Олександр Мошинський, який є представником лідера Громадського руху «Український вибір — Право народу» Віктора Медведчука, у своїй колонці на «Українській правді» прокоментував раніше оприлюднений на «УП» матеріал юристів Романа Титикало й Іллі Костіна ― статтю,присвячену «справі Василя Стуса». На думку Мошинського,ця стаття стала «засобом реалізації політичного замовлення та самохизування двох «юристів», яким, з огляду на їх професійні якості, не залишається нічого іншого, крім «танців на кістках» задля власного піару».
Говорячи про лінію захисту, яку проводив Віктор Медведчук у 1980 році, та опротестування цього рішення у 1990-ому,«юристи» дивним чином «не помітили» фактичного скасування статті 62 КК УРСР, за якою суд виніс вирок, та заміни її іншої статтею.
Представник Медведчука навів докази того, що Титикало таКостін зробили це свідомо, оскільки сам Медведчук прямо заявляв про згаданий факт. Мошинський назвав таку позицію «нісенітницею», оскільки Костін та Титикалофактично намагаються підмінити те звинувачення, за яким засудили Стуса, на абсолютно інше, що з’явилося лише за 9 років, і, використовуючи цю маніпуляцію, звинуватити Медведчука.
Мошинський припускає, що автори статті зайняли таку позицію через політичне замовлення, яке вимагає необ’єктивного висвітлення подій того часу і приниження гідності, честі та ділової репутації Віктора Медведчука.
Щодо об’єктивної оцінки вини Стуса, то варто процитувати ще одного дисидента — Левка Лук’яненка, якого також згадують у матеріалі «УП». В одному зі своїх інтерв’ю він говорить: «Звинувачення, висунуті проти Василя Стуса за статтею 62 у ч. 1 і 2 КК УРСР, були стовідсотково обґрунтовані. У цьому випадку потрібно відокремлювати суто юридичний підхід від логічного людського. Якщо закон писав, що антирадянською агітацією і пропагандою є певні вчинки або висловлювання, а людина чинила подібні дії, значить, це законно. І в цьому випадку не можна говорити, що радянська влада діяла незаконно. Але зараз ми не визнаємо ту законність. Та законність, власне, була незаконна, як і держава загалом».