Російська пропагандистська машина, запущена на окупованому Донбасі, повільно, але вірно перетворює людей, що там живуть, в тих, хто відчуває себе вже не українцями і навіть не росіянами, а "громадянами" так званих "ЛДН/ДНР", йдеться у статті свіжого номера журналу Новое Время.
Пропаганда на окупованому Донбасі в останній рік змінилася. Якщо у 2014-2015 роках місцеві ЗМІ робили акцент на військові дії і жертви серед мирного населення, то тепер вони пишуть про те, що на непідконтрольних Україні територіях будується світле майбутнє.
Ватажкам самопроголошених республік при безпосередній допомозі Кремля вдалося вибудувати ефективну систему інформаційної обробки населення. В першу чергу наголос робиться на місцеві ЗМІ - тут, крім російських, виходять в ефір місцеві телеканали, газети, з'явилися нові інтернет-видання та радіостанції. Причому жоден з окупаційних ЗМІ не дозволяє собі навіть натяку на критику "уряду".
Місцеві "журналісти" і різного роду пропагандисти працюють під невсипущим контролем російських кураторів. Щотижня вони отримують оновлені "темники", згідно з якими препарують події в потрібному ключі.
Луганськ-24 - єдиний "республіканський" телеканал Луганська - в місцевих новинах показує тільки позитивні сюжети. Так стверджує його постійний глядач луганчанин Сергій Сакадинський.
"Позитивним" телебаченням місцевий ідеологічний фронт не обмежується: у "ЛДНР" виходить чимало газет, здебільшого безкоштовних. У їх числі - газета Республіка з заявленим накладом у 50 тис. примірників, яка є офіційним рупором ватажка "ЛНР" Ігоря Плотницького.
В цілому в Луганську виходить з десяток видань, серед яких XXI століття, Життя Луганська, Новоросія з тиражами від 10 тис. до 20 тис. примірників. Майже в кожному номері перші смуги віддані ватажкам "ЛНР" та їхнім заявам.
На одному полі з друкованими ЗМІ грає і місцеве радіо - Республіка, Перемога і Козацьке радіо, чиї новини також прославляють як тутешніх лідерів, так і те, як вони намагаються керувати окупованими територіями.
Андрію Діхтяренку, редактору інтернет-видання Реальна газета, редакція якого знаходиться в Києві і пише про життя на окупованому Донбасі, декілька раз в руки потрапляли "темники" окупованих республік, де були прописані всі тези для тамтешніх ЗМІ. Наприклад, перед "націоналізацією" самопроголошеними республіками українських підприємств пресі рекомендувалося пояснювати, що це позитивно позначиться на місцевій економіці.
Також "темники" рекомендують пул спікерів по вказаним темам, серед яких часто фігурують одні і ті ж - так званий політолог Олександр Проценко та голова громадської організації Не забудемо, не пробачимо Анна Сорока.
При цьому експерти підкреслюють: тутешні ЗМІ контролює російська сторона. А Діхтяренко стверджує, що йому вдалося відстежити, що, наприклад, Луганський міський портал модерується з Томська.
“Ні одна новина не з'являється на сайтах, перш ніж не пройде перевірку російських кураторів, - говорить він. - А ті часто, не знаючи реалій, надають зовсім несамовиту інформацію". Він згадує, як нещодавно на сайті ЛНР Сьогодні вийшла новина про те, що нібито в Київському політехнічному інституті публічно була спалена вся російська класична література, яка була в бібліотеках.
Що стосується Донецька, то там близько 80% ефіру займають російські телеканали, а 20%, що що залишилися - місцеві. "Причому тутешня пропаганда більш агресивна, наполеглива і однобока", - вважає житель Макіївки Станіслав Васін.
А по тональність ЗМІ самопроголошених республік нагадує часи застою. Своїм лейтмотивом "у нас все добре, а все зло — від загниваючого Заходу" вони нагадують кінець 1970‑х, вважає журналіст.
"Я за три роки моніторингу ЗМІ "ДНР-ЛНР" не бачив жодного критичного матеріалу щодо "влади республік". Тотальна пропаганда, журналістики немає взагалі",— говорить Гармаш.
За інформацією Сергія Гармаша, главреда ОстроВа (донецького інтернет-видання, яке з початком окупації перебралося в Київ), в "ДНР" всю пропаганду контролює Ігор Антипов, колишній керівник донецького видавництва "Новий світ", а нині "міністр інформації" самопроголошеної "республіки".
“Видавництво Новий світ - це те, яке заплатило Віктору Януковичу багатомільйонний гонорар за неіснуючу книжку, - уточнює Гармаш. - Як кажуть, коло замкнулося".
Тут же Гармаш обмовляється, що, за його інформацією, фінансування ТБ і газет на окупованих територіях не таке вже й велике: мовляв, середня зарплата "журналіста" на донецьких телеканалах – 5-7 тис. руб. (2,2-3,1 тис. грн), а новачкам платять ще менше.
“Про професіоналізм кореспондентів можна судити по телесюжетах,- каже Гармаш. - В основному це діти, іноді навіть сумніваєшся, що студенти".
Проте соціологи констатують, що навіть така пропаганда працює. Згідно з опитуванням IFAK, 43% жителів самопроголошених республік впевнені, що готовність бойовиків, які захопили там владу, прислухатися до думки співгромадян істотно вище, ніж в Україні. Більше того, майже третина жителів непідконтрольної частині Донецької області бояться повертатися під український контроль.