Якби була політична воля і все належним чином фінансувалося, за 15 років проблему утилізації боєприпасів в Україні вже було б вирішено. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню Новини України - From-UA повідомив військовий експерт Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Ігор Козій.

Коментуючи ситуацію, що склалася навколо вибухів під Ічнею, наш співрозмовник зазначає наступне: «Питання вибухів на складах, на жаль, політичне. Воно давно перестало було військовим питанням, ще з 1996 року. Не з 1995-го, коли було прийнято першу постанову Кабінету міністрів від 20 січня №40-1, а саме з наступного після цього року. Причина банальна — небажання політичної еліти фінансувати в повній мірі цей проект. Хто винний? Кабмін, якій відповідає за наповнювання бюджету, і міністр оборони як фігура, яка є членом уряду, яка повинна відстоювати, яка повинна забезпечувати ЗСУ всім необхідним задля того, щоб таких процесів не було».

За словами експерта, не зовсім вірно «всіх собак вішати на Муженка».

«Саме Марчук в 1995 році зробив цю необхідну вкрай постанову, але, в принципі, ніхто з керівників уряду не прагнув, щоб ця програма виконувалась з різних мотивів, з різних причин. Ми чітко повинні усвідомити, що так воно не могло відбутися, відповідно закінчився термін виконання цієї постанови №40», - каже аналітик.

«Коли закінчилась 40 постанова, у нас з'являється відповідний документ, якій називається концепція програми. І ми з вами знайдемо під нею прізвище Януковича. Президент у всіх цих двох — першій постанові та концепції - був один і той самий, і він прийняв рішення на виліт і розформування двох з'єднань Донецької і Луганської областей. До речі, перші склади, які почали вибухати, це їхні», - додає експерт.

«У нас на території України знаходилось близько 200 арсеналів баз складів боєприпасів різного рівня. На них зберігалося близько непридатних 2,5 т. Щоб все це утилізувати, треба потужності виробничі. І цих потужностей на той час у нас було приблизно на 160 тис. тон на рік за різними напрямами. Тому що щоб утилізувати боєприпаси з ракетної системи залпового вогню, танкові боєприпаси чи танкові гранати, потрібні різні технології. Я вже не кажу про більш технічно потужні речі, до яких відноситься ЗРК тощо. Відповідно приймається цікаве рішення за нову програму, хоча, за моїми розрахунками, якби була політична воля і все повністю фінансувалося, ми б з вами за 15 років вже б забули про цю проблему», - резюмував Ігор Козій.