Трясовина затягує Україну з кожним нашим кроком і лишається тільки мріяти про повернення колишніх часів. Про це в ексклюзивному коментарі журналісту інтернет-видання Новости Украины – From-UA розповіла громадський діяч Лариса Скорик.
За словами нашої співрозмовниці, те, з чим ми будемо йти в Новий 2018 рік, викликає бажання, як кажуть, ридати і плакати, бо жодного позитивного моменту у тому, що відбувається в Україні немає.
«В нашій країні не залишилось і жодної галузі, про яку можна було б сказати, що ми вийшли хоч на якийсь позитив. Боротьба з корупцією — шикарна, справа з економікою — все «прекрасно», тобто навпаки. Що стосується культури, так краще промовчати, бо дуже сумно. А вже про охорону здоров'я, то даруйте, те вже називається практична катастрофа з фармакологією, з ліками та послугами», - додає Скорик.
За словами нашої співрозмовниці, категорична точка зору їй не дозволяє говорити неправду, бо побачити хоч якийсь позитив в тому, що діється в Україні взагалі не можна.
«Що стосується перспектив, то їх теж немає ніяких, бо вони не беруться з нічого. Як кажуть, Бог помагає тим, хто сам себе рятує. А якщо ми не вміємо собі допомагати і не можемо нічого зробити позитивного, то на що ми надіємось? Що янголи нам разом з Миколаєм, Дідом Морозом і ще якимось казковим персонажем позитиву можуть принести?» - зазначає політичний діяч.
«Ми перебуваємо в якійсь трясовинні, де намагаємось витягнути одну ногу, а замість того, друга ще більше грузне. Тому говорити зараз про перспективи дуже важко, бо це буде навіть не легковажністю, а якимось блюзнірством», - вважає Лариса Скорик.
За словами нашої співрозмовниці, на фоні тих втрат говорити про якийсь позитив просто недопустимо,бо перш за все треба думати про те, як повернутися до того періоду, який ми втратили.
«У нас вже немає ніяких шансів повернутися до того рівня ні в економіці, ні в охороні здоров'я, ні в чому. Не кажучи, що все було ідеально, бо не може бути так, коли країні всього якихось 20 з гаком років. Треба було думати про Україну раніше, треба було її будувати, а не руйнувати. Але те, що маємо, то маємо», - резюмувала наша співрозмовниця.