24.12.2004 21:30
Обращение Президента Украины Леонида Кучмы к избирателям

Шановні співгромадяни!

Сьогодні я звертаюся до всіх, кому не байдужа доля держави, хто своїм найголовнішим обов'язком вважає збереження нашого спільного дому. Немає на його порозі підступного ворога, який би загрожував існуванню українського народу. А спокій між тим полишив нашу благодатну землю...
Що ж трапилося з нами?!

Нині, мабуть, немає жодного політика, який би не пояснював власні дії любов'ю до України. Не беру під сумнів щирість переважної більшості з них. Але інколи здається, що любов до себе у декого витискує патріотичні почуття. Що є первісною ознакою патріотизму? За будь-яких обставин – не заподіяти шкоди своєму народу. Саме з цього, насамперед, треба виходити всім.
Але і одна, й інша команда ніби й забули про принцип "спільна слава і спільна спокута" щодо нашого тринадцятирІчного минулого. З обох боків з'явилася спокуса приписати собі лише славу, а своїх політичних суперників звинуватити у всіх гріхах –невільних та вигаданих.

Ми ніби й забули, що суспільство розвивається поетапно і не може бути радикально змінено за короткий час. На шляху трансформацій не обійтись без помилок, зниження ефективності державних інститутів, послаблення соціального контролю, певної дезорганізації суспільства.

І за даних умов недовіра до влади, навіть безпідставна, є нормальним станом громадської думки і політичного мислення кожної країни. Це притаманно і державам так званої розвинутої демократії.

Що вже говорити про Україну, де століттями чужа влада пригнічувала спільноту. А це закономірно виробило якщо не свідоме відторгнення, то здоровий інстинкт недовіри широкого загалу до держави і чиновництва зокрема.

Отже, я вважаю природнім, коли люди усвідомлюють необхідність постійного контролю за державою з боку громадянського суспільства. І саме тому я з розумінням ставлюся до всього, що відбувалося в останні тижні в Україні. І саме тому влада не зробила жодного силового кроку, навіть заради підтримання правопорядку.
Хоча у непевну добу завжди знаходяться гарячі голови і крижані серця, готові за будь-яку ціну довести людству, що не дарма вони з'явилися на цей світ. Їм, геростратам сучасності, байдуже що спалювати — Книгу, Храм, Батьківщину...

Але не про них мова.

Обравши наступної неділі нового Президента, ми насправді тільки постанемо перед вибором. Вибором шляху, яким йтиме Україна до щасливої долі, омріяної її народом.
Кожен, хто пустився у виборчі змагання, сказав: "Я знаю — як. І мій шлях — кращий". Але всі ми розуміємо, що поступ людства – це естафета діянь багатьох поколінь людей: дідів і батьків, нас самих та наших дітей і онуків. Ніхто не може сказати: я був першим. Дай Боже, нікому з нас не бути й останнім у цьому незворотному русі, побачивши навіч прірву, яку не подолати.
Саме у ваших руках, дорогі мої співвітчизники, сьогодні ключ до вірної дороги. Цей ключ — усвідомлення себе громадянином, який діє згідно з розумом і совістю.

Ми маємо довести собі і світу , що здатні чесно і без страху обрати того, кого вважаємо кращим. Не зважаючи на будь-який тиск, не оглядаючись на тих, для кого вибори — слушна нагода у будь-який спосіб нажити собі той чи інший капітал або капіталець.
Ми маємо поставити незборимий заслін намаганням деяких псевдо патріотів та "друзів народу" зіштовхнути нас зі шляху до порозуміння у нескінченні з'ясування стосунків і подальшу ворожнечу.

Ми маємо усвідомити, нарешті, що вибори Президента — це лише епізод, нехай і важливий, у масштабній спільній роботі з перебудови всієї владної конструкції. Перший крок у цій справі зробила Верховна Рада України, ухваливши восьмого грудня цього року конституційну реформу.

Вкрай важливо, щоб і самі кандидати на президентську посаду, незалежно від результату виборів, знайшли в собі сили простягнути один одному руку співпраці. Цей громадянський вчинок потрібен українському народу, який не можна розділити навпіл.

Нам усім треба вгамувати пристрасті і розпочати послідовний і зважений рух до майбутнього, в якому кожному знайдеться місце.
А сьогодні мені залишається побажати нам усім благополучно завершити нарешті цю багатостраждальну справу – обрання Президента. І вирішальне слово у цьому належить вам, моїм співвітчизникам.

Виявіть свій демократичний, вільний вибір. Адже від громадянської свідомості й доброї волі кожного з вас залежить завтрашній день України, майбутнє наших дітей і онуків.
Зичу вам добра, миру й злагоди!