Директору Москвы мало Севастополя. Он хочет Киев
07.08.2008 18:16
...за все, дарма. Судячи з інформації про продаж монополіста на ринку будівництва київської нерухомості холдингу «Київміськбуд» фірмі дружини мера Москви, падіння явно завищених цін на нерухомість нам не бачити. Більше того, як тільки заспокоїться фінансовий ринок, ціна може зрости.

Реальна політика відбувається завжди у економічній площині. Заяви нічого не варті. Головне - не слова, а дії. Скільки б Лужков не кричав про те, що Севастополь - «іконно русскій город» - це нічого не змінить крім психологічного стану кількох мільйонів людей у даний момент. В одних слова вічного мера Москви викликають овації, в інших - тобто в Україні - обурення. Але головне не слова. А наприклад безперервна інформаційна пропаганда у Севастополі, спонсорована Чорноморським флотом не без участі людини в кепочці. Або будівництво у Севастополі представництва МГУ. Білі корпуси у Севастопольській бухті чомусь вважаються територією Росії.

Недарма за неодноразові недружні дії щодо України людині в кепці свого часу заборонили в’їзд в Україну. Однак Україну Лужков забути не може. Якийсь невмотивований потяг до наших земель присутній у голові сина тверського столяра і круглолицьої башкирської селянки. Лужков - єдиний представник офіційної Росії, який взяв участь у розкольницькому з’їзді у Сєвєродонецьку.

Тепер «царьок» Москви знову націлився на Україну. Цього разу - на Київ. Наразі він ще не кричить, що «Кієв - мать городов рускіх, значіт рускій». А діє. Більше року в пресі мусується інформація про те, що готується до продажу контрольний пакет акцій будівельного холдингу «Київміськбуд», яким наразі володіє КМДА, і що продавець уже відомий - компанія «Інтеко» Єлени Батуриної, благовірної Лужкова.

Виходить, ми можемо хоч тисячу разів забороняти в’їзд в Україну відверто ворожим до нашої країни політикам та діячам, але дозволимо їм скупити стратегічні підприємства і таким чином потрапимо у економічну залежність.

Лужков - персона одіозна не лише в Україні, але й у самій Росії та особливо у Москві. На посаді градоначальника білокам’яної він уже 16 років і здавати позиції не збирається. «Людина у кепці», «дуче», «директор Москви», «син Сталіна» - це далеко не повний перелік імен цієї людини. Проте так Лужкова в Росії можна називати лише поза очі. Критика прем’єра Москви в пресі заборонена. Буквально від початку роботи на посаді керівника міста Лужкова звинувачували в корупції. Проте звинувачення і критика дуже швидко стихли. Мер взяв під свій контроль майже всю пресу, а решту залякав судовими позовами на величезні непомірні суми. Найсумнішою і показовою є історія відомого московського репортера Анатолія Баранова, «рискнувшего подойти к освещению персоны мэра без должного почтения». У результаті журналіста звільнили, подали в суд позов на 100 мілйьонів, почалися телефонні погрози, відверте стеження; «заставили известного репортера и законопослушного гражданина превратиться в бомжа, начать жизнь нелегала в родном городе».

Уже давно завдяки реформуванню законодавства і заміну Мосради на міську думу Лужков фактично назавжди подолав будь-яку опозицію у столиці Росії і цим забезпечив собі довічне «князювання». Лужков не публікує статків своїх і своєї родини, але живе начебто на «скромну зарплату мера». Усі «грубі гроші» в сім’ю приносить дружина Лужкова - Батуріна. Дружина мера, як це не дивно звучить, контролює п’яту (лише?) частину московського ринку нерухомості. Починала ж вона з пластмасових стільців і столів. Зараз Батуріна - найбагатша жінка-бізнесмен Росії, ї капітал оцінили у 1,5 мільярди доларів. Тут і будівництво і будівельні матеріали і ті ж пластмаси.

Тепер Батуріна разом із чоловіком націлилися на Київ. Московський ринок нерухомості уже давно переживає не кращі часи і перестав приносити надприбутки. В Україні ж ситуація ще сумнівна. Однак купівля «Київміськбуду» фактично дасть можливість його власнику контролювати цей ринок, а відповідно диктувати йому умови. Аж до продовження збільшення цін, попри зовнішню абсурдність. «Київміськбуд» - це 70 відсотків новобудов у Києві і 10% - по Україні. Крім того, це майже усе соціальне житло України, житло економ класу плюс соціальна сфера. Враховуючи наближення ЄВРО12, така покупка - ще й стратегічний проект. Ще один нюанс - фондова криза, яка вже накрила Україну плюс певні корупційні зв’язки з українською владою дозволять купити КМБ фактично за безцінь. Є інформація, що його оцінили менш ніж у 4 мільярди гривень, при тому, що реальна вартість може бути у 2 - 3 рази більшою.

Проте очевидно, що купівля стратегічного підприємства монополіста на визначальному сьогодні для України ринку родиною Лужков-Батуріна - це перш за все політичний проект. Як жартувала Батуріна «Юра» грає попереду, біля сітки, а я позаду. Мався на увазі теніс і не лише. Цього разу, здається, ролі міняються. На передній план виходить жінка мільярдер, а політик опиняється в тіні. Однак не варто недооцінювати можливих наслідків для всієї України такої угоди. Продаж КМБ ворогу України - це серйозний удар по економічній безпеці держави. Як мінімум ситуацію варто обговорити на РНБО.
Михаил Кочетов
«Події»