13 грудня християни відзначають День святого Андрія Первозванного. За дохристиянськими віруваннями українців, саме у цю ніч відбуваються містичні речі та дива.

Святкування на день Андрія, як і ворожіння, існують і до сьогодні. Збереглись парубочі збитки, дівочі ворожіння та народна гра «Калита». Про кожен із цих пунктів ми розповімо детальніше:

КАЛИТА

Святкування зазвичай відбувалось саме у вечір/ніч з 12 на 13 грудня. Влаштовувались вечорниці і різні ігри. Головною з таких ігор була Калита. Великий корж з білого борошна, котрий всі дівчата пекли разом. Прикрашаючи вишнями та родзинками – Калита. Запікали його до твердого стану. Щоб важко було вкусити. По середині робили отвір, у який проводилась мотузка, щоб Калиту можна було підвісити. Кожен парубок намагався якнайвище підстрибнути, аби вхопити зубами Калиту, але якщо йому при цьому не вдавалось розсмішити «вартового», то це виявлялось неможливим завданням, адже той смикав за нитку і Калита підстрибувала надто високо. Щоб до неї можна було дістати. Тож це змагання носило у першу чергу жартівливий характер.

ПАРУБОЦЬКІ ЗБИТКИ

Це свято вважається парубочим, тож яких би збитків хлопці не наробили у Андріїв день – їм усе пробачається. Тож в основному парубки робили жартівливу шкоду дівчатам – лякаючи їх, коли ті пізно повертались із вечорниць. А дівчата поспішали додому, адже у цю ніч неодмінно мали погадати.

ДІВОЧІ ВОРОЖІННЯ

Без ворожіння на цей вечір не могла обійтись жодна українська дівчина. Ми розповімо про декілька поширених ворожінь:

1. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його подалі із заплющеними очима. Потім відкривала очі та дивилась – у яку сторону чобіт впав носком – з тієї сторони і прийде її наречений.

2. Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: «молодець, удовець, буду дівувати». І що з цього примовиться, коли закінчиться шлях – така доля її і чекає.

3. На аркушах паперу ім’я хлопців писали, потім перемішували, клали у шапку і наосліп витягували папірець, «вибираючи» собі нареченого.

4. Дівчина виходила на подвір’я та три рази вимовляла:

О Святий, добрий Андрію,

Я лишень на Тебе маю надію!

Дуже хочу знати,

Звідки нареченого маю виглядати?

Далі чекала на собачий гавкіт – з якого боку собака загавкає, звідти і прийде наречений.

5. Ще одне традиційне ворожіння – дівчат спеціально посилали по дрова. Дівчина навмання мала взяти в’язку колодок, а коли прийде додому порахувати їх. Якщо вийде парна кількість – той собі отримає пару в наступному році.

6. Також вірили, що у ніч з 12 на 13 грудня дівчатам присниться їх суджений, тож перед сном декілька разів промовляли:

О дай же, Боже, молодій мені,

Щоб приснився мій суджений вві сні.

І Тебе, Святий Андрію,

Я прошу, як умію:

Святий Андрію, допоможи,

Мене сьогодні не залиши!

Ой ти, місточок, та не хилися,

А ти, Іванку, мені приснися.

Перейди річку – биструю воду,

Й веди до шлюбу мене, молоду.

При цьому, як «річку» клали під ліжко миску з водою, а зверху клали «місточок», тобто, дерев’яну дощечку, аби наречений прийшов у сні.