Те, що довелось пережити родині Василя Лисоволика з Білоусівки Тульчинського району, ворогу не побажаєш
Боєць, який більше року провів на передовій, трагічно загинув у рідному селі внаслідок удару електричного струму. А якщо помираєш вдома та не в статусі військовослужбовця, то, незважаючи на всі подвиги, сім’я залишається з усіма проблемами сам на сам. Так сталось і з дружиною та маленьким сином демобілізованого, які тепер змушені зводити кінці з кінцями. Вони сподіваються, що через розголос у ЗМІ про них дізнаються влада та волонтери і допоможуть добитись справедливості, пише 33kanal.com.
«Василь рано втратив батька, залишилась мама. На початку 1990-х брав участь у миротворчій місії в Югославії. Тоді повернувся та одружився. Із коханою Оксаною в них дуже довго не було дітей. У 2015 році чоловік пішов до військкомату із заявою служити добровольцем. Так і опинився на фронті. Брав участь у запеклих боях у Пісках та Щасті, — розповідає племінник покійного Сергій Луценко. — Не повірите, але після повернення Василя сталось диво — дружина через 17 років очікування нарешті завагітніла. Хлопчика Андрійком назвали. Подружжя не могло нарадуватись своїм первістком. Василь влаштувався на роботу будівельником — займався курниками. Але їхнє щастя обірвалось в одну мить. Того серпневого вечора 2018 року з чоловіком стався нещасний випадок. Припускаємо, що Василь зачепився і механічно схопився за неізольований дріт на стіні. Смерть була миттєвою. Знайшов загиблого сусід, але мій дядько вже не подавав ознак життя. Поховали Василя біля батька. Мати кричала несамовито. Оксану накололи так, що вели попід руки. За дев’ять днів до смерті чоловік відсвяткував 39-річчя».
За словами Сергія Луценка, після загибелі демобілізованого його родині матеріально важко, адже держава позбавила всіх пільг.
«Після втрати чоловіка Оксана звернулась до Пенсійного фонду, аби отримати хоч якусь щомісячну допомогу. Але коли стали розбиратись з документами, з’ясувалось, що чомусь ніхто не врахував стаж на роботі, поки Василь перебував у зоні бойових дій. А це суттєво би вплинуло на остаточну суму нарахування. А так в результаті згорьованій вдові призначили лише 1400 гривень пенсії по втраті годувальника та 400 гривень декретних. За ці кошти вдома із дворічним сином ледь зводять кінці з кінцями, одним словом — виживають. А з 1 вересня жінка змушена повертатись на роботу в дитячий садочок. У вдови та Андрійка забрали всі пільги та виплати. Куди не звертаємось – одні відмовки. Мовляв, загинув не під час виконання службових обов’язків чи внаслідок поранень, а на мирній території. Та навіть моя бабуся, яка є дитиною війни, і то має пільги у розмірі 25%, — обурюється Сергій Луценко. – Мій дядько двічі учасник бойових дій в Югославії та Донбасі, значну частину життя та здоров’я віддав державі, а вона тепер відмовляється допомогти його сім’ї, бо загинув не там, де потрібно».