Родина ліквідатора Володимира Кабанова кілька років марно боролася за його законне право на соціальну виплату від держави. Гроші мали піти на операцію на серці.
Про це пише ГО «Стоп корупції».
Володимиру Федоровичу 64 роки. Він – ліквідатор аварії на ЧАЕС. Після вибуху на станції працював водієм-міліціонером у Прип’яті та Чорнобилі.
«Виїздили вночі, вдень, спали мало. Я тоді був молодим, возив керівництво столичної міліції. Деякі наради проходили в актовому залі прямо на Чорнобильській станції. Чекати під стінами в машині іноді доводилося по кілька годин. Спершу витягав лічильник Гейгера, виставляв з вікна, щоб подивитися на рівень радіації, але він щоразу так зашкалював і пищав. Скільки там було рентген – Бог його знає! Далі перестав це робити», – згадує ті часи чоловік.
«Часто їздили в рейди, бо евакуйовані селяни весь час поверталися до своїх домівок. Вони прокрадалися лісовими стежками, а разом з ними й мародери. Ми переймали і одних, й інших. Роз’яснювали, саджали в автобуси, везли в Київ… Одяг після таких поїздок фонив страшенно, ми просто переодягалися і їхали далі».
Володимир відбув у Зоні два максимально допустимі терміни – двічі по три місяці, загалом пів року. Після цього його, а також колег з бригади відправили на обстеження у Феофанію.
«І тут почалося: лімфовузли, тиск, постійний головний біль. Якби не спорт – давно б загнувся… Згодом дали статус ліквідатора. А у 2017-му сталося те, чого боявся найбільше – загримів у лікарню з інфарктом. В Інституті Шалімова зробили операцію на серці. Дали другу групу інвалідності. Але лікарі сказали, якщо хочу жити, то серце слід прооперувати ще двічі. Грошей на це в моїй родині нема, тож звернувся у відомство, де працював. Після реформи МВС воно стало називатись столичним Управлінням поліції охорони. Але там з порогу сказали: не надійся, грошей не дамо, таких, як ти, багато...», – пригадує чоловік.
Відтоді Володимир з дружиною куди тільки не писали. Але звідусіль приходили відписки. Зрештою родина звернулася за допомогою до ГО«Стоп корупції». Юристи організації сформували запит до Міністерства юстиції, подали позов до суду, надали безкоштовного адвоката. Справа зрушила з місця. Як результат – правозахисники «Стоп корупції» довели, що ліквідатор має законне право на одноразову виплату, оскільки його здоров’я погіршилося саме через відбування служби.
Днями родині прийшла відповідь. Міністерство юстиції зобов’язало МВС, до якого належить Управління поліції охорони Києва, згідно з рішенням Окружного суду, виплатити Володимиру Федоровичу гроші. 200 тисяч гривень. Зробити це мають упродовж найближчих 10 днів.
Цю першу перемогу Володимир Федорович вирішив відсвяткувати з побратимами. Їде до пам’ятника загиблим ліквідаторам на столичному Святошині, кладе квіти.
Розповідає: «Багатьох з них вже нема в живих. Це Леонід Телятников, з ним я лежав у госпіталі. Йому тоді дали Героя Союзу… Але рятували-рятували й не змогли, він помер у 2004-му… А це Володимир Правик, командир взводу, його не стало дуже швидко, буквально за кілька днів… Тут далі прізвища рядових… Вони віддали себе до останку... І знаєте, ні про що не шкодую. І якби зараз знову стався вибух і мене запитали, чи поїду я в Зону, то не вагаючись сказав би: так, їду! Серце ж не камінь…»
Для довідки: Аварія на ЧАЕС сталася в ніч на 26 квітня 1986 року. Це найбільша катастрофа за всю історію ядерної енергетики. Із зони забруднення було евакуйовано близько 200 тис. осіб. Основна частина робіт з ліквідації наслідків була виконана у 1986-87 роках, в них взяли участь приблизно 240 тис. осіб. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки становить близько 600 тис. З них, за даними організації "Союз Чорнобиль України", 10% померло в перші роки й 165 тис. отримали інвалідність.