Чи законна така дискримінація й поставлення в різні умови учнів, які навчаються в одній країні, часто на сусідніх вулицях?

Законодавство України та чинні міжнародні зобов’язання дають однозначні відповіді на ці запитання.

Відповідно до статті 26 Загально декларація прав людини ООН, що є базовим міжнародним документом, в якому закріплені основні права людини, кожна людина має право на освіту. Відповідно до статті 2 Декларації, кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Принципом 7 Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XІ) Генеральної Асамблеї ООН) визначено, що дитина має право на одержання освіти. Їй повинна надаватися освіта, що сприяла б її загальному культурному розвитку й завдяки якому вона могла б, на основі рівності можливостей, розвивати свої здатності й власну думку, а також усвідомлювати моральну й соціальну відповідальність й стати корисним членом суспільства. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинне бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту й навчання. Відповідно до Принципу 1 Декларації дитині повинні належати всі зазначені в Декларації права. Ці права повинні визнаватися за всіма дітьми без будь-яких виключень або дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового положення, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини або її родини.

В рамках Організації Об’єднаних Націй було прийнято Конвенцію про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти від 14.12.1960 р., відповідно до положень якої термін "дискримінація" охоплює будь-яке розрізнення, виключення, обмеження або перевагу за ознакою раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, економічного становища або народження, яке спрямоване або має наслідком знищення або порушення рівності відносин в галузі освіти.

Згідно з положеннями статті 3 Конвенції з метою ліквідації або попередження дискримінації, що підпадає під визначення, надане в цій Конвенції, держави, що є сторонами останньої, зобов'язуються:

а) скасувати всі законодавчі постанови, адміністративні розпорядження й припинити адміністративну практику дискримінаційного характеру в галузі освіти;

b) вжити, якщо потрібно, у законодавчому порядку заходи, необхідні для того, щоб усунути будь-яку дискримінацію під час зарахування учнів до навчальних закладів.

15 травня 2003 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. Відповідно до положень Хартії, якщо у зв'язку із роллю держави щодо вищих учбових закладів, неможливо передбачити надання університетської та іншої вищої освіти регіональними мовами або мовами меншин або ж забезпечити вивчення цих мов як окремих дисциплін університетської або іншої вищої освіти, держава зобов’язується заохочувати і/або дозволяти надання університетської або інших форм вищої освіти регіональними мовами або мовами меншин чи створення можливостей для вивчення цих мов як окремих дисциплін університетської або іншої вищої освіти.

Стаття 24 Конституції України встановлює, що громадяни мають рівні права й не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками мови. Стаття 53 Конституції України визначає, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Базовим Законом України, яким регулюються відносини щодо використання мов є Закон Української РСР "Про мови в Українській РСР".

Стаття 1 Закону передбачає, що законодавство про мови має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української та інших мов, якими користується населення, в державному, економічному, політичному і громадському житті, охорону конституційних прав громадян у цій сфері.

Відповідно до статті 3 Закону Україна створює необхідні умови для розвитку використання мов інших національностей в республіці. Стаття 5 передбачає, що громадянам гарантується право користуватися своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою. Крім того, згідно зі статтею 8 Закону будь-які привілеї чи обмеження прав особи за мовною ознакою та мовна дискримінація неприпустимі.

Основним спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини в сфері освіти, є Закон України „Про освіту”. Згідно з положеннями статті 6 Закону одними з основних принципів освіти в Україні є доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою, та рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку.

Стаття 7 Закону визначає, що мова освіти визначається Конституцією України, Законом Української РСР "Про мови в Українській РСР".

Згідно зі статтею 25 Закону „Про мови в Україні” вільний вибір мови навчання є невід'ємним правом громадян. Україна гарантує кожній дитині право на виховання і одержання освіти національною мовою.

Отримання вищої освіти регульовано Законом України «Про вищу освіту», стаття 5 якого передбачає, що мова навчання у вищих навчальних закладах визначається відповідно до Конституції України та закону України про мови.

Необхідно також зазначити, що стаття 29 Закону «Про мови в Українській РСР» передбачає, що абітурієнти, які вступають до вищих і середніх спеціальних навчальних закладів республіки, складають конкурсний вступний екзамен з української мови. Абітурієнти-громадяни України, які поряд з українською і російською мовами вивчали в загальноосвітніх школах і національну мову при вступі до навчальних закладів в групи з українською мовою навчання складають заліковий вступний екзамен з української мови, а в групи з російською мовою навчання — конкурсний вступний
екзамен з російської мови.

Відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України від 25.12. 2007 № 1172, для осіб, які не вивчали (не атестовані) української мови, приймальна комісія з урахуванням наявності педагогічних і науково-педагогічних кадрів може встановлювати вступне випробування з тієї мови, оцінки з якої виставлені в документі про освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень.

Таким чином, законодавство України та ратифіковані міжнародні зобов’язання прямо вказують на право особи складати вступних іспитів (а незалежне тестування безумовно є однією з їх форм) російською мовою та на заборону будь-якої дискримінації, надання привілеїв чи обмежень, створення нерівного становища за мовною ознакою.

Тому, враховуючи вищенаведене, вважаю цей Наказ злочинною спробою позбавити права на освіту дітей за мовною ознакою, продовженням політики етноциду по відношенню до мовних меншин в Україні та від свого імені та імені понад 120 громадських організацій об’єднаних у Всеукраїнську Раду російських співвітчизників вимагаю скасувати Наказ МОН №1171 від 25.12.2007 та привести його положення у відповідність до Конституції України, Закону України «Про мови», «Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин», інших вітчизняних нормативно-правових актів та взятих на себе міжнародних зобов’язань.

З повагою,
Народний депутат України,
Голова Всеукраїнської Ради російських співвітчизників

В.В. Колесніченко