Методика, згідно з якою перейменовувати вулиці на честь тих чи інших видатних осіб можна лише через 10 років після смерті, існує не просто так. Про це в ексклюзивному коментарі журналісту інтернет-видання Новости Украины – From-UA розповів політолог Володимир Цибулько.

Коментуючи прохання жителів Києва перейменувати вулицю Московську на честь українського режисера та бранця Кремля Олега Сенцова, наш співрозмовник зазначає наступне: «Є правило, згідно з яким перейменування вулиць на честь людей, які залишили цей світ, відбувається після 10 років. А ось живим людям надають статус почесного громадянина, і кожне місто в якості надання такого статусу може відзначити ту чи іншу особу».

«В Україні в світлі декомунізації і в зв'язку з агресією влада поперейменувала вулиці на честь загиблих героїв АТО, і мені здається, що в тому була певна кон'юнктура. З одного боку, зрозуміло, що ті, на чию честь перейменували ці вулиці, віддали Україні найдорожче — своє життя, але просто існує небезпека постійного оновлення топоніміки, і це не дуже правильний хід, чому, власне, і була вироблена методика, що через 10 років після смерті перейменовувати вулиці на тих чи інших видатних осіб», - каже Цибулько.

Але, додає експерт, деякі історичні обставини дозволяють дещо переступати через правила, і це цілком виправдано.

«Це, з одного боку, одна з форм психологічної компенсаторики, а з іншого боку, це така м'яка сила в боротьбі з агресором, адже також було змінено Московський проспект на Бандери, а далі Ватутіна на Шухевича», - каже співрозмовник видання.