Народный дептат также требует прекратить неформальное давление на кабельных операторов и ликвидировать коррупционные схемы, которые выстроились в последнее время в работе этого госоргана.
В частности, народный депутат указал, что Нацсовет превысил свои полномочия, принимая решения относительно адаптации к украинскому законодательству предназначенных для ретрансляции телерадиопрограмм и передач.
«Требование о переводе телеканалов на украинский язык незаконно, - указывает В. Колесниченко в своем письме, - ни одним законодательством и даже решениями Нацсовета не регламентировано, более того - не касается понятия «содержание программ».
«В случае принятия данного решения, оно должно быть зарегистрировано Министерством юстиции Украины в соответствии с Указом Президента Украины №493/92 как такое, которое задевает права и свободы граждан, что не сделано», - подчеркнул депутат.
Он также отметил тот факт, что в перечень каналов, снятых с показа в Украине, Национальный совет внес познавательные каналы «Дискавери» на русском языке, «Детский», «Культура», «Школьник» и т.д., при этом в этот спсок не попали эротические каналы XXL, Аdult channel, каналы сексуальных меньшинств. «Возникает вопрос: что, русский язык в Украине страшнее порнографии?» - отмечено в документе.
Далее приводим текст письма полностью на языке оригинала.
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ
"4" квітня 2008 р.
№ 6-174/78
№ 6-174/78
Голові Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
Шевченку В.Ф.
Шевченку В.Ф.
Шановний Віталію Федоровичу!
У своєму попередньому листі №6-174/73 від 24.03.2008 (на який відповідь ще не отримано) я вже звертав Вашу увагу на протизаконні дії Нацради щодо регулювання використання мов в сфері телебачення і радіо та здійснення насильницької українізації телерадіоефіру.
Проте, до мене як до народного депутата України продовжують надходити скарги щодо незаконних дій очолюваної Вами Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення України в сфері регулювання кабельного телебачення.
Так, своїми Рішеннями №1787 від 12.12.2007 «Про затвердження положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач» та №439 від 27.02.2008 «Про внесення змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач» Нацрада зобов’язала кабельних операторів адаптувати зміст призначених для ретрансляції телерадіопрограм та передач до вимог законодавства України. Перелік статей й Законів України до яких необхідно адаптувати зміст телерадіопрограм наводиться в цьому ж Положенні. На перший погляд виглядає зрозумілою спроба привести у відповідність з Законами України «Про телебачення і радіомовлення» (в частині врегулювання організаційно-правових основ діяльності телерадіоорганізацій), «Про рекламу» (щодо вимог до реклами), «Про захист суспільної моралі», «Про авторське право і суміжні права» телерадіопрограми та передачі що ретранслюються кабельними операторами. Проте й при цьому треба зазначити, що Нацрада вийшла за межі своїх повноважень, адже виключне законодавство у сфері телебачення та радіомовлення встановлене у ст. 3 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Тільки Закон України «Про телебачення і радіомовлення» включений законодавцем у законом встановлений перелік.
Крім того про необхідність адаптації змісту призначених для ретрансляції програм до вимог законодавства України Нацрада зазначила й у своїй заяві з приводу порядку ліцензування кабельного мовлення. В цій же Заяві було зазначено неповний перелік з 87, переважно російськомовних телеканалів, які потребують «адаптації». З цього приводу Спілка кабельного телебачення України у своєму листі №123/02-08 від 24 березня 2008 року (додається) зазначила, що Національна рада примушує кабельних операторів відмовитися від усіх зарубіжних телеканалів, головним чином російських, через те, що вони не адаптовані українською мовою. В зв'язку з цим звертаю Вашу увагу на те, що вимога перекладу телеканалів на українську мову – незаконна, жодним законодавством і навіть рішеннями Нацради не регламентована, понад те - не стосується поняття «змісту програм». У разі прийняття такого рішення, воно має бути зареєстроване Міністерством юстиції України відповідно до Указу Президента України №493/92 як таке що зачіпає права й свободи громадян, що незроблено. Крім того, незареєстрованим Міністерством юстиції України, а тобто таким, який треба вважати нікчемним (недійсним) залишається і саме «Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм та передач».
До переліку каналів знятих з показу в Україні Національна рада внесла пізнавальні канали «Діскавері» російською мовою, «Дитячий», «Культура», «Школьнік», тощо, при цьому до цього списку не потрапили еротичні канали XXL, Аdult channel, канали сексуальних меншостей. Постає запитання – що російська мова в Україні страшніше порнографії?
Фактична заборона на ретрансляцію російськомовних каналів в Україні через надзвичайно складну технічну сторону їх адаптації, прямо суперечить статтям 10, 11 та 92 Конституції України (в частині гарантування Україною вільного розвитку, використання та захисту російської мови та регулювання цього питання виключно законами), Закону України «Про ратифікацію Європейської Хартії регіональних мов та мов меншин» (в частині обов’язку України вживати належних заходів для того, щоб радіо- і телеорганізації транслювали програми регіональними мовами або мовами меншин; заохочення трансляції телевізійних програм регіональними мовами або мовами меншин на регулярній основі; заохочення створення та розповсюдження аудіо- і аудіовізуальних творів регіональними мовами або мовами меншин і/або сприяти такому створенню та розповсюдженню), іншим зобов’язанням перед Радою Європи, Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, Закону України «Про мови», Закону України «Про інформацію» та статті 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення.
Понад те, згідно зі статистичними даними на території України мешкають 8,3341 млн. росіян або 17,3% населення, а російську мову називають рідною – 29,6% мешканців країни, що також свідчить про її поширеність в Україні. При цьому за даними соціального опитування проведеного в кінці 2006 року службами «Українське демократичне коло» і Юкрейніан соціолоджі сервіс" 61% громадян в щоденному спілкуванні переважно практикують російську мову, а це 30 мільйонів громадян України. Таким чином, позбавлення їх права дивитися телепрограми на власній мові є прямим і безпосереднім порушенням основоположних прав людини і громадянина більшості населення України і - нічим іншим як проявом етноциду (знищення культури), що безумовно матиме найнегативніші наслідки для усього українського суспільства та держави.
В такому разі діяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення підпадає санкцію статті 161 Кримінального кодексу України:
Умисні дії, спрямовані на …. пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками,
1. караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою,
- караються виправними роботами строком до двох років або позбавленням волі строком до п'яти років.
При цьому обмеження прав громадян за ознакою мови може бути як пряме, так і непряме. Пряме обмеження прав передбачає відкритий характер дій винного щодо дискримінації прав громадян за мовною ознакою, непряме – під надуманими або завуальованими приводами, які маскують собою дійсну позицію стосовно тих чи інших громадян. Таке обмеження може стосуватися будь-яких прав, якими громадянин наділений за законом.
Встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян передбачає встановлення, у т.ч. нормативно-правовими актами чи рішеннями окремих службових осіб, вигод чи переваг у громадсько-політичній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, у правовому захисті, у вирішенні житлових та інших питань тощо за мовною ознакою.
Проте, в останніх діях Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення простежується не лише правовий нігілізм й зневага до головних принципів співжиття у демократичному суспільстві, але й – чіткий економічний розрахунок.
Фактично головна вимога так званої «адаптації» телеканалів зводиться до вирізки чужої реклами й вставки до телепрограм своєї. Для цього планується фактично знищити існуючих кабельних операторів та створити посередницькі компанії, які б з її благословення представляли інтереси зарубіжних телеканалів. Такої практики немає в жодній країні Європи. Це можна оцінювати як банальний переділ рекламного та медійного ринку в Україні під політично-мовним прикриттям та створення сприятливих умов для корупції. Адже, постає риторичне запитання як до себе прихилити чиновника Національної ради щоб він дав дозвіл вийти на 45 мільйонний рекламний ринок України.
Тим паче, механізм управління грошовими потоками у цій сфері вже давно випробуваний. Мова йде про дуже специфічне виконання Нацрадою ст. 39 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», що стосується «універсальної програмної послуги» (пакет телеканалів обов’язків для ретрансляції кабельними операторами). Невже не парадоксально, що державним органом України який конкретно визначає які канали мають бути в цьому обов’язковому пакеті – Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, на власний розсуд внесено туди лише один державний канал, а решта 13 – приватні. Тобто, Національна рада називаючи такі канали «універсальною програмною послугою» примушує одних суб’єктів підприємництва (кабельних операторів) працювати на інших суб’єктів підприємництва (приватні телеканали), ретранслювати їхню рекламу, заробляти гроші для приватних власників цих телеканалів. Можна констатувати очевидне порушення статті 6 Господарського кодексу України, якою встановлено загальні принципи господарювання, серед яких принцип свободи підприємницької діяльності та принцип обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення добросовісної конкуренції у підприємництві. Риторичне запитання як потрапити в таку ласку до чиновників Національної ради знову постає саме собою.
Наразі створюється враження про появу в нашій державі своєрідного понадконституційного надоргану з суперповноваженнями, який одноособово і вибірково трактує законодавство щодо телебачення і радіомовлення маніпулюючи поняттям «державної політики» та «мови» й не забуває про комерційну складову регулювання медіапростору. Як народний депутат України заявляю, що Верховна Рада України відповідних змін до законодавства не вносила, такого органу не створювала і властивих тільки їй повноважень відповідно до статті 10, 92 Конституції України про визначення порядку застосування мов виключно законами, нікому не передавала.
Тому, вимагаю від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення привести свої Рішення №1787 від 12.12.2007 та №439 від 27.02.2008 та діяльність по ліцензуванню операторів кабельного телебачення у відповідність до Конституції України, Законів України та міжнародних зобов’язань в частині регулювання діяльності кабельних операторів в Україні, припинити неформальний тиск на кабельних операторів та ліквідувати корупційні схеми, які вибудувалися останнім часом в роботі цього органу.
Про вжиті заходи прошу мене повідомити у законом встановлений термін.
Додаток: на 2-х сторінках.
З повагою,
Народний депутат України
В.В. Колесніченко