19 марта отмечает свое 85-летие украинская писательница-шестидесятница и поэтесса, наша великая современница Лина Костенко. Ее произведения переведены на английский, белорусский, эстонский, итальянский, литовский, немецкий, русский, словацкий и французский языки.
Поэтесса на публике появляется крайне редко, ведет затворнический образ жизни. Сегодня Лина Костенко живёт в Киеве, пишет Обозреватель.
Эта талантливая женщина написала и произнесла очень много мудрых слов. Мы собрали лишь некоторые из ее изречений на разные темы.
О войне и Путине
Слова из неопубликованного стиха Костенко, которые она написала на титуле одной из книг, отправленных поэтессой в зону АТО. Не трудно догадаться, какой "серий человечек" вспоминается в отрывке.
- І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми,а завтра – ви.
Про Украину
- А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
- Звичайно ж, Гоголь - це російський письменник, але це - український геній.
- І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.
- Починаю розуміти, чому Людовік XIV сказав: "Держава — це я". Так, держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
- Буває, часом сліпну від краси.
Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься - Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
- Розп'ято нас між заходом і сходом,
Що не орел - печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
Щоб він не дався знівечить себе!
- Коли держава говорить кийками, сперечатися з нею важко.
- Мужчини імперських націй мислять категорією сили.
Мужчини поневолених, але гордих націй мислять категоріями свободи.
- Вночі скриплять вози. Переселенці їдуть.
Світ за очі, покидавши своє.
Шукати Україну в Україні.
десь має ж бути, десь вона та є!
- Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
- Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
- Кожному поколінню сняться свої кошмари.
- Жах не в тому, що щось змінеться, - жах у тому, що все може залишитися так само.
- Я нічого не боюся. Я боюся тільки причетності до ідіотів.
- Проблеми ж - як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані - то вже навік.
- А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
- Нам треба жити кожним днем.
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо "потім" може й не настати.
Об исторических уроках
- Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
- У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років – а вона та сама.
- Йдемо по колу, як сумирні конячки в топчаку історії, б’ючи у тій самій ступі ту ж саму олію.
- Ми думаємо, що це у нас шляхетна толерантність, а це у нас воляче терпіння.
Про женщин
- Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.
- Жінки довше переживають образу, незалежно від того, вони образили чи їх ображено.
- ... жінка — як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
- Пристрасть - це натхнення тіла, а кохання - це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.