Днями Київміськрада прийняла рішення, щоб кожна школа столиці розпочинала свій учбовий день зі співу національного гімну. Багато негативу це рішення викликало в мережі. Але от просто питання: як може викликати огиду згадування імені матері, наприклад? Або як може викликати огиду вигляд прапора країни, яку ти любиш і в якій ти живеш? Це один з символів держави, який має викликати пошану, повагу, який мають всі знати і поважати. В багатьох країнах світу це є нормою, коли діти співають гімн своєї країни, коли вони пишаються своїм прапором. І тут українці не вигадали нічого нового.

Відкрию секрет: в багатьох містах України вже давно це роблять, просто ми як орган місцевого самоврядування ухвалили таке рішення для того, щоб все було чітко прописано і до вчителів не було претензій, що це самодіяльність. Більше того, є постанова Кабміну від 2016 року про національно-патріотичне виховання, і на виконання цієї постанови в тому числі і проголосоване рішення КМДА за авторства “свободовців” Сиротюка, Бондарчука, Мирошниченка.

Така постанова звичайно є рекомендаційною, але як її реалізувати, має вирішити виконавчий орган, а саме департамент освіти і управління освіти району. Взагалі не розумію ґвалту, який піднімають люди нібито патріотично налаштовані. Якщо це п’ята колона, то, звичайно, їм важливо, щоб країна була без поваги громадян до державних символів і своєї держави і без усвідомлення своєї ідентичності. Але коли це говорять люди, які є патріотами, то у мене це викликає подив. Ми маємо робити так, щоб діти знали, поважали та захищали честь і гідність своїх рідних. А коли виховувати почуття патріотизму до державних символів, якщо не з малих років? Гадаю, що цей проект рішення дуже на часі.

Багато версій і думок є і щодо тексту гімну, мовляв, «не такий, давайте міняти». Мені теж подобається інший варіант. Але не потрібно ніяких маніпуляцій, ніяких абсурдних версій, висміювань тощо. Всі ці дії робляться для того, щоби відволікти увагу від буденних проблем, просто щоб українці почали чубитися на ідеологічних питаннях. Ці питання не потрібно обговорювати, їх треба культивувати і поширювати в свідомості українців. Хто хоче фольклору хай цим займається, але текст затверджений, прапор затверджений — давайте працювати. Також чую про те, що давайте прапор перевернемо, бо Україна рухається не тим шляхом через те, щоб прапор у нас має бути не жовто-блакитним, а блакитно-жовтим. Ну, ми ж розуміємо, що це повна дурня. Треба займатися економікою, розвивати країну, але при цьому країну мають будувати патріоти, націоналісти, люди, які люблять її, а не ті, які дискутують навколо символів і необхідності їх поважати. Ті, хто дискутує про це, точно не думають про майбутнє країни.

Отже цим рішенням про початок дня з гімну у школах ми закріпимо ще більшу повагу до гімну нашої країни. Адже, на жаль, в Україні, дуже мало дітей знають гімн. Впевнений, що у Франції національна-патріотична свідомість дітей, школярів на декілька порядків вище, ніж в Україні. Тому ми маємо рівнятися на ці країни. Коли лунає гімн, це має викликати повагу. На кожній сесії у ВР виконують гімн — і нічого, нормально. У мене знайомі українці, які живуть в США, так для них це нормально, вони кожного дня виконують американський гімн, тому що незалежно від того, звідки людина приїхала, вона живе у США, вона має бути патріотом своєї країни. А українці самі у сумніві: а чи ми маємо бути патріотами країни, чи ми маємо виконувати гімн, чи ми маємо поважати свій прапор?