27.07.2006 09:52
В четверг, 27 июля, в адрес редакции From-UA поступило открытое письмо к Президенту Украины, в котором группа украинских ученых и общественных деятелей обращаются к Виктору Ющенко со своими пожеланиями и просьбами на этот сложный для страны этап. Приводим полный текст сообщения на языке оригинала:

Справжній демократ – це той демократ, який витримав випробування владою


Відкритий лист до Президента України


Не без тривоги спостерігаємо у ці дні, як розвиваються події в Україні. Як поточиться їх розвиток? Чи будемо мати новий уряд? І коли? Чи справді доведеться знову кинутися в вир виборів? Чітких і ясних відповідей на ці питання суспільство не має. Дехто при цьому звинувачує владу в нерішучості, в затягуванні процесу. Ми не висловлюємо такої категоричної позиції. Адже українці вперше в історії нашої державності роблять демократичні кроки. І наша влада, наш Президент, зокрема, прагне разом з нами жити за демократичними принципами, приймати рішення, ґрунтуючи їх на демократичних засадах. І тут усі ми мусимо бути терпеливими і вирозумілими. Адже іспит на демократію – це дуже непроста штука. Особливо, коли ти перебуваєш на найвищій державній посаді, а твоя партія не набрала більшості на парламентських виборах. Залишатися демократом при цьому в усіх своїх кроках і діях – це велике випробування і велике мистецтво.

Поки що ми бачимо, що Президент України виходить з цього випробування з честю. Адже , погодьмося, треба мати достатньо мужності і бути, як кажуть на західній Україні, демократом з крові і кості, щоб гідно прийняти результати виборів, що склалися не в твою користь, і треба відкрито сказати: ТАК, переможець має право формувати парламентську більшість і уряд , має законне право стати на чолі нового Кабінету Міністрів. Щоб вчинити в цей спосіб, будучи вірним демократичним принципам, треба бути справді сильним Лідером країни, справді демократичним президентом. І ми віримо, що Віктор Ющенко вчинить саме так. У противному разі Президент виглядав би так, як виглядає сьогодні зрадикалізований БЮТ , який будучи не згідним з вибором народу, протиставляє себе цьому народові, і намагається блокувати демократичний процес, дискредитуючи гасла Майдану. Мусимо сказати, що ця дорога веде в нікуди. Це безперспективний шлях для політика. Бо, даруйте за повторення відомої істини, демократія – це не панацея на всі проблеми, але кращого нічого поки що не вигадало людство. А Україна стала на шлях демократичного розвитку. І треба мати на увазі, що на цій дорозі бувають не лише троянди, але й колючки. Народ нікому нічого не винний. Навіть тим лідерам, які повели його демократичним шляхом. Громадяни надають перевагу тому, кому вони вважають за потрібне. А справжні демократи повинні рахуватися з голосом народу, а не вивертати демократичні принципи на свою користь в залежності від ситуації.

Розмірковуючи сьогодні про наше демократичне майбутнє, не можемо не згадати такий важливий аргумент , який хочемо ми цього чи не хочемо, грає на користь Антикризової коаліції. Мається на увазі те, що усі політичні сили, які пройшли в парламент, отримали можливість сформувати коаліцію. І найбільше можливостей було власне в помаранчевих сил. А вдалося це зробити Партії регіонів, яка отримала найбільшу підтримку виборців.

Що ж , як істинні демократи ми повинні прийняти цей факт. Визнати легітимність Антикризової коаліції і дати їй можливість сформувати уряд та призначити лідера партії-переможця головою нового Кабінету Міністрів. Це буде справедливо. Так чинять в усьому світі. Це загальноприйнята практика. І те, що в суспільстві існують деякі радикальні політики, яким не подобається цей законний і демократичний розвиток подій – не дає нікому права розпускати парламент та ініціювати нові вибори. Бо нам треба ще пам’ятати, що і наступні вибори можуть дати такий же результат. То що ж тоді – проводити вибори перманентно, кожні кілька місяців? Погодьмося, що це безглузда позиція.

Ми не голосували ні за Партію регіонів, ні за соціалістів, ні за комуністів. Ми віддали свої голоси на минулих виборах за помаранчеві , пропрезидентські сили. І переконані, що зробили правильний вибір, бо Президент - справжній демократ і вміє ставити інтереси всієї України, всього народу вище від якихось вузько політичних мотивів.

Ми віримо, що недалекий той час, коли увесь цей „разброд и шатание” минуться. В Україні буде новий уряд, буде нормальна співпраця між усіма гілками влади і з нас не сміятиметься світ. Ми зосередимо зусилля на тому, щоб полегшити життя людей, щоб займатися тими проблемами, які вимагають негайного розв’язання. Ми віримо в це, сподіваємося на це і від усього серця цього бажаємо.

Звертаючись до усіх демократично налаштованих політиків з палким закликом міцно стояти на засадах демократичних принципів, не можемо не звернути увагу на засадничі моменти, які мусимо враховувати , якщо говоримо про те, що прагнемо жити в громадянському суспільстві.

У світовій практиці існують певні правила, без яких неможливо уявити співіснування різних політичних сил у демократичному суспільстві. Перше з них – це правило керівної ролі політичної більшості. Воно полягає в тому, що більшість, незалежно від того, наскільки вона випереджає меншість за кількістю голосів, має право на реалізацію законодавчих повноважень в повному обсязі. Спроби ж деяких політиків ігнорувати коаліцію більшості і домогтися розпуску Верховної Ради є порушенням фундаментальної демократичної доктрини, яка передбачає реалізацію більшістю керівних повноважень.

Одним із ключових принципів функціонування демократичної держави є також стабільність конституційного ладу. Це означає, що ми повинні мати передбачуваний графік виборів законодавчої влади. Україна як держава уже має свої конституційні традиції. Ми повинні примножувати сталість нашої традиції, щоб нас сприймали як стабільне державне утворення, щоб світ зрозумів – Україна – це назавжди. Стаття 77 Конституції України вимагає проведення виборів законодавчої влади в останню неділю березня кожні п’ять років або після об’явлення про достроковий розпуск парламенту. Нині в Верховній Раді сформована більшість. Вона готова формувати уряд на основі Конституції України. Достроковий розпуск Верховної Ради Президентом лише задля досягнення його політичних цілей загрожував би стабільності конституційного ладу України, якому ледь виповнилося десять років. Не можна жартувати з такими речами.

Ми часто говоримо про досвід західних демократій. Ми не перестаємо повторювати про наш європейський вибір. Для того, щоб світ поважно сприймав наші словесні декларації, ми повинні дотримуватися європейських і світових демократичних стандартів. Ще одним із таких стандартів є принцип : одна людина – один голос. Це означає, що голос кожного громадянина має однакову вагу. І якийсь окремий голосуючий чи блок голосуючих не може користуватися більшими повноваженнями, ніж інший , рівний йому за чисельністю. Спроби маніпулювати парламентом на користь соратників Президента є прямим порушенням цього принципу. І Президент повинен поставити міцний заслін таким спробам. Раз і назавжди постановити – перед законом усі рівні. А Президент як гарант Конституції ніколи не стає на бік якоїсь однієї політичної сили. Адже погляньмо , що виходить: голоси громадян, які обрали, наприклад, депутата від „ Нашої України” чи БЮТ починають отримувати більше вагу, ніж голоси виборців, які обрали, скажімо, парламентаря від Партії регіонів. Така практика призводить до небезпечних тенденцій, коли одна частина громадян вважається меншовартісною. Це дуже тривожний симптом.

Ми хотіли б підкреслити значимість наступного демократичного постулату. Йдеться про цілісність конституційних структур. У статті 114 Конституції України записано: „ Прем”єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України” Відмова Президента подати кандидатуру Прем’єр-міністра, вибраного більшістю Ради, лише з тієї причини, що кандидат є політичним опонентом Президента, загрожує цілісності конституційних структур. Наголошуємо на цьому, тому що стоїмо на принципах демократії. А ці принципи диктують саме такі підходи, не залежно від наших власних уподобань та політичних симпатій.

І врешті-решт існує в світовій демократичній практиці такий принцип, який називається „ повага прав переважаючих груп осіб”. Цей принцип забезпечує дотримання прав всіх значимих політичних партій. Партія регіонів на сьогодні має суттєву кількість місць в законодавчому органі держави і успішно сформувала парламентську коаліцію. Використовувати зараз парламентську практику позбавлення Партії регіонів можливості отримати достатню кількість місць в уряді України – значить порушувати утверджену доктрину про те, що партії, які мають велику кількість місць в законодавчому органі, гарантовані правом на захист своїх інтересів за законом.

Ми висловили тут лише засадничі принципи світової демократичної практики. Ми висловили наші сподівання на те, що найвищі державні керманичі України твердо стоять на цих принципах. І ми маємо надію на те, що саме демократичні підходи ляжуть в основу того рішення, яке найближчими днями ухвалить Президент України.

Дуже важливо нині не зрадити гасел Майдану, які декларували демократичний шлях розвитку України. Ми знаємо, що декларувати – легко .А реалізувати – дуже непросто. Але народ повірив нам на слово, бо сподівався на нашу вірність принципам Майдану. Заклик „ Не зрадь Майдан” народився в гущі народу від тривоги людей за долю ідеї, яку вони відстоювали разом з Президентом. Ми повинні зробити все, щоб гасла Майдану стали реальністю нашого повсякденного життя.

Ми також закликаємо всіх людей доброї волі, всіх політиків, державних діячів зробити все для стабілізації політичного і економічного життя України , для спокою і процвітання України.

Віримо, що п’ятнадцяту річницю Незалежності нашої держави всі ми, увесь наш народ зустріне з радістю і оптимізмом.

Підписи:


Юрій Сливка, доктор історичних наук, професор Національного університету „Львівська політехніка”, один з засновників Народного Руху України

Семен Глузман, директор Українсько-Американського Бюро прав людини, колишній політв’язень сталінсько-брежневських таборів

Петро Толочко, доктор історичних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту археології НАН України, керівник Кримського наукового центру НАНУ і Міннауки України, член Президії НАНУ, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, народний депутат України 3 і 4 скликання

Юрій Шухевич, син головнокомандувача УПА, багатолітній політв’язень сталінсько-брежневських таборів

Левко Різник, член Національної Спілки письменників України, багатолітній голова Львівської організації Національної Спілки письменників України

Євген Безнізко, Заслужений художник України, Лауреат Національної премії України ім.Т.Шевченка, (м.Львів)