Минулої неділі в Україні пройшли вибори місцевих рад і мерів, які Організація з безпеки та співробітництва в Європі назвала «змагальними та загалом добре організованими», додавши, що «кампанія в цілому засвідчила повагу до демократичного процесу».
Проведення третіх демократичних виборів в Україні з часу минулорічної революції Євромайдану – в регіоні, де вільні вибори є радше винятком – стало ще одним підтвердженням того, наскільки далеко Україна просунулась від Росії і наскільки дії російського президента Володимира Путіна прискорили цей процесс, повідомляє НМПУ.
Російська держава «жорсткого авторитаризму» та її підтримка ресовєтизації та ресталінізації яскраво контрастує з процесами демократизації, ліквідацією радянських пам’ятників і комуністичних символів та довготривалою десталінізацією, що відбуваються в Україні. Більшість українців – на відміну від Путіна та багатьох росіян – не жалкують за розпадом СРСР.
Російська агресія в Україні мала зворотні від очікуваних наслідки у п’ятьох ключових аспектах.
У політичній сфері: після свого розпаду проросійські Партія регіонів і Комуністична партія вже не контролюють більшість парламенту. Починаючи з 2014 р., Україна вперше в історії має конституційну більшість зі складу депутатів, які підтримують європейську інтеграцію.
У сфері національної ідентичності: російська агресія започаткувала безповоротний процес формування нової, громадянської національної ідентичності українців, що об’єднала україномовних і російськомовних громадян. Російську агресію на сході та півдні України зупинила не держава, яка ледь існувала в першій половині 2014 р., а народний спротив з боку україномовних та російськомовних українців, євреїв та інших.
Будучи своєрідним продовженням масових протестів під час Євромайдану, народний опір включав солдатів, волонтерів та активістів із громадського сектору, серед яких переважали жінки.
Москва не може зрозуміти, як громадяни можуть діяти самостійно без будь-яких вказівок із боку держави. Коли хтось із звичайних росіян проявляє ініціативу та силу волі – як яскраво зображено у фільмі «Левіафан» – держава їх знищує.
Те, як більшість російськомовних українців проявили себе патріотами України та противниками «русского мира» та Євразійського Союзу, стало ще одним феноменом, який путінська Росія не може осягнути. Російська влада, яка зображає всіх українців, що опираються приєднанню до російських інтеграційних проектів, «фашистами», не здатна зрозуміти, що сепаратисти та російські війська воюють проти російськомовних українців і євреїв.
В Україні – країні з найвільнішим середовищем для російськомовних ЗМІ – українці не вважають питання мови надто важливим. При цьому 82% російськомовних українців не відчувають на собі ніякого тиску (хоча саме цю причину Путін використав для виправдання анексії Криму).
У сфері релігії та церкви: популярність Російської православної церкви (РПЦ) в Україні перебуває у стані незворотного занепаду. До 2014 р. в Україні, яка має втричі меншу кількість населення, ніж Росія, кількість парафій РПЦ була приблизно такою ж. Після 2014 р. популярність РПЦ різко впала, в той час як популярність її головного конкурента – Української православної церкви Київського патріархату – зростає. Патріарх Філарет має найвищий рівень підтримки серед усіх церковних лідерів в усіх регіонах України, у той час як рівень довіри до лідерів РПЦ – найнижчий.
Ці тенденції призведуть до посилення тиску з приводу визнання автокефалії (тобто незалежності) Української православної церкви з боку Патріарху Константинопольського (який перебуває у Стамбулі). Такий крок може суттєво вдарити по рівню впливовості РПЦ у світі.
У сфері ставлення до історії: десталінізація відбувається в Україні вже протягом майже трьох десятиліть, і, на відміну від Росії, більшість українців мають яскраво виражене негативне ставлення до Сталіна. В Україні, в тому числі в її східних і південних регіонах, більшість населення вважає штучний голод 1933 р. (Голодомор), який вбив близько 4 млн українців, геноцидом.
Російська агресія мала також помітний вплив на ставлення українців до Другої світової війни. Україна вже відзначає завершення війни 8 травня разом із Європою, у той час як Росія досі святкує перемогу у «Великій вітчизняній війні» та воєнні «подвиги» Сталіна 9 травня. Уперше в історії більшість українців має позитивне ставлення до партизанів-націоналістів, які воювали проти нацистів і радянських військ протягом 1940-х рр.
Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія, яких очорнював Радянський Союз і продовжує очорнювати Росія, створили найбільшу партизанську армія в часи Другої світової війни на тих самих засадах самоорганізації та творчості, які лежали в основі Євромайдану та народного опору російській агресії.
У сфері зовнішньої політики: більшість українців вперше підтримує членство в НАТО. 49% українців прагнуть тісніших стосунків із Європою, і лише 8% – із Росією. Водночас 64%, 50% і 45% українців мають позитивні погляди на ЄС, США і НАТО, відповідно. Підтримка приєднання до Митного Союзу на чолі з Росією впала з 40% у 2011 р. до 17% сьогодні.
Навряд чи в Києві найближчим часом з’явиться пам’ятник Путіну. Хоч українці і вдячні за ці неочікувані наслідки його поведінки, вони також переконані, що Путіну саме час залишити їх у спокої.
Тарас Кузьо є науковим співробітником Центру політичних і регіональних досліджень Канадського інституту українських студій при Альбертському університеті та зовнішнім науковим співробітником Центру трансатлантичних відносин Школи фундаментальних міжнародних досліджень при Університеті Джонса Гопкінса