Ім'я киянки Галини Герасимової з'явилося на слуху всього якихось півтора роки тому. Сімдесятирічна пенсіонерка спочатку стала обличчям модного глянцевого журналу L`OFFICIEL, а потім отримала цілу купу пропозицій від модних видань, ток-шоу та кліпмейкерів.
Про кар'єру моделі, вік і жіночу красу Галина розповіла Знай.ua.
Я вважаю себе звичайнісінькою жінкою. Родом з Миронівки, Київської області, в 19 років вийшла заміж за військового, багато поїздила слідом за ним і в 70-их роках ми осіли в Києві. До сих пір живемо душа в душу. У нас дві дорослі дочки і четверо онуків.
У мене з дитинства була яскрава зовнішність. Я була мініатюрною блондинкою. Одного разу ми з тіткою пішли на ринок, в той час в Ржищеві якраз знімали фільм "Дніпро горить" і творці картини шукали типажі героїв на ринку. Мене помітили, сказали тітці, що хотіли б бачити мене в кіно. Батьки відмовили їм. Просто сказали, що мені це не потрібно, актрисою я все одно не стану. На цьому припинилися всі розмови, як і мрії про сцену або камеру.
Я з юності звикла, що жінка повинна виглядати максимально красивою і доглянутою. Хоча в радянські часи з цим і були складності. Але я вважаю, що жінка повинна виглядати такою в будь-якій ситуації.
Після переїзду до Києва я працювала в НДІ, була оператором ЕОМ, потім працювала на інженерних посадах. Відмінно пам'ятаю часи тотального дефіциту, коли майже нічого не було. До сих пір зі сміхом згадую, як вдавалося дуже рідко дістати відріз тканини, як у нас був стіл замовлень і ми з співробітниками тягнули жереб - кому дістануться туфлі, які випадково до нас завезли. Розмір значення не мав. Люди просто хапали все, що давали, а потім мінялися між собою.
Одного разу ми святкували Новий рік у будинку офіцерів. У нас була хороша компанія, а мені вдалося дістати до свята сині угорські туфлі, якими я дуже пишалася. Після свята хтось із друзів чоловіка запросив нашу компанію до себе додому. Ми, дружини військових, природно перевзулися в чоботи, щоб йти по снігу, а туфельки склали по пакетам, які ніс один з товаришів по службі. Вдома виявилося, що пакет з моїми туфельками втратили по дорозі.
Мої онуки люблять мене фотографувати. Старший онук Іліан навчається на режисерському факультеті і виклав в соціальних мережах мої фотографії.Його друзі побачили мене. На той момент в соцмережах шукали жінку у віці для фотосесії. Хтось комусь скинув мої знімки. Так мене запросили на першу фотосесію.
Коли я вперше прийшла на зйомки, фотографи та стилісти похвалили мій типаж. Онуки мене відразу попередили, що, можливо, все буде кілька авангардно - щоб я не протестувала і не опиралася. Так воно і вийшло. Мені зробили зачіску, макіяж і попросили попозувати. Сама здивувалася, коли в кінці фотосесії мені сказали, що у мене все вийшло і я природжена фотомодель. Так я опинилася в журналі L`OFFICIEL.
Після тієї фотосесії мене помітили. Я багато знімаюся, брала участь в передачах "Все буде добре","Супер Интуиция", "Сюрприз, сюрприз", "Говорить Україна", "Стосується кожного", "За живе" виходила на подіум, знімалася в кліпах Олександра Пономарьова та Світлани Лободи.
На зйомки завжди їду з задоволенням. Я взагалі звикла отримувати задоволення від всього що роблю - це приходить з роками. Люблю, коли мені роблять зачіску, макіяж, змінюють мій стиль. Зовсім недавно довелося позувати у величезному старовинному капелюсі і вінтажній червоній сукні, до цього мені намалювали зигзагами брови і зробили срібні губи. Люблю такі експерименти. Я займаюся цим і майже не відчуваю втоми.
У кліпі Олександра Пономарьова "Полонений" ми познайомилися з моделлю Анастасією Кумейко та навіть зіграли з нею одного і того ж персонажа. Вона - в молодості, а я - в більш зрілому віці.
Мій чоловік спочатку не сприймав моє захоплення зйомками всерйоз. Але коли йому показали, він був радий за мене. Ревнощів немає, ми вже люди у віці, багато разом пережили, через багато що пройшли. Так що він знає, що я його люблю і для ревнощів немає підстав.
Я ніколи не сиділа на дієті. У мене конституція тіла така, що мені б навіть трохи поправитися незавадило. Зовсім трішки - на два-три кілограми. Єдине, що я роблю в процесі прийняття їжі - їм кілька разів і невеликими порціями. Може, тому і не гладшаю.
Я вважаю, що у жінки все повинно бути в міру. Це дуже важливо. Наприклад, я не проти того ж ботоксу. Хоча сама його ніколи не робила. Якщо жінка хоче виглядати молодше, якщо фінанси дозволяють - то заради Бога. Головне, щоб все було в міру. Тому що сильно накачані губи, купа прикрас, по дві дублянки за один раз - це занадто та виглядає некоректно.
Я від народження блондинка. Зараз тільки злегка підфарбовую волосся в пшеничний колір - через сивину.
Я не вважаю себе дуже стильною. Але завжди прагнула мати гарний вигляд. Просто тому, що для жінки це природно. Можна не мати грошей, жити в період тотального дефіциту, але все-таки жінка повинна прагнути виглядати хоча б доглянутою. Перш за все для себе самої. З власного досвіду знаю, коли я вдома, в халаті, без манікюру, ненафарбована - немає якоїсь гармонії в душі. І навпаки. Якщо на мені каблучок, прикраси, я при повному параді – в душі з'являється якась гармонія, впевненість. Навколишні це бачать.Тому раджу навіть вдома виглядати доглянуто.
Я не проти нововведень в моді, можу і джинси одягнути з кросівками.Найголовніше, щоб жінка сама собі подобалася в цьому вбранні, щоб воно було їй до лиця.
Згодом вік обов'язково позначається. І ти вже не можеш дозволити собі те, що носять молоді дівчата і жінки. Дуже важливо знати і відчувати цю грань.
Зараз багато жінок зловживають біжутерією і прикрасами. Я в цьому плані старомодна. Все повинно бути продумано: якщо вже діаманти, то тільки на вечір, до вечірньої сукні, обов'язково відповідне взуття. Якщо на кожен день - легка і ненав'язлива біжутерія, щоб підкреслити шию, або зап'ястя.
Вік - це скоріше психологічне. Є жінки до 50, які сидять вдома, цікавляться городами і телевізором, доглядають онуків і кажуть, що їм вже нічого не потрібно і виглядати добре зовсім не обов'язково. А є жінки за 60, які ще люблять прогулятися в парку, навіть при відсутності грошей намагаються купити фарбу для волосся або порадувати себе новим лаком для нігтів. Я думаю, що з віком приходить розуміння - будинок, сім'я, турботи будуть вічно і всіх справ не переробиш. Потрібно вміти знаходити час і для себе.
