Виктор-ІІІ против Виктора-ІІ. СНБО против КМУ
04.10.2006 14:46
...бодай би його тінь в Українських манівцях. Та чи побільшило зрячих? Відповіді немає. Ні в який „соцопорос” не вірте. Відчуття паршиві і навіть гірші. Але кого це цікавить?

Логічний порядок дерибану при Кучмі-Медведчуку сьогодні сприймається вже як романтична епоха, - такої собі спокійної еволюції теплого болота. Геній антикризового жанру Віктор-ІІІ не дав жодних шансів на дестабілізацію системи. Вміло, як кажуть, розводив всіх „любіх друзів”, що кроликів. Система міцніла, встановлювала контроль над головними комунікаціями державного життя. Кучма мужнів і вже готовий був перемогти в демократичних змаганнях за третій термін. Конституційний суд дав добро. Та й еліта, що зараз мандрує світами, просила.

Але Віктор-ІІІ зробив єдину помилку. В 10 раунді, коли в його перемозі вже майже ніхто не сумнівався, він знайшов Віктора-ІІ – Якуковича. Той все йому написав і підписав аж на 20 років. Але вже в наступному раунді... послав Віктора-ІІІ в нокдаун, фактично відмовившись від боротьби, звичайно гарячої і жорстокої, за номінацію Президента. А на виборах до Парламенту зразка 2006 року й зовсім послав його в нокаут, відмовившись від союзу з ним і його екзальтованим блоком „НЕ ТАК!”.

Щось сталося не так? Достовірні джерела в Києві і Москві піняться і по цей день, але єдиної відповіді не мають. Більшість сходиться на тому, що Віктор-ІІ за базар не хоче відповідати. Нема союзу, нема і зобов’язань. А хто базар фільтрує? Правильно. Віктор-І – Ющенко. Вчорашній опонент і десь навіть ворог. Але ж Президент. Союз з Медведчуком – це знову набридла своїми енергоресурсами Россія, ЄЕП його маму. А союз з Віктором-І – це широкий маневр для потужного і вічно голодного донецького холдингу. Який навіть ширший, аніж душа Президента Ющенка, якщо взяти останні ініціативи Януковича.

І що Віктор-ІІІ? Мовчить?..

Та чомусь несподівано Янукович програє, явно, недешеву битву за Конституційний суд. Його очолює людина, що вже раз юридично забезпечила поразку Януковичу на президентських гонах. Так би мовити, Домбровський в смаку і готовий до тонкої операції на тілі конституційної реформи при одинадцяти відданих асистентах. Певно, гроші великі... А що їх не було коли Верховний суд послідовно день за днем одягав іспанський чобіт на перемогу Януковича? Між іншим, зроблену тим же Медведчуком і Ко.

Звичайно, все виглядає набагато складніше. Янукович то переміг в другому президентському гоні, але американський посол перемоги не хотів. Ющенко і любим друзям хотілося „Росукренерго” і т.п. і т.д. Ківалову було ліньки правильно, тобто юридично грамотно, все оформити. Він хитався між Віктором-І і Віктором-ІІ. Медведчук і тут довів справу до кінця – Ківалов таки підрахував і тремтячим голосом оголосив. Кажуть, що саме він відповідав за перемогу „Регіонів” за посох керівника Конституційного суду. Домбровський (Президент, Леді Ю) виграв в нього вдруге. По тій же причині. А де був Медведчук? Ми навели справку – в Монте-Карло. Щоб бодай боже, не впало ніякої підозри. Але чомусь заступниками голови Конституційного суду призначені тверді люди Віктора-ІІІ (Медведчука).

За цим переділом ніхто й не помітив Указу Президента про звільнення відомих кучмістів Гавриша та Задорожнього з посад членів Вищої ради юстиції. Орган поважний, конституційний. Єдиний реально контролює виконання суддями присяги та веде дисциплінарні переслідування суддів за вчинення корупційних проступків. Треба дати належне, що один, що інший, фахові і досвідчені юристи. Ющенко традиційно принципово не хоче читати ненависну йому Конституцію, яка залишила йому тільки пасіку і будинок з химерами. Тому, підписує все, аби їй насолити. Бо як свідчать далекі від політики юристи, аж ніяких повноважень для цього у Віктора-І немає. Варто звернути увагу на те, що повноваження Президента і ще чотирьох суб’єктів, що створюють Вищу раду юстиції, передбачені Конституцією не в розділі прямих повноваженнь Президента, а в окремому розділі «Правосуддя». Цікаво. Правда? Якщо пройде, то і суддів, того... А що? Не слухаються. Ну, не підвішувати ж їх за це... Не інтелегентно. Указ. Пише Васюник: «Визнати таким, що втратив чинність старий Указ про призначення судді...». І що хто скаже? Або почує? Он скільки людей волає, що Президент Конституцію ігнорує? Ну і що! У Брюсселя в вухах вже давно вата і він її витягує тільки тоді, коли бачить помаранчеве сяйво над головами вірних евро-натоінтеграторів. Та ще й по списку своєму перевіряє.

Інтрига ще й в тому, що, за нефіційною інформацією, фігурантом звільнення з посади члена Вищої ради юстиції був голова Київського апеляційного суду пан Чернушенко. Одесит. Вірна людина Ківалова. Всі подумали - дрібна помста Ющенка панові "Підрахуй". Аж раптом! 20 вересня 2006 року з’являється ще один, умовно кажучи, Указ Віктора-І – „Призначити разом зі своїми двома нанайцями Бачуном О.В. і Пижиком І.М. ще раз пана Чернушенка А.В.” Ви запитаєте: навіщо призначати пана Чернушенка, який подав позов проти Президента про неправомірність його Указу, прийняв присягу у Верховній Раді і повноваження якого закінчуються у Вищій раді юстиції в 2010 році, вже коли і Ющенка не буде?

Тут ми ставимо кому.

Напередодні, 21.09.2006 року, пан Ківалов був помічений у Президента Ющенка. Після невеликої паузи Васюник підготував та підписав до призначення Балоги цей Указ. Пижик, який вже ходить по Верховній Раді України з посвідченням члена Вищої ради юстиції за підписом Президента і без присяги перед законодавцями та, за неофіційною інформацією, дає керівні вказівки у Вищому господарському суді України від імені тої ж Вищої ради юстиції, прямо заявив колективу ВРЮ: Чернушенко включений до Указу на прохання Ківалова, бо інакше ніякої присяги у ВРУ не буде.

Отже, знову Ківалов, можливо і необережними діями, фомує політичну більшість для Президента в певній мірі в єдино контролюючому судову систему органі – Вищій раді юстиції. Правда, може Ківалов узгодив такий указ з Президентом по завданню самого Віктора-ІІ? Бо здається, Янукович намагається будь-яким чином не сплачувати по векселям відданості ані Гавришу, ані Задорожньому. Колись того ж Гавриша важко було відрізнити від Януковича. А вдвох з Задорожнім вони пробивали серйозні діри в виборчій кампанії Ющенка.

Зовсім гірку пігулку проковтнув пан Ківалов при обранні Онопенко Головою Верховного Суду України. Разом, розуміється з лідером та Партією Регіонів. Бо все було поставлено на пана Пилипчика, за яким всі донецькі експерти вперто бачили більшість членів Пленуму. Але справа не в Ківалові. Бо було зрозуміло, що його образ обов’язково викличе прогнозовану негативну реакцію членів ВСУ, які в більшості були “помаранчевими”. Обрання Онопенко – це протест і проти пана Ківалова і конкретно донецьких. Напередодні свого обрання Онопенко довготривало розмовляв з Президентом. Домовились. Леді Ю. таки буде секретарем РНБОУ. Карфаген ще не падає, але мусить, бо приречений. Ключовим органом стримування Кабміну стане РНБОУ. Вона ж і центром нового конфлікту. Леді Ю. готова. Президент також. Про що й сказав в майже сивому 750-літньому Львові. Чи готовий Янукович? Тільки час і вітер знають відповідь.

Перша ейфорія від могутнього наступу донецьких проходить. “Не донецькі”, на всілякий випадок, шукають альтернативу, розуміючи, що Президент ще сильний. Йому, звичайно, бракує свого Медведчука. Але він знайдеться? Бо зараз все очевиднішим стає гасло: „Давай дружити проти...” Ще ніхто вголос не називає проти кого товаришувати, але ви здогадуєтесь. Тому, певно, і старається допомагати пан Ківалов будувати систему важелів стримування своєму патрону Януковичу і любим друзям одночасно.

...А де ж Віктор-ІІІ – Медведчук? Чекає обрання Президентом Росії свого друга Діми Медвєдєва? Можливо. Але він вже працює. Чуєте? У злагодженій команді Віктора-ІІ тріщинки і невдоволений шепіт. Значить Медведчук - в Україні. Навіть якщо він в Монако.
Николай Радзивилов
«Фраза»