І мова йде не лише про нинішнє протистояння України та Росії. На жаль, уся сутність політичної боротьби сьогодні звелася до війни компроматів. На світ Божий витягується правда і неправда, додумуються історії та вигадуються штампи. Люди, які пройшли вбивство Гонгадзе, царювання Межигірського хама і стежать за показною жорстокістю на Донбасі, цілком готові сприймати сьогодні будь-яку критику влади і політиків, якою б абсурдною вона не була. Давайте згадаємо хоча б інформацію про декілька камазів доларів, вивезенихЯнуковичем, або про підпал Одеської ОДА «Правим сектором», яка ніколи в Південній Пальмірі не був сильний. А чого варті всі ті міфи, якими пічкає пересічних російських і донбаських обивателів офіційна кремлівська пропаганда.
Україна, незважаючи на свої традиції вузькокорпоративних компроматних воєн, виявилася просто не готовою до такого протистояння. За великим рахунком, ми Крим втратили не завдяки «ввічливим зеленим чоловічкам», а саме внаслідок програшу інформаційної війни.
Ось і довелося українській владі та українським журналістам вчитися на марші - переглядати правила ведення деструктивних інформаційних кампаній. Природно, що в авангарді цього процесу опинилася команда політиків і журналістів, близьких до нової влади. Саме команда в.о. Президента країни О.Турчиновавзяла на озброєння сучасні методи інформаційних війн. Одним з ідеологів такої активності став багаторічний консультант Турчинова, за сумісництвом редактор сайту Цензор - Юрій Бутусов.
Якщо уважно проаналізувати активність пана Бутусова в соцмережах або у ЗМІ, то ми побачимо, що він ставав де-факто творцем «технологічних штампів»: жидобандерівець Коломойський, космос-Кличко, непереможний батальйон Донбас та ін.
Примітивний аналіз інформаційного простору показує, що Бутусов запускає інформаційні хвилі, які потім підхоплюються офіційними і неофіційними спікерами від влади. Доходило до абсурдного, коли редактор Цензора намагався формувати порядок денний для правоохоронців - представників Міноборони, МВС, прокуратури. Далі - більше: в коло інтересів політтехнолога потрапляють цілі сектори економіки та бізнесу. Найбільш показовий у цьому випадку - приклад зі скандалом у митній сфері. Тут ми спостерігали цілеспрямовану, грамотно вибудувану деструктивну інформаційну кампанію: з обов'язковими штампами, навішуванням ярликів і конспірологічними теоріями. Безсумнівно, випадок з Ярошенком - очевидне свідчення міжвладдя і живучості багаторічних корупційних схем.
За словами правоохоронців, уся історія, за великим рахунком яйця, виїденого не варта. Йдеться про неадекватну поведінку одного з численних консультантів політиків відУДАРу. При чому багато учасників самі стверджують, що зустріч нагадувала звичайний «п'яний базар» неадекватної людини. Жодних висновків не було зроблено і рішень не було прийнято. Більше того, ніхто зУДАРу, як виявилося, навіть не намагався виступити на захист цього діяча. Дехто з оточення депутатів фракції УДАР (ті, хто взагалі знає, про кого йдеться, - Ярошенко дійсно далеко не найбільш впізнанна особистість навіть для колег по партії) запевняють, що Ярошенко останнім часом став вибиватися з прийнятого формату поведінки - почав, схоже, регулярно і чимало випивати. Як наслідок - начебто було вже кілька відкритих конфліктів з колегами, які не бажають виправдовуватися за чиїсь нетверезі витівки.
І як не підхопити таку жирну тему!? Історія доводить, що команда Турчинова завжди приділяла найпильнішу увагу роботі різного роду митних схем. На будь-якій своїй посаді у владі (ще з часів кураторства СБУ) Олександр Валентинович любив займатися митницею. Нагадаємо, що конфліктТимошенкоіХорошковськогобув спровокований самеТурчиновимза допомогою підконтрольних ЗМІ. Подейкують, що саме беззмінний заступник Тимошенко таким чином намагався захистити свої кадрові інтереси в цій сфері. Більш того, якщо проаналізувати журналістську діяльність того ж Бутусова, то 1/3 усіх матеріалів у Дзеркало тижня стосувалися саме т.зв. «Розслідувань» у митній сфері.
Тому поява гучного скандалу в митниці було прогнозована. Тим більше після того, як команда Батьківщини почала втрачати вплив на процеси в країні.
До речі, саме в цей же час почалася масова кампанія з відбілювання та позитивної демонізації образу Коломойського. Не дивно, що паралельно формується образ ворога - це головна умова при веденні інформаційних війн. Будь-який герой повинен мати своїх супротивників. В якості ворога, для технологів Батьківщини, призначається УДАР - з усіма витікаючими наслідками:Аваковяк член Батьківщини - ефективний керівник АТО,Наливайченко, як призначенець за УДАРівською квотою - сумнівний фахівець. Коломойський - патріот та останній захисник України, тоді як УДАР - консолідує навколо себе представників олігархії (від Фірташа до Черновецького). І нікого не цікавить, що ці штампи не мають нічого спільного з реальністю, головне, щоб вони доводили правильність обраної стратегії з очорнення нової влади. І абсолютно очевидно, що кінцевою метою замовників і політтехнологів є навіть не стільки Ярошенко, УДАР чи Кличко, скільки власне ПрезидентПорошенко.
Треба віддати належне, українські журналісти навчилися у команди російських вчителів на чолі з Д.Кисельовим вести інформаційні війни. Однак обурення викликає той факт, що фактичні військові дії ведуться не проти окупантів, а передусім проти країни.