Стусова історія набуває вже зовсім монструозних форм.
В голові не вкладється, як голова уряду може доручати будь-кому "зібрати авторів фільму та громадськість аби розібратись і зробити все можливе, щоб в стрічці історія... була розказана чесно, правдиво, повністю і без перекручувань".
Наступний крок – відсторонення від зйомок режисера та призначення натомість "громадськості"? Громадськість наша вже точно зробить "правильне кіно".
Це вже якась державна санкція на колективну цензуру, цькування авторів фільму. Агресивне втручання в кіновиробничий процес. Як чудово виснувала Daria Badior "громадськість" має бути свідомою меж своєї компетенції.
Ситуація з фільмом (насправді, з процесом зйомок) виявила розпач суспільства перед нездатністю держави, покликаної забезпечувати справедливість, боротись із несправедливістю. Розпач від паралічу основних функцій держави. Саме він породжує небезпечний запит на самосуд і апеляції до будь-кого крім тих, від кого встановлення справедливості безпосередньо залежить.
Коректним політичним рішенням цієї ситуації було би ініціювання процесу люстрації колишніх представників "правоохоронних", каральних та судових органів СРСР, значна частина яких досі користується виключними соціальними благами. Але ніяк не державне втручання в процеси, регульовані законом.
Дивує також відсутність реакції професійної кіноспільноти, яка своїм невтручанням дискредитує чинні прозорі правила кіновиробництва.
Найстрашніше, втім, що відбувається – вульгарна компрометація експертного середовища, єдиної незалежної інстанції, яка в праві фахово оцінювати кінопроцеси.
Не треба бути суперпрозорливим, щоб розуміти, що знищення цього запобіжника призведе до краху всієї новітньої системи кіновиробництва.
Іван КОЗЛЕНКО