Багатьом знайома ситуація, коли з наближенням чергових виборів треба докласти зусиль, щоб реалізувати своє виборче право. Людям, які багато років живуть не там, де зареєстровані, доводиться або їхати «додому» і голосувати, або випадати з виборчого процесу. І якщо для голосування на загальнонаціональних виборах ще можна було знайти потрібну довідку й одноразово змінити місце голосування, то з місцевих виборів такі внутрішні мігранти донедавна були повністю виключені. Не кажучи про переселенців, які точно не могли проголосувати за місцеву владу, бо зареєстровані на окупованих територіях. Адже виборча адреса в Україні споконвіків визначалася виключно зареєстрованим місцем проживання.

Про це пише Тиждень.

У пошуках виборчого права

Перед виборами президента у 2019 році до органів ведення Державного реєстру виборців (ДРВ) у деяких містах вишикувалися величезні черги охочих змінити місце голосування – це показало, що серед українців є значний попит проголосувати там, де їм зручно. Хоч у підсумку їх виявилося не так і багато: за даними ДРВ, місце голосування на виборах 31 березня змінило понад 315 тис. громадян. Хтось не захотів морочитися з бюрократією, а хтось не знав про таку можливість. Кожен із них приніс чиновникам підтвердження, що в день виборів перебуватиме у конкретному місці: договір оренди житла, довідку з місця роботи, квитки. Переселенцям можна було просто показати реєстрацію на окупованих територіях. Люди ж, які не мають реєстрації, а відповідно й виборчої адреси, голосувати не могли.

Перед парламентськими виборами, які відбулися у липні 2019-го, Центральна виборча комісія (ЦВК) спростила процедуру зміни місця голосування, скасувавши вимогу подавати документи з підтвердженням. Проте глобальна зміна настала лише наприкінці року, коли Верховна Рада ухвалила новий Виборчий кодекс, зміни до закону про ДРВ і нарешті дозволила українцям змінювати виборчу адресу. Із 24 липня можна прийти до органу ведення ДРВ особисто чи звернутися через сайт і змінити свою виборчу адресу без будь-яких довідок та підтверджень. Адреса реєстрації при цьому залишається незмінною, але дільниця для голосування визначається за тією адресою, яку громадянин повідомив ДРВ. І ця адреса постійна, тобто діятиме для всіх майбутніх виборів, допоки виборець не змінить її сам.

Така реформа стосується приблизно 5,5 млн виборців – саме стільки українців живуть не там, де зареєстровані чи не мають реєстрації взагалі, включно з 1,5 млн переселенців. Вона народилася не на рівному місці, а стала результатом майже п’ятирічної роботи активістів, які боролися за виборче право для переселенців та мобільних громадян. Експерти Громадянської мережі ОПОРА, Громадського холдингу «Група впливу», Міжнародної фундації виборчих систем, Центру інформації про права людини, «Крим СОС», «Донбас СОС» та інших організацій створили законопроєкт №6240, який пропонував механізм зміни виборчої адреси, про нього Тиждень писав у матеріалі «Побачити невидимих виборців». Документ майже два роки лежав у профільному комітеті й так і не був ухвалений, проте його принципи врешті стали основою для інших нормативно-правових актів, які почали діяти цьогоріч.

«П’ять років тому ми з ОПОРОЮ, партнерами та переселенцями вперше вийшли під стіни Верховної Ради. Тому що п’ять років тому теж були місцеві вибори, на яких ВПО не могли голосувати. Тоді тільки дві людини змогли захистити своє право голосу через суд. Для нас це було сигналом, що законодавство треба змінювати. Але на зміну законодавства пішло чотири з половиною роки роботи», – говорить керівниця Громадського холдингу «Група впливу» Тетяна Дурнєва.

100 тисяч із 5 мільйонів

25 жовтня в Україні відбудуться перші в історії місцеві вибори, в яких візьмуть участь фактичні мешканці громад, які раніше не мали такої можливості. Скористатися правом зміни виборчої адреси українці могли з 1 липня до 10 вересня – за законом, цього не можна робити під час виборчого процесу (крім перших п’яти днів). За даними ДРВ, за цей час виборчу адресу змінили понад 100 тис. громадян. Це не дуже велике число, проте воно має пояснення: і держава, і громадські організації мали вкрай мало часу, аби донести до українців інформацію про таку можливість – лише два місяці.

Як розповів керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців Олександр Стельмах, органи ведення реєстру задовольнили 95% заяв. Причини 5% відмов були різні: особи не були включені в ДРВ і повинні були спочатку здійснити включення, дехто вже мав визначену виборчу адресу там, де живе, траплялися повторні подання заяви, помилки в даних електронного підпису чи іменах. Частина виборців подала виправлені заяви й успішно змінила виборчу адресу. Ті, кому відмовили, можуть з’ясувати причину і до 25 вересня подати заяву ще раз.

Онлайн були подані 43% звернень, найбільше адрес змінювали на Київську область (25 тис.), Київ (15 тис.) та Одеську область (9 тис.). За словами Стельмаха, як і під час зміни місця голосування, українці відклали все на останній момент: в останній день надійшло 20% заяв, це навантажує відділи ведення реєстру та вповільнює їхню роботу.

«Треба розуміти, що ми мали лише два місяці, щоб дізнатися про новий механізм і скористатися ним, коли люди десятиліттями жили в нових громадах і не могли там голосувати. Двох місяців недостатньо, рівень цифрової освіти теж не дуже високий, багато хто не має електронних підписів. 100 тис. виборців – хороший показник того, що така потреба є, люди будуть нею користуватися, але потрібна просвітницька робота», – каже Дурнєва.

За її словами, ця реформа посилить участь громадян в ухваленні рішень на місцях, адже явка на місцевих виборах зазвичай нижча зокрема тому, що велика кількість виборців не могла голосувати там, де живе.

«Громадяни, які багато років не були фактором місцевої політики, отримали можливість впливати на неї. Це важливо для виборців не тільки тому, що вони зможуть проголосувати за конкретних кандидатів на місцевих виборах. Змінюється контекст місцевої політики, питання включеності громадян, які фактично є членами громад, стає пріоритетним для місцевих політиків. Таким чином ця реформа має значення не лише для конкретних виборів, а й у середньостроковій та довгостроковій перспективі», – додає аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев.

За його словами, процедура зміни виборчої адреси задумувалася для міжвиборчого періоду, тому після виборів інформування продовжиться. Повторно змінити виборчу адресу можна лише через рік. Проте ті, хто такою можливістю досі не скористався, можуть зробити це в будь-який час, починаючи з 15 дня після оголошення результатів місцевих виборів у листопаді.

Захист від схем

Траплялися і зловживання. Зокрема, ЦВК звернулася до Національної поліції через масове подання заяв на зміну виборчої адреси у кількох територіальних громадах Одеської області. Багато з них подані на адресу того самого будинку чи навіть квартири – всього 86% від усіх заяв, задоволених в Одеській області. Подання до ДРВ адреси, за якою громадянин фактично не проживає, є порушенням законодавства. ЦВК наголошує, що на цих територіях проблема не нова: перед місцевими виборами 2015 року в Затоці Білгород-Дністровського району почалася масова «прописка» людей, це могло бути пов’язано з підготовкою фальсифікацій.

За словами начальниці відділу Головного слідчого управління Нацполіції Ольги Одинокової, правоохоронці розслідують дев’ять кримінальних проваджень. Їх кваліфікують за ст. 158 (подання недостовірних відомостей до ДРВ) та ст. 160 (підкуп виборців) Кримінального кодексу. Санкції статей передбачають 5-10 років та 6-7 років позбавлення волі відповідно.

Власне, ризик зловживань був одним із аргументів противників змін до виборчого законодавства, мовляв, нечесні політики захочуть скористатися новим механізмом для впливу на результати виборів. Але так само можна сказати про будь-яку процедуру і прецеденти в Україні були.

«Можливість окремих осіб зманіпулювати не є підставою для позбавлення права голосу мільйонів виборців. Процедура зміни виборчої адреси спрощується, але це не дозволяє виборцям зловживати своїм правом. Важливу роль має відігравати реагування на повідомлення про такі зловживання, ретельні перевірки правоохоронних органів», – зазначила секретар ЦВК Олена Гатаулліна.

Її підтримує Олександр Клюжев.

«Ці інциденти, які стосуються можливих зловживань, треба розглядати в загальному контексті невідворотності покарання за виборчі злочини. Лише слідство дасть відповідь щодо причин виникнення таких ситуацій, їх замовників, але з нашої інформації є підстави говорити, що до цих інцидентів причетні особи, групи та території, де раніше вже було порушення інших виборчих процедур, вплив на результати виборів. Усі залучені сторони мають сповідувати один принцип: чесним громадянам треба забезпечити прозорі й доступні процедури, недобросовісним має бути гарантована санкція», – говорить експерт.

Від деяких політиків звучали різні маніпуляції, зокрема про вплив виборчої адреси на отримання субсидій чи передання даних громадян у правоохоронні органи. Проте інформація про виборчу адресу міститься лише у Державному реєстрі виборців, визначає лише місце голосування людини і може передаватися в інші державні органи лише за рішенням суду.

Щодо подальшого вдосконалення механізму зміни виборчої адреси: Гатаулліна припускає, що треба посилити відповідальність виборців за подання недостовірних даних про своє фактичне місце проживання. За словами Стельмаха, ДРВ проаналізує причини відмов, щоб поліпшити електронні сервіси, та звернеться до центрів сертифікації з проханням мінімізувати помилки при видачі електронних підписів. Також є пропозиція завершувати подання заяв до початку виборчого процесу, щоб більш точно визначати межі округів, маючи остаточну кількість виборців.

Клюжев додає, що треба зробити неможливим зловживання виборчими процедурами і карати за порушення на виборах – посилити кримінальну відповідальність за організацію схем подачі незаконних заяв.

Только экстренная и самая важная информация на нашем Telegram-канале