Конфлікт Порошенка, Ахметова проти Коломойського, Садового досягає свого апогею, адже захват ОДА - це явно перехід «червоної лінії», після якої звичні переговори у нічний час, як це любить зазвичай Порошенко, уже можуть бути неможливими.
Про це пише політолог Микола Давидюк в своєму матеріалі на сайті "Політрада".
Плюс на це накладається невпинна активність Тимошенко та бажання Росії провести позачергові парламентські вибори уже цього року.
Згідно інсайдерської інформації, Президент буде готовий на них піти по досягненню певних своїх цілей, серед яких безвіз, підняття мінімальної пенсії та отримання траншу.
Окрім партій, які уже стали уособленням українського парламентаризму, буде «проба пера» і нових політичних проектів, які спробують продемонструвати нову/стару політичну риторику, культуру та підходи.
Партія Саакашвілі та ДемАльянс
Сюди ж можна включити і Гриценка із Садовим. Поки що окрім спільних фото та теоретичних стратегій ще нічого не готово, і скоріш за все, кожна із партій піде своїм шляхом, і об’єднань більше, ніж по двоє, не передбачається. Але ведення спільного антипорошенківського фронту уже сьогодні можна визначити як таке, що діє.
Найбільший виклик - це потрапляння на національні ЗМІ, формування прозорої вертикалі в регіонах та продовження серії масових публічних зустрічей. Окремо слід відзначити аналітичні напрацювання при партії та політичний досвід Міхо.
Сила Людей
Молода політична сила, яка здобула перші перемоги на місцях, найяскравішою з яких було проходження в міськраду Маріуполя. Скоріш за все, піде під керівництвом досвідченого активіста Олександра Солонтая, що може дати неочікуваний результат та стати надзвичайно корисним досвідом для молодої політичної структури. Яка не забруднена зв’язками із олігархами.
Національний корпус «Азов»
Осучаснена версія українського міського націоналізму, яка конкурує із «Свободою» на правому політичному полі. Хоча моніторинг демонструє серію спільних акцій, зокрема проти російських банків. Все ж, має свою групу прихильників та перспективу відібрати значну частину виборців, які свого часу розчарувалися в «Свободі», «Правому секторі» та «Укропі».
Республіканська «Основа»
Однозначно екс-губернатор Донеччини не полишає спроби збільшити свої політичні впливи і наближена до Сергія Тарути «Основа» може стати наступним кроком. Зрозуміло, що базовим регіоном його політичного об’єднання стане не окупована частина Донбасу – вотчина самого Тарути та можливе ідеологічне ядро, за умови, якщо колектив партії зможе його запропонувати. Явним плюсом Тарути може бути поміркована, прагматична політика, за якою, в гущі популізму та порожніх заяв, скучив український виборець. Схожа аналогія була у Франції, в другій половині минулого століття, коли французи віддали свої голоси за "Тиху силу".
Вільні люди
Поки що, як про політичну партію говорити зарано, але приглянутись уже потрібно. Наразі бренд більше працює як депутатське об’єднання із елементами вуличних та військових акцій. З чуток, наближені до спікера А.Парубія активісти руху намагаються відігравати продержавницьку позицію, через що не можуть зайняти чітку, із швидкоростучими рейтингами електоральну нішу. В той же час, підтримуються низкою депутатів із гарним революційним та військовим бекграундом, який зрозуміло що, важко виміряти соціологічно.
Партія Парасюка
Як політик Володимир має свій базовий електорат, який виходить далеко за межі його округу і більше базується на правій ніші патріотизму. Попри шалену активність та участь у неоднозначних політичних акціях, типу бійки із Вілкулом, популярність Парасюка не зникає, хоч і набула певного антирейтингу, зокрема серед прибічників колишніх регіоналів. В той же час Парасюк може стати сильним доповненням патріотичної партії, або ж навпаки, спробувати сформувати власну та піти на вибори.
Надія Савченко
Напевно найбільш небезпечна політична авантюра із безліччю невідомих за останні 25 років. Адже перевтілення Надії від військового на Майдані, до військового на Сході, полонянки, а тепер і політика та переговірника по заручниках вводить багатьох в оману. Адже кожне із перевтілень мало свої наслідки, як політичні так і світоглядні для самої Надії. Через що, ризики залежності такого проекту від Кремля надзвичайно високі.
Вихідці із БПП
Окремо слід розглянути потенційні проекти, які можуть з’явитися виключно технічно, під вибори, під окремого лідера. Зрозуміло, що і під окремі політичні завдання. Такими політичними вожаками можуть бути як Сергій Каплін, який вже стартував, так і розкручений неоднозначними акціями Олексій Гончаренко. Додатково можуть з’явитися і нові політичні герої. Благо в запасі вони є.
В підсумку
Найважливіше питання, - це навіть не прізвища, рейтинги чи навіть якісний склад ВР чи кандидатів, які будуть балотуватися. Найголовніше - це підходи та мотиви політиків, які можуть прийти до Парламенту.
А це новий закон про вибори, про зняття депутатської недоторканності та про зменшення впливу олігархічних ЗМІ. Все разом в комплексі може дати якісно-новий результат, без цього ми приречені на рух по колу та наступання на старі граблі. Хоча так, у новому скликанні кількість проросійських сил може явно вирости. Або навпаки, під тиском населення, все ж таки вдасться досягнути зміни парадигми, і змусити політиків хоч трохи реагувати на вимоги населення
Микола Давидюк, політолог