Особенности камчатской рыбной ловли

...тоже нет ничего криминального. Правда, смотря кто и для объединяется. Четверо украинских любителей экстрима, малоизвестных широкой публике, однако хорошо известным правоохранителям сразу нескольких стран, господа Коваленко, Клименко, Ткаченко и Онипченко снова вместе...

Ця нерозлучна «компанія» непокоїть Російську Федерацію більше, ніж Аль-Каїда – українські «спеціалісти» по поглинанню підприємств збирають гроші на небезпечну для повітряного простору Росії подорож до Камчатки. Уже не першу.

А те, як збираються ці гроші, повинно непокоїти уже владу України.

Ну, хто ж з нас, шановні чоловіки, та й власне і вас, жінки, не знає, що таке рибалка! Чи може бути щось прекрасніше за чисте повітря, запах води, товариство друзів, тріпотіння підсіченої рибини!

Втім, рибалить кожен по-різному. Хтось задовольняється тихим плесом найближчого ставка, люди із забаганками незаконно відправляються в Чорнобильську зону. Героям нашої історії захотілося найексклюзивнішого ексклюзиву. Улітку 2006 року 8 українських «мажорів», серед яких були відомі вітчизняні рейдери, а також особи пов’язані з парламентом і Київрадою, вирішили порибалити не де-небудь, а на Камчатці. Любителі екстремальної риболовлі вилетіли з Києва до Москви, а звідти літаком Аерофлоту уже мали дістатися на крайню північ. Однак рейс до Петропавловська-Камчатського з технічних причин повернувся до аеропорту Шереметьєво. Українські пасажири уже встигли хильнути дармового аерофлотівського віскі, і звістка про відтермінування риболовлі їх страшенно обурила. Ще на борту наші екстремали почали поводитися виклично та нахабно, встигли облаяти стюардес і навіть рвалися у кабіну пілота. У Шереметьєво група рибалок дещо заспокоїлася. Наступного борту треба було чекати 3 години. Час вирішили згаяти у ресторані. Замовили, звичайно, рибу. І віскі. Власне, для чого чоловіки їдуть на рибалку? Правильно. У Шереметьєво, звичайно, бракувало чистого камчатського повітря, однак і без нього пробна «риболовля» пройшла успішно.

За кілька годин при посадці на борт сек’юріті побачили цікаву картину. Політично-економічний бомонд України постав у всій своїй красі. 2 учасників Камчатської експедиції уже не здатні були пересуватися на своїх двох. Інші шестеро дружно намагалися утримати своїх слабших колег у вертикальному стані. На зауваження охорони, мовляв, вони п’яні, і на борт допущені не можуть бути, компанія обурено нечленороздільно почала доводити, що всі тверезі. Сек’юріті аеропорту заявили, що 6 рибалок, які здатні пересуватися самостійно, можуть пройти на борт, решті доведеться залишитися. Одночасно викликали на допомогу міліцію.

Розлучатися не входило у плани самовпевненої української компанії. Тим більше ці люди у себе на батьківщині звикли, що заборон для них не існує. Коли стало зрозуміло, що в братній Росії українські індульгенції не спрацьовують і борт зараз реально вилетить без них, один із наших співгромадян, дехто Сергій Клименко не знайшов кращого виходу, ніж заявити, що в його багажі знаходиться бомба. Своєї мети він звичайно досягнув. Рейс знову затримали, людей евакуювали. Бомби ніякої звичайно не знайшли. У третій ночі багатостраждальний рейс до Петропавловська-Камчатського нарешті успішно вилетів. Без п’яних скандалістів. Більше того, Аерофлот офіційно заявив,що вносить наших громадян у свій «чорний список», і більше ніколи ні за яких обставин не буде надавати свої послуги цим людям. Неприємності для вітчизняної топ-компанії на цьому не завершилися. Усіх горе-рибалок доставили у відділок міліції. Просто на місці було порушено кримінальну справу за статтею 207 кримінального кодексу російської федерації «умисно неправдиве повідомлення про терористичний акт». Надворі був 2006 рік – розпал боротьби з тероризмом і ситуація з жарту ставала особливо загрозливою. Стосовно трьох буянів було складено протоколи про адмінпорушення, а «терористу» Клименку загрожувало тюремне ув’язнення – на строк до 3 років. Невідомо, які аргументи застосувала в російській міліції українська компанія, але того ж вечора усіх буянів відпустили з вимогою з’явитися для дачі свідчень в термін 30 днів. До Петропавловська-Камчатського так і не дісталися. Риболовлі не вийшло. Повернулися в Київ.

Для дачі свідчень у Москву ніхто, звичайно, не з’явився. «Терористи» самі залягли на дно. Кримінальна справа певний час «висіла» мертвим вантажем. Нарешті, як каже джерело у московській транспортній міліції, її закрили. Суд визнав громадянина України Клименка винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 207, проте «враховуючи особливі стосунки між Україною та РФ» не застосував найсуворішого вироку – ув’язнення до 3 років, а обмежився штрафом.

Що це за пункт про «особливі стосунки» залишається лише здогадуватися. Є інформація, що серед 8 любителів Камчатки і риболовлі була одна дуже поважна в Україні персона. Якщо не народний депутат, то принаймні особа наближена до Верховної влади. Ім’я якої не називають навіть в правоохоронних органах РФ, посилаючись на конфіденційність цієї інформації. Можливо, саме тому все завершилося для учасників «риболовлі» легким переляком. Крім загадкового високопоставленого Х. на Камчатку відправлявся уже згадуваний засуджений Клименко, дехто Анатолій Коваленко (не депутат Київради і не колишній голова Печерського району столиці, а його тезка, і водночас син), також дехто Сергій Онипченко і дехто Юрій Ткаченко. Всі – «юристи» і «підприємці». Пов’язані не лише любов’ю до риболовлі, але й іншими, не менш екстремальними видами спорту.

Прізвища Сергія Клименка та Анатолій Коваленка часто згадуються поруч. Ще до сумнозвісної «риболовлі» не без участі Анатолія Коваленка-старшого (на той час голови Печерського району) ці хлопці взяли участь у рейдерському захопленні Київської взуттєвої фабрики. Пізніше адвокат Коваленко і п-ць Клименко згадувалися у зв’язку з рейдерським захопленням приміщень ВАТ «Більшовик».

Починав свій «трудовий» і підприємницький шлях «терорист-риболов» Клименко взагалі з банального аферизму. У 2002 році в органи прокуратури та суди зверталася громадянка Дорофєєва, яка звинувачувала Клименка у злочинному заволодінні грошей її доньки, яка за дивних обставин невдовзі померла. Йшлося про суму у 3 000 гривень, яку Клименко взяв в якості закладу при продажі квартири. Гроші він так і не повернув. Співзасновником основної компанії Клименка «Траєкторія» є також г-ка Боброва, яка притягалася до кримінальної відповідальності за підробку документів.

Історія з «риболовлею на Камчатці» могла би виглядати кумедним епізодом, який би просто в чергове посвідчив високі моральні якості вітчизняного «бізнесу» і політикуму, якби не один дивний збіг. 4 з фігурантів «терористичної справи» невдовзі також разом стануть фігурантами іншої справи – уже менш комічної. Саме невдовзі після невдалої риболовлі на Камчатці 4 героїв почали ловити іншу рибу. А саме – почали рейдерську атаку на ВАТ «Квазар» - велике київське підприємство, що відоме у всьому світі ІТ-технологіями та виробництвом високотехнологічної продукції, зокрема сонячних батарей.

Так, за даними сайту ОРД, громадянин Онипченко, власник офшорної панамської компанії виступив замовником злочинної спецоперації із захоплення заводу. А г-ни Ткаченко, Коваленко та Клименко – виконавцями, або як вони люблять себе називати – добросовісними покупцями краденого. Переповідати детективну історію з банальною крадіжкою майже 50% акцій передового підприємства нема сенсу – тут як завжди не обійшлося без підробки документів (у тій же Панамі) та участі окремих державних чиновників і суддів.

Було би ще півбіди, якби рейдери намагалися просто захопити звичайний завод – ідеться ж про міжнародний імідж України, як учасника ринку високотехнологічної продукції. Рейдерів навряд чи цікавлять технології – їм, здається, більше до вподоби 23га землі у межах Києва. Хоча ставків там не водиться – рибу ловити ніде. Може, просто шукають грошей на нову подорож до Камчатки?