28.10.2005 14:34
В четверг, 27 октября, Президент Украины Виктор Ющенко подписал указ о назначении Виталия Докаленко президентом НТКУ. К этому времени Докаленко работал руководителем телеканала "Тонис".

В то же время подал в отставку вице-президент НТКУ Андрей Шевченко, один з главных претендентов на должность. Таким образом, Шевченко отказался от предложения Докаленко работать вместе и далее. Пресс-служба Медиасовета передала From-UA заявление, в котором прокомментировала случившееся. Текст заявления приводим на языке оригинала.

"В своїх публікаціях та заявах «Медіарада» неодноразово критикувала колишнього віце-президента НТКУ. Наші критичні зауваження стосувалися насамперед конфліктної ситуації, яка склалася у відносинах між керівництвом каналу та його численними працівниками. «Медіарада» вважає що конфлікт виник через волюнтаристську політику топ-менеджменту УТ-1, його неадекватне, а інколи й просто грубе ставлення до співробітників, а також бажання перерозподілити фінансові потоки, що йшли на державне телебачення на свою користь.

Крім того, ми неодноразово піднімали тему проекту Суспільного телебачення. В конкурсі на кращий проект одним з переможців став Андрій Шевченко. Але як вдалося з’ясувати, проект, представлений Шевченком, насправді є трохи переробленим старим проектом іншого журналіста, Олександра Зиріна. Втім, соромно за плагіат нікому тоді не стало…

Врешті, Шевченко повідомив, що й надалі буде займатися проектом Суспільного телебачення. «Медіарада» щиро зичить йому успіхів в цій нелегкій справі. Можливо це в нього буде виходити набагато краще, ніж керівництво державним телебаченням. І так само бажаємо досягти успіхів новопризначеному президенту НТКУ. Сподіваємось, що він не на словах, а на ділі доведе свою політичну незаангажованість, і розвіє підозри в тому, що є креатурою Миколи Мартиненка, голови фракції НСНУ.

До речі, цікаво прокоментував зміни біля керма УТ-1 політолог Олесь Доній. «Мені вже неодноразово доводилося говорити, що період «другого Ющенка» (тобто Ющенка після вересневої політичної кризи) можна назвати «посірінням політиків». Це як період Путіна після Єльцина, коли населення Росії тепер навіть не завжди знає ім‘я прем‘єра, не те що інших виконавців.

Аналогічно і в Україні на зміну піар-міністрам уряду Тимошенко підбираються виконавці, які жертвуватимуть власним піаром на користь кар‘єрного просування. Тому обрані не Шевченко чи Ткаченко, які внаслідок сформованого піар-іміджу могли б реально чи уявно спробувати вести власну політичну гру, а обраний представник «Тонісу», настільки персонально малопомітний, що його ім‘я не дуже відоме всім політекспертам.
Такий вибір, до речі, не означає, що на НТКУ буде менше змін. Попередня команда НТКУ була відома більше піаром та конфліктами з колективом, аніж реальними змінами. Керівники-виконавці «сірого» типу можуть іноді краще творити реальні зміни. Просто ці зміни вони готують ретельніше, виваженіше, довше їх узгоджують з безпосереднім керівництвом.
Ще один нюанс – можна зазначити, що на відміну від «першого» етапу президентства, коли Ющенко давав посади союзникам, у свій «другий» період Ющенко почав формувати власну команду»".