Назарбаєв зумів здобути гарантії у вигляді Душанбінської декларації, і тому Росії він не дуже боїться. Про це в ексклюзивному коментарі кореспонденту інтернет-видання Новини України – From-UA розповів український політичний діяч, аналітик Тарас Чорновіл.

Коментуючи інформацію про те, що Нурсултан Назарбаєв склав із себе повноваження президента Казахстану, а його наступником став Касим-Жомарт Токаєв, наш співрозмовник зазначає наступне: «У диктаторських режимах дуже висока проблема з престолонаслідуванням - вони не готові за життя передати владу своєму наступнику. І починають з’ясовувати, хто має стати заступником, і країни, як правило, в таких випадках розриваються. Ми маємо прекрасний приклад Лівії, де Каддафі досидів до моменту, коли з лідера, якого любив весь лівійський народ, він перетворився на того, якого всі хотіли вбити і в врешті-решт вбили. І сьогодні Лівія розколота на кілька анклавів, які воюють між собою, де невідомо, хто чим править, немає жодної центральної влади тощо. Те ж саме загрожувало й Казахстану».

За словами експерта, Назарбаєв, розуміючи, що рано чи пізно він мав відійти, і розуміючи всі загрози з боку Росії і внутрішніх кланів боротьби, зробив дуже серйозний крок на випередження.

«Назарбаєв не йде з влади, до речі, він залишається першою людиною в Казахстані, він керую Казахстаном, але він стає людиною, яка має формальний пост керівника Ради безпеки, а це в Казахстані, по суті, перша посада. Але паралельно він на президентську посаду поставить після так званих виборів, де проголосують 98%, представника свого клану. Це може бути хтось з родини, хтось з його кланової групи, але це буде 100% вірна йому людина», - каже Чорновіл.

Політолог нагадує про те, що чергові вибори мають відбутися у Казахстані у 2022 році.

«До того часу буде правити абсолютно відданий Назарбаєву керівник парламенту. А після виборів прийде людина, якій 100% (я думаю, що це може бути той же самій сьогоднішній керівник парламенту) передасть усі повноваження, всі контакти, всі засоби впливу і тиску. Він за кілька років зробить зі свого наступника другого Назарбаєва, який зможе робити теж саме, що робить і він. І Росія не матиме шансу ввірватися у Казахстан, тому що ситуація там буде продовжена у такій спосіб. Я думаю, що це такій приклад мудрого диктатора, якій думає про майбутнє. Це щось подібне до Чан Кайши за своєю поведінкою», - додає наш співрозмовник.

За словами Чорновіла, українським правителям «не вистачає готовності вести жорстку махрову диктатуру».

«У нас ми бачимо великі мітинги, протести, причому кидаються на поліцію, б'ють… В Казахстані теж в нафтових регіонах колись таке відбулося - що там сталося? Тисячі людей, які вийшли на протести, вони не сіли у тюрму, вони просто зникли, і рідні їх не знайшли. Так саме була історія, коли Росія спробувала створити своє «ДНР» казахське у колишньому Актюбінську - недалеко від Оренбурга, повністю, здавалося б, з російськомовним населенням, - теж швидко і просто ліквідували. Опозиція як така у Казахстані практично не існує. Там опозиціонерів призначає сам Назарбаєв», - каже експерт.

«Якщо ми хочемо такого, то, в принципі, це не складно. Для цього треба ще одну річ поміняли - треба, щоб український народ змирився з тим, що у нас заборонена не просто будь-яка опозиційна діяльність, а навіть думка опозиційна. І всюди КГБ буде ходити і прослуховувати і вираховувати, чи хтось на кузні не думає інакше», - додає аналітик.

За словами політолога, маючи такого сусіда, як Росія, проросійські налаштоване населення і купу всілякої агентури, демократом бути важко.

«Але Назарбаєв був такій типовий середньоазіатський монарх, феодал, який тримав все в руках. Але те, що зробив Назарбаєв, - він дійсно зумів гарантувати дві речі. Перше - казахський Казахстан, а не російський. І він зумів здобути гарантії від Китаю у вигляді Душанбінської декларації, де Росія вимушена була під тиском Китаю підписати, що вона погоджується, що Китай буде гарантом територіальній недоторканості Казахстану і інших країн Центральної Азії, і що не буде ніяких вторгнень. Тому він зміг здобути певні гарантії і Росії не дуже боїться», - резюмував Тарас Чорновіл.