Мій досвід свідчить, що ніколи не знаєш чи доведеться повертатися до теми, яку вже висвітлював. Інколи потреба в цьому виникає абсолютно несподівано.
12 вересня я написав блог, який викликав бурхливу, певною мірою, неочікувану мною реакцію з боку редактора УП та провідного журналіста цього видання Сергія Лещенка. Сподіваюсь, лише на емоціях, пані Притула, звинуватила, що я написав його на замовлення, та, навіть, натякнула, що з числа блогерів мене можуть попросити, як гостя, що став небажаним.
Той блог я писав, реагуючи на події навколо "УП". Причому головний мій меседж полягав в необхідності на час, що залишився до Саміту у Вільнюсі, доволі обережно ставитися, до будь-яких статей та інформаційних повідомлень, які можуть сприяти провокуванню економічної та політичної кризи в Україні до моменту, коли має відбутися підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС, без перебільшенню ключової геополітичної події останнього десятиліття, принаймні на теренах континенту Євразії.
Враховуючи ту реакцію редактора "УП", можливо, я міг зробити вигляд, що не побачив дискусії, що виникла в соціальних мережах на цьому тижні. Але вона має значення не тільки, і не стільки в контексті моєї дискусії з редакцією "УП", тому дозволю собі її прокоментувати.
Отже, на тижні, що минув, відбулась подія, яку пройшла повз уваги більшості читачів "УП", але яка наробила багато галасу, принаймні, в соціальній мережі facebook. Подією стала поява 24 вересня і дуже швидке зняття зі шпальт "УП" статті Сергія Лямця "Росія-ЄС" в листуванні української влади. Частина 1: Доповідна Мінекономіки щодо МС".
Зразу хочу відзначити, що особливість "УП" полягає в тому, що воно є провідною інформаційно-політичною площадкою країни. Причому надзвичайно важливим є її відкритий та плюралістичний характер. На шпальтах "УП" ми можемо побачити прямо протилежні точки зору з питань політичних, соціально-економічних, гуманітарних проблем суспільства. І як, на мене, такий підхід приносить користь, як суспільству, так і самій "УП", бо збільшує її капіталізацію, робить більш привабливою з точки зору розміщення на її шпальтах рекламних повідомлень.
Статті, що з'являються на шпальтах "УП", може не відображати позицію редакції, і вона про це прямо наголошує. В той же час, коли йдеться про статті, підписані головним редактором "УП" чи редактором "ЕП", тоді вже всі змушені приймати це як офіційну позицію редакції. Але поява і наступна зняття статті редактора "ЕП" само по собі говорить, що не все добре в редакційному королівстві.
Сам факт зняття, якоїсь статті, яку майже ніхто не встиг прочитати, викликало бурхливе обговорення в соціальній мережі facebook. До того ж, ті, хто встиг її прочитати, почали розміщувати цілі шматки цієї статті в на форумах соцмережі. А в п'ятниця, до того ж з'ясувалось, що видалена стаття залишилась в pda версії, і її почали з коментарями поширювати в соцмережі.
Ознайомлення з нею, викликало бажання прокоментувати її. По-перше, хочу ще раз повернутися до теми публічних звинувачень на адресу Сергія Арбузова, що саме він та його піарники розв'язали інформаційну кампанію проти Росії та займаються розпаленням міжнаціональної ворожнечі. Я вже писав раніше, якби питання стосувалось лише політ технологічних ігор, взаємних звинувачень тих чи інших політичних груп в Україні, я би про це точно не писав. Але в даному випадку йдеться про звинувачення, що з'являються в провідному українському ЗМІ та проголошуються вони від імені редакції. Саме з посиланням на позицію редакції "УП" проголошується, що це Україна розв'язала інформаційну кампанію проти Росії, що це українська влада розпалює ворожнечу між народами України та Росії.
Коли я писав свій блог 12 вересня, в мене не було планів детально аналізувати всі статті, що з'явились на шпальтах УП протягом останніх місяців, та мали відношення до україно-російських стосунків в світлі підписання Угоди про асоціацію. Але знята стаття Сергія Лямця, яку я зміг прочитати лише в суботу, спонукала мене до цього.
Змушений зразу вибачитися, але мені доведеться вдатися до значного цитування статей, що з'явились на шпальтах "УП" протягом серпня-вересня цього року. Але без цього мої твердження будуть недостатньо переконливими.
До речі, перед тим, як почати це цитування, одна невеличка ремарка. В 2008 році, коли була здійснена військова агресія Росії проти Грузії та подальша анексія значно частини її території, я робив детальний аналіз інформповідомлень російських ЗМІ, та бачив, як формувалось офіційне обґрунтування початку вторгнення регулярних військ Росії на територію Грузії. Цей аналіз був здійснений наступним чином. Я проаналізував стрічки новин декількох провідних російських інформаційних ЗМІ та створив реєстр повідомлень 1-10 серпня 2008 року, що стосувались подій навколо Південної Осетії, розставивши їх за часом оприлюднення. І ось як формувалась дезінформація цими ЗМІ. В ніч з 7 на 8 серпня спочатку в одному із ЗМІ з'являється повідомлення про те, що, можливо, є поранені серед "миротворців". В іншому ЗМІ, з посиланням на перше, вже формується повідомлення, що є вже поранені та вбиті "миротворці". А вже в третьому та наступних ЗМІ з посиланням на друге чи одне на одне вже повідомлялося про значну чисельність вбитих та поранених.
Я згадав про події 2008 року, коли почав сканувати інформаційний потік УП.
Слід зразу сказати, що є одна особливість функціонування "УП" і "ЕП", на яку звертала увагу головний редактор "УП". Ці сайти автономні, це означає, що економісти мають доступ тільки до "ЕП". Рішення про розміщення статей чи повідомлень "ЕП" на шпальтах головної – політичної – сторінки "УП", приймає головний чи черговий редактор "УП". Про це важливо згадати, бо всі твердження, що Сергій Арбузов та його піарники розв'язали інформаційну кампанію проти Росії та займаються розпаленням міжнаціональної ворожнечі, пролунали формально зі шпальт саме "ЕП". З'ясувати, які з них з'являлися та чи з'являлися на політичній сторінці "УП", я вже не можу.
Але, попри автономний статус "ЕП", наскільки я розумію, головний редактор має право та можливість прийняти одноосібне рішення, про зняття тієї чи іншої статті, що з'явилась на шпальтах "ЕП". Саме це трапилось з останньою статтею Сергія Лямця.
Отже, перейдемо до цитування.
Перша зі статей на шпальтах "ЕП", в якій згадується пан Арбузов в контексті конфлікту між Україною та Росією щодо Угоди про асоціацію, з'являється 20 серпня.
Ось в якому контексті це подається мовою оригіналу:
"14 августа Федерация работодателей сообщила: "С 00:00 часов 14 августа в профиль риска системы управлениями рисками Федеральной таможенной службы РФ к первым четырем десяткам предприятий, попавшим туда в июле этого года, были добавлены все без исключения украинские экспортеры".
Такую информацию немедленно и небезосновательно окрестили торговой войной, которая, наконец, была объявлена!
Однако самое интересное – реакция украинского правительства. Оно, как водится, радовало своим неувядающим оптимизмом и эпической бесхребетностью.
На следующий день после громогласного заявления ФРУ премьер Николай Азаров туманно объяснял: "Сейчас есть определенные сложности, связанные, прежде всего, как мы считаем, с созданием, структурированием и формализацией Таможенного союза. У нас появляются различия в подходах".
СМИ, мол, эту тему преувеличивают. Да, есть проблемы, но их не следует искусственно раздувать и искусственно преувеличивать, уверял премьер. А министр экономического развития и торговли Игорь Прасолов вообще сказал, что в случае с компанией "Рошен" виноваты конфетные обертки.
Секундочку! Где же первый вице-премьер Сергей Арбузов? Почему же он не спешит доказать свою нужность в столь сложной ситуации? Ведь кто бы лучше справился с ситуацией, чем "лучший центральный банкир Восточной Европы"? Эта ситуация наглядно показывает, что во взрослых вопросах "младореформаторам" не место"
Трохи далі в цій же статті:
"Теперь Россия перестала стесняться, и об этом пишут мировые СМИ. В российской прессе развернулась массированная антиукраинская информационная кампания.
Все выглядит привычно: эксперты, уважаемые люди и никому не известные персоны объясняют, почему разрушится украинская экономика, почему Украина должна вступить в Таможенный союз, почему украинцы заблуждаются и даже почему Украина не должна пускать к себе самолеты европейских авиакомпаний.
Не гнушаются и откровенными провокациями в духе "украинцы проголосуют за дефолт". Комментаторами в провокационных материалах выступают никому не известные персонажи, но неискушенному "пересічному" российскому читателю может показаться, что подобные вещи действительно обсуждаются в Украине.
Чувствуется, что здесь не обходится без хорошо организованной пропаганды. Издание Зеркало недели" со ссылкой на свои источники сообщило, что в Москве якобы разработана целая стратегия агрессивного подчинения Украины, одной из целей которой является срыв подписания соглашения об ассоциации с Евросоюзом".
Як бачимо, в цій статті Арбузов звинувачується лише в бездіяльності. При цьому, що дуже важливо, чітко висловлюється позиція, хто розв'язав антиукраїнську інформаційну кампанію, і хто вдається до відвертих провокацій та залякувань щодо дефолту.
Наступна стаття, в якій йдеться про російсько-українській конфлікт та Арбузова датується лише 4 вересня, але з позицією Лямця відбуваються "дивовижні" метаморфози.
Знову цитую мовою оригіналу:
"Крайне интересна позиция "младорефоматоров", которых не видно и не слышно в связи с российско-украинским конфликтом. Не исключено, что им на высочайшем уровне запретили вмешиваться. Но, по нашей информации, молодые члены правительства во главе с Сергеем Арбузовым заняли антироссийскую позицию, и всячески подогревают идею отдаления от Кремля".
Зверніть увагу, тут на додачу про бездіяльність, вже з'являється твердження про те, що деякі члени уряду разом Арбузовим "зайняли антиросійську позицію".
Жодного доказу цьому твердженню, правда, не надається.
А далі саме цікаве в цій статті:
"Очень вероятно, что Украине чисто экономически выгодно вступить в Таможенный союз. От объединения с Россией действительно выиграли бы многие отрасли нашей экономики. Особенно промышленность, которая была "завязана" на весь СССР. Возможно, активно заработал бы транспорт.
В Украину пришли бы российские деньги. Пришли бы более "взрослые" правила игры в бизнесе. Пришла бы еще более жесткая вертикаль власти".
Бачите, в цій статті з'являється поки що лише припущення: "Україні, мовляв, з економічних міркувань вигідно вступати до Митного союзу", але з одночасним твердженням про антиросійську позицію Сергія Арбузова.
До 9 вересня жодного повідомлення чи статті на шпальтах "УП" та "ЕП" зі згадкою про Арбузова в контексті відносин між Росією та Україною немає. Але 9 вересня з'являються зразу дві статті, в яких Арбузов напряму звинувачується в роздмухуванні антиросійської пропаганди та розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, тобто в скоєнні злочину відповідно до 161 статті Кримінального кодексу України. Зранку о 09.05 з'являється стаття Сергія Лямця "Податок на обмін валюти: єдине "за" і безліч "проти".
В ній спочатку лише штрихом зазначається:
"А конфликт с Россией, который исподтишка подогревается группой "младореформаторов", сделает торговый "минус" Украины еще большим".
І далі:
"Налог на валюту – это не единственная "медвежья услуга", которую оказывает первый вице-премьер действующему президенту. С начала осени пиарщики Арбузова развернули яркую антироссийскую пропаганду. Делается это чужими руками – в частности, через заявления приближенных аналитиков. Как бы случайно возникают новости и исследования, почему Таможенный союз – это зло.
Чего будет стоить эта деятельность Януковичу? Как минимум, обострения конфликта с Кремлем. А, следовательно, санкций по отношению к товарам украинского происхождения.
Кроме того, Януковича не поймет электорат Востока и Юга Украины. Население этих регионов традиционно считает россиян "своими" – даже больше, чем жителей Западной Украины.
Получается, что действующий президент расплатится за действия пиарщиков Арбузова собственным рейтингом. И без того катастрофически низким. Слишком низким, чтобы играться в валютный налог и войнушки с Россией".
Тут вже можна спостергіати відкрите звинувачення на адресу Сергія Арбузова в розгортанні "яскравої антиросійської пропаганди". Крім того, всі, хто зробив аналіз, щодо невигідності та шкідливості приєднання до Митного союзу, виявляється зробили це на замовлення Арбузова та його піарщиків. Зробити такий висновок без замовлення Арбузова, зрозуміло, ніяк неможливо. До речі, варто звернути увагу, що жодних доказів, на підтвердження, що Арбузов перетворився на такого собі антиросійського українського націоналіста немає. Є просто твердження категоричне та безапеляційне. З одночасним фактично вже не припущенням, а висновком, що вважати Митний союз злом можуть лише ті, хто зробив це на замовлення. Ось так.
Але чим далі, тим веселіше.
P.S.
Статтю змушений розділити на дві частини, бо надто велика і її не пускає система "УП"
02.10.2013 10:15