Політолог, експерт ГО «Слово і Діло», кандидат філософських наук Валентин Гладких переконаний, що тільки змінивши норми Кримінального кодексу або Кримінально-процесуального кодексу, правову проблему і наявність корупції в Україні автоматично вирішити не вдасться.
Про це він розповів інтернет-виданню Новости Украины — From-UA.
Коментуючи пояснення Венедиктової щодо того, чому й досі ніхто з політиків не відповів за злочини, політолог зазначив, що всі намагання звести все до якоїсь однієї причини завжди будуть мати маніпулятивний характер.
«Я взагалі категорично проти того, щоб теми посадки були політичним гаслом. Є законність, і треба працювати над тим щоб всі громадяни України були рівними перед законом, що ті, хто порушить закон, будуть притягатися до відповідальності. Якщо ми це зробили політичним гаслом, то все одно будуть побоювання, що буде вибіркове правосуддя, і це абсолютно не служить справі закону. Це один аспект. Другий аспект — що у нас все надмірно політизується. Кримінальний процес за участі якоїсь політичної фігури перетворюється на якісь перформанс. Порошенко треба посадити не тому, що так хочеться Портнову чи ще комусь, а тому, що він скоїв злочин, і це треба доказати», - говорить Гладких.
Він наголошує, що те, що корупцією визначає суспільство, не означає, що її як такою ж розцінює ККУ.
«Я не бачу взагалі жодних проблем. У нас суд визначає, хто винен, а хто ні, а не ГПУ. Щодо посадок. Є така приказка: раб не хоче свободи, раб хоче помсти. Цей фетиш посадки, мені здається, що багатьох вже довів до стану рабів, які хочуть вже просто помститися. А з іншого боку, давайте не будемо лицемірити: рівень правової культури в суспільстві дуже низький. Кожен водій “ланоса” вважає, що треба судити водія “порше”, хоча він порушує правила так само, як і всі інші. Лише змінивши норми Кримінального кодексу або Кримінально-процесуального кодексу, цю проблему автоматично не вирішиш. Безумовно, і я про це неодноразово говорив, що треба вносити зміни і до першого, і до другого. Люди не розуміють, що між їхнім розумінням, що таке корупція, і як визначається корупція ККУ прірва, тому що дуже багато діянь, які в очах суспільства виглядають як корупційні, але не є такими з точки зору закону. Я вже неодноразово приводив простий приклад. В законі про запобігання корупції записано, що чиновник не може отримувати подарунки, вартість яких вища певної суми, але в наступному абзаці йде фраза: але це не розповсюджується на подарунки від родичів. Простіше кажучи, бабуся мені може подарувати “мерседес” за 200 тис. євро, це не заборонено, і ніхто чомусь не питає, звідки у бабусі бабло взялось», - наводить приклад політолог.
Він також зазначає, що в Україні винними чи не винними у плані корупції та криміналу визначаєь в інформаційному полі громадськість, суспільство, а не суд.
«Треба вносити відповідні зміни і криміналізувати певні види діяльності? Треба. Але це системна робота, тому що є органи, які це здійснюють. Пункт перший: є Кримінальний кодекс, який визначає що є правопорушенням в принципі. Далі — є органи, які здійснюють досудове розслідування відповідно до певних процедур. На жаль, багато з них не здійснюють належним чином свою діяльність в силу багатьох причин, навіть банальної кваліфікації. Далі — коли вони закінчують своє розслідування і передають матеріали в суд, то виникає багато питань до судової гілки влади. Найгірше те, що у нас за останні роки сформувалося абсолютно хибне і потворне уявлення про те, що у нас винними чи не винними визначають в інформаційному полі громадськість, суспільство, а не суд. А якщо вирок суду, боронь боже, не співпадає з вироком громадськості, то біля судів починають палити шини. Це абсолютно абсурдна ситуація», - резюмував Гладких.