08.07.2005 19:03
В пятницу, 8 июля, в редакцию интернет-издания From-UA поступило заявление народного депутата Людмилы Давыдовой. Данный текст должен был быть зачитан с трибуны ВРУ, но из-за нехватки времени он так и не был предан гласности. Приводим полный текст заявления на языке оригинала:

Хочу зробити наголос саме на визначенні „Народні”. До яких би політичних течій ми в цьому парламенті не належали, народ ми можемо представляти лише спільно. І тому питання про ставлення депутатів, у якому б таборі вони не знаходились – пропрезидентському чи опозиційному, до представників іншої сторони набуває особливого значення. Бо за цим ставлення однієї частини українського народу до іншої.

22 червня Генеральною прокуратурою було пред’явлено обвинувачення голові Луганської обласної ради Віктору Тихонову та колишньому голові Харківської обласної державної адміністрації, нині генеральному секретареві політичної партії „Нова демократія” Євгену Кушнарьову по так званій справі „про сепаратизм”. Зайвим є повторювати зміст обвинувачень, бо подія ця набула широкого розголосу в суспільстві. Додати до цього треба лише те, що у середу, 6 липня, обвинувачуваним було повідомлено про закінчення судового розслідування та надання справи до суду. Показово, що із згаданої справи, справи В.Тихонова та Є.Кушнарьова виділені у окреме впровадження.

З цього можна зробити висновок, що звинувачення у змові з метою порушити територіальну цілісність України, розсипаються на очах. Свідченням цього є й те, що призначена слідством експертиза не знайшла у факті участі Є.Кушнарьова у з’їзді у Сіверськодонецьку будь-яких ознак злочину.

Тепер, очевидно, наголос буде зроблено на діяльності обвинувачуваних в якості керівників регіональної влади, яка у критичний момент перебрала на себе державні повноваження.

Дозволю собі спитати у слідства, яке, очевидно, має бути неупередженим у дослідженні обставин, які супроводжували, більш того, передували діям тих, кого сьогодні звинувачують: як ви розцінюєте такий фрагмент резолюції надзвичайного всеукраїнського з’їзду міських, селищних і сільських голів, депутатів місцевих рад усіх рівнів, що відбувся у Києві 25 листопада минулого року (цитую):

„ У зв’язку з тим, що органи та посадові особи державної виконавчої влади, причетні до спроби державного перевороту, втратили свою легітимність, всю повноту влади в державі на перехідний період повинні перебрати на себе легітимні Верховна Рада України та органи місцевого самоврядування.

Ми закликаємо всі місцеві ради підтримати позицію Комітету національного порятунку, солідаризуватися з боротьбою українського народу за свою свободу й громадянські права, взяти сьогодні на себе відповідальність за долю території чи громади, яка їх обрала.”

Комітет національного порятунку, який очолив нинішній президент Віктор Ющенко, був створений як альтернативний орган влади напередодні, 24 листопада. І вже того ж дня Львівська обласна рада створила виконком і передала йому виконавчу владу в регіоні. А головою виконкому став начальник штабу Ющенка в області Олійник.

Естафету позазаконних дій підхопили 26 листопада Волинська і Тернопільська обласні ради. Тільки сліпий не побачить прямого зв’язку між всіма цими подіями, що свідчить про цілеспрямовані дії тодішньої опозиції на повалення конституційної влади.

Чому ж дії Харківської, Луганської обласних рад та їх керівників, які і встали на захист громадянських прав жителів своїх регіонів вже після зазначених дій у надзвичайно напружену годину, кваліфікуються як злочинні? Я була присутня 26 листопада на 60-тисячному мітингу у Харкові, де люди висловлювали крайню стурбованість ситуацією в країні і вимагали від влади рішучих дій по відновленню конституційного порядку. І саме за ініціативою депутатів обласної ради обласна влада вдалася до відповідних дій.

Відповідь на це може бути лише одна. Навіть не прагнення сьогоднішньої влади позбавити лідерів сьогоднішньої опозиції можливості взяти участь у виборах наступного року штовхає їх на політичне лицемірство. Її спрямовує на це страх, що вже невдовзі народ розбереться, хто саме вчинив протизаконні дії, а також відчуття немічності у вирішенні нагальних соціально-економічних проблем суспільства, за що теж доведеться свого часу відповідати.

Відомо ж, - гучніше за всіх „ тримай крадія” волає той, хто сам скоїв злочин. Шановні депутати, саме тому, що кожен з нас є представником народу, його конкретної частини, ми не можемо допустити, щоб в нашому суспільстві так брутально порушувалися права людини тими, хто немовби їх свого часу і захищав. Підкреслюю, кожної, а не тільки тих, кого прилічили до „наших”. Наполягаю на створенні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, яка б поставила всі крапки над „і” у справі зазіхання на територіальну цілісність України і єдність українського народу.