Після серії акцій протесту з приводу планів уряду побудувати сховище, на днях пролунала думка, що в обмін на контракт США визнає ринковий статус України. Таку заяву зробив народний депутат України, один із лідерів "Опозиційного блоку НЕ ТАК!" Нестор Шуфрич, який погодився більш детально викласти свою позицію.

— Почнемо з провокаційного запитання. Напередодні виборів від політиків можна очікувати будь-яких заяв, тому скажіть конкретно, у чому ви бачите зв'язок між підписанням контракту про будівництво сховища ядерних відходів та наданням США ринкового статусу Україні?

— Зв'язок прямий, інакше я б не казав про це. Минулого року Україна отримала дослідну партію тепловиділяючих елементів — ТВЕлів — американської компанії "Вестінгауз". Цей факт цікавий кількома моментами. По-перше, ядерне паливо було надане цілком безкоштовно, так би мовити, у вигляді допомоги. По-друге, незвичність цього випадку полягає вже в тому, що раніше Україна завжди купувала паливо у Росії як найдешевше, при цьому відходи цього палива захоронювалися у самій Росії. А у випадку з американським паливом Україні доведеться зберігати його відходи на власній території.

До того ж на початку грудня минулого року президент Ющенко відвідав Чорнобильську зону, після чого став заявляти про те, що прийме так зване "вольове рішення" про будівництво сховища для відходів палива не лише українських АЕС, але й закордонних. Участь у контракті компанії "Холтек" говорить про надзвичайну зацікавленість США. Адже раніше "Холтек" збиралася будувати сховище на американській території — у штаті Юта, але це викликало протести у місцевого населення. Тому українське сховище - дуже вигідне рішення з точки зору національної безпеки США.

— Наскільки законним, на вашу думку, є підписання самого контракту?

— Нагадаю, що у жовтні 2004 року дивним чином закінчився тендер на будівництво сховища, який оголосила НАЕК "Енергоатом". Спочатку найвигіднішим було визнано пропозицію україно-німецької компанії "Укратоменергобуд", але вже за кілька днів переможцем було названо американську фірму "Холтек". "Укратоменергобуд" опротестувала це рішення й у жовтні 2005 року Господарський суд Києва відмінив результати тендера. Не зважаючи на це, скандальна історія продовжилася 26 грудня 2005 року "Енергоатом" і "Холтек" підписали контракт про будівництво сховища. Як бачите, ситуація досить проблемна і вимагає розслідування. Недарма ж цей випадок викликав шквал протестів з боку екологічних та політичних організацій.

— Але ж якщо побудувати сучасне й надійне сховище, то Україна могла б заробити на захороненні відпрацьованих ядерних відходів...

— Це не питання грошей, - це питання моралі, точніше, аморальності теперішньої влади. Україна пережила найбільшу ядерну катастрофу — Чорнобильську, від якої постраждали дев'ять мільйонів людей, у тому числі три мільйони дітей. Спекулювати на цьому — грішно.

Навіть жодна з економічно відсталих країн світу не погоджується на будівництво на власній території сховища для ядерних відходів, тому що це питання майбутнього здоров'я нації, це проблема екології і, врешті-решт, — це питання національної безпеки, яке не може вирішуватися поза увагою Верховної Ради.

— І все ж, яка повинна бути процедура для прийняття таких рішень?

— Прерогатива прийняття рішень про розміщення ядерних об'єктів на території України належить виключно Верховній Раді, — і це закріплене воднойменному законі, який у вересні минулого року підписав президент України Віктор Ющенко. Згідно з цим нормативним актом, без дозволу парламенту не може бути й мови не лише про розміщення, будівництво, але й навіть про проектування ядерних об'єктів.

Крім того, для того, щоб Верховна Рада прийняла закон про будівництво, наприклад, сховища відходів, до відповідного законопроекту повинні бути додані результати консультативного референдуму, який було проведено у регіоні, де має будуватися об'єкт, висновки державної екологічної експертизи, а також звіт про поінформованість сусідніх країн стосовно майбутнього будівництва.
Только экстренная и самая важная информация на нашем Telegram-канале