Політики - як польські, так і українські - дуже часто використовують історичні події для того, щоб розкрутити моховик емоцій і заробити собі на цьому тлі авторитет в очах населення. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню Новости Украины – From-UA розповів український правозахисник, член-засновник Української Хельсинської групи, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович.
За словами нашого співрозмовника, українці знають про Волинську трагедію значно гірше, ніж поляки.
«Я був шокований, коли заїхав в одне село (вже і не пам’ятаю його назву), де є меморіал загиблим полякам, і запитав, де цей меморіал. А жінка мені відповіла, що не знає, і про Волинську трагедію вона не чула. Тобто у нас немає пам’яті про Волинську трагедію, і тільки тепер, під впливом тих почасти справедливих, почасти несправедливих докорів і звинувачень Польщі ми почали усвідомлювати, що така трагедія була», - констатує експерт.
На думку правозахисника, провина українців є безсумнівною, бо саме вони ініціювали етнічну чистку.
«Мотивація при цьому до певної міри має значення, історики мають це враховувати. Але сьогодні для наших поколінь важливо те, що в результаті цієї етнічної чистки були жорсткого вбиті невинні люди, навіть діти. І це виправдати не можна, це потрібно визнати і покаятися», - каже Мирослав Маринович.
З іншого боку, продовжує співрозмовник видання, йдеться про справді братовбивчу війну, під час якої гинули невинні українці, діти, жінки, старі люди, які не тримали у руках зброю.
«Отже перед Господом і перед людьми це так само злочин. Польська сторона дуже часто виправдовує свої дії тим, що це були так звані акції «одветове», тобто акції у відповідь на агресію українців. Але українці так само вдаються до логіки «акцій у відповідь», тому що вони просто беруть інший відтінок історії. І кожна сторона бере вигідний для себе відтінок», - зазначає член-засновник Української Хельсинської групи.
Таким чином, констатує Маринович, кожна сторона бере для себе вигідний відрізок історії, щоб мотивувати свої дії і виправдати їх.
«Натомість сьогодні ці дії не мають виправдання. І я надзвичайно вдячний отій новій хвилі вибачень і прощень: з української сторони це були заяви, де брав участь Кравчук і інші особи, і тепер у відповідь ми маємо заяви трьох президентів Польщі і ще низки громадських польських діячів щодо визнання злочинів, вчинених польською стороною. Я думаю, що це є правильний підхід з обох боків. Потрібно без сумніву покаятися та сподіватися на прощення зі свого боку», - каже правозахисник.
За словами експерта, політики - як польські, так і українські - дуже часто використовують історичні події для того, щоб розкрутити моховик емоцій і заробити собі на цьому тлі авторитет в очах населення.
«Політики люблять роздмухувати емоції, і це ми зараз бачимо у Польщі. Причому вони це роблять не синхронно. Пригадую собі, коли українські політики роздмухували тему польського цвинтаря на Личакові у 2002 році, це була велика хвиля протесту. Польща дивувалася і протестувала, а тут в Україні розбурхувалися емоції. І тепер розбурхують емоції поляки, чому немає кінця. Просто суспільство - і польське, і українське - має здобути імунітет проти політичних спекуляцій довкола нашої історії. Нам потрібно будувати спільне майбутнє», - резюмував наш співрозмовник.
Нагадаємо, раніше інтернет-видання Новости Украины – From-UA повідомляло про те, що Верхня палата польського парламенту (Сенат) увечері 7 липня прийняла резолюцію, в якій Волинська трагедія 1942-1945 рр. визнається геноцидом поляків.