За короткий термін від початку роботи нового складу Верховної Ради на сайті парламенту було зареєстровано 318 законопроектів. Однак серед них досі немає довгоочікуваного – про скасування депутатської недоторканості.

В очах звичайних українців недоторканість народних обранців завжди була і залишається червоним прапорцем, привілеєм, який викликатиме обурення, критику та роздратування. Вороже ставлення суспільства до своїх же обранців екстраполюється на усі атрибути діяльності нардепів, через те і будь-яка спроба проводити аналогії щодо статусу українських депутатів з європейським досвідом викликає негативну реакцію.

Яскравим прикладом можна вважати історію із платнею парламентарів: зауваження новобраного депутата Мустафи Найема щодо розміру депутатської зарплатні викликало чимале обурення, попри те, що у більшості країн ЄС оплата праці народних обранців доволі висока.

Із недоторканістю ситуація аналогічна. Її можна було б вважати за цілком нормальну демократичну норму, якби вітчизняні депутати працювали так, як і їхні колеги  в успішних західних країнах – чесно та прозоро.

Перша спроба

Нагадаємо, що парламентарі вже неодноразово намагались ухвалити законопроект про скасування своєї недоторканості. Ще в 2008 році «регіонали» Віктор Янукович і Олександр Лавринович, які, на той час, були депутатами від опозиції, внесли до Верховної Ради відповідну пропозицію. У 2009 році парламент затвердив документ у першому читанні 390 голосами, але до прийняття законопроекту в цілому справа не дійшла.

Під час минулого, сьомого скликання Ради, «регіонали» знову повернулись до цієї теми. Однак проект, який знову пропонували представники Партії регіонів, з самого початку був провальним. Більш того, тодішня влада, а нині опозиція, цілком усвідомлювала, що  він не знайде підтримки в сесійній залі.

«Влада хоче позбавити недоторканності тільки народних депутатів, щоб потім переслідувати їх, як Юлію Тимошенко. Знімати недоторканість треба і з президента і з прем’єра, разом з суддями та прокурорами», - пояснював тоді позицію фракцій «Удар», «Свобода» та «Батьківщина» Микола Томенко.

Насправді ж, проект закону «від регіоналів» не був підтриманий як деякими представниками ПР та їх соратниками – комуністами, так і частиною прихильних до тодішньої влади мажоритарників.

Наприклад, депутат-комуніст Олександр Зубчевський висловлював такі ж побоювання, що і тодішня опозиція. За його словами, без незалежних судів прийняття законодавчої ініціативи про позбавлення депутатів недоторканості призведе до політичних репресій.

В свою чергу, «регіонал» Олександр Волков тоді зауважував, що навіть, якщо стосовно депутата порушено кримінальну справу, перед зняттям недоторканості з нього його питання обов’язково повинен розглянути комітет Верховної Ради з питань правової діяльності. Мовляв, колеги порушника повинні знати, в чому конкретно звинувачують їх сусіда по законотворчому цеху.

Іншими словами, вся ситуація була звичайним для парламентарів  показовим голосуванням…

За прикладом ЕС і США

Цього разу наміри депутатів дещо серйозніші. Не без суперечок, але в коаліційній угоді, підписаній п’ятьма парламентськими фракціями, з’явились важливі слова: «Ми скасуємо депутатську недоторканість».

Втім, члени експертної групи, яка займалась підготовкою коаліційного договору, зазначили, що недоторканність знімуть повністю, але із застереженням: депутат не відповідатиме за прийняті або неприйняті ним рішення в сесійній залі.

«Депутат не повинен нести відповідальності за своє голосування – за те, що він проголосував «за», «проти», або «утримався». Це його право як представника громадськості, яка його обрала. Тобто, за це його не можуть притягнути до відповідальності», - пояснював представник від «Народного Фронту»  Леонід Ємець.

А от, за неоплачені штрафи за порушення ПДР, несплату аліментів і комуналки, за словами депутата, парламентарі «повинні відповідати перед законом, як і всі українці».

Слід зазначити, що практично в усіх успішних країнах Заходу інститут депутатської недоторканості, в тій чи іншій формі, існує. Втім, такий привілей, зазвичай, поширюється саме на сферу депутатської діяльності і лише на час конкретної сесії парламенту.

Наприклад, депутати парламенту Великобританії володіють привілеєм свободи слова та свободи від арешту, а тому можуть вільно висловлювати свої інтереси, не побоюючись переслідування. Однак, їхню недоторканність можна зняти в разі їх затримання на місці вчинення злочину.

Схожа ситуація у Німеччині, де депутат не може бути притягнутий до відповідальності або заарештований, за винятком випадку, коли він був схоплений на місці злочину або на наступний день.

В США конституційні гарантії, закріплені де-юре, поширюються тільки на сферу правомірної законодавчої діяльності конгресменів і не є захистом від арешту відносно будь-яких кримінальних правопорушень, порушень громадського порядку та, особливо, у випадку державної зради.

А от в Італії кримінальне судочинство щодо парламентаря може бути порушено без обмежень. Втім, заходи з обмеження особистої свободи депутатів повинні бути затверджені тією Палатою (у країні – двопалатний парламент), членами якої вони є. 

«У більшості сучасних країн у депутатів зберігається певний імунітет. У нас свого часу перегнули палицю і максимально розширили недоторканність. А в Європі, наприклад, існує імунітет проти переслідувань депутатів за критику. Але, у разі вчинення кримінального злочину або порушення ПДР, недоторканність не діє», - коментує ситуацію політолог Володимир Фесенко.

Спірні моменти і «забудькуватість» колишніх регіоналів

Власне, часткове або повне зняття депутатської недоторканості і є основним спірним моментом теперішніх кулуарних домовленостей. Так, в «Батьківщині» вважають, що її потрібно знімати повністю, а також наполягають, що «імунітету» слід позбавити і президента. Фракція Юлії Тимошенко навіть підготувала відповідний проект змін до Конституції.

В той же час, у Блоці Петра Порошенка  вважають, що  недоторканність знімати потрібно зняти саме з депутатів, зокрема, тому, що багато нардепів, порушуючи закон, продовжують займатися комерційною діяльністю. «90% скарг, пов'язаних з вимогою скасувати недоторканність того чи іншого депутата, надходило саме з цього приводу», -  зазначив уже згадуваний Микола Томенко.

Не пройшло і року, як свою думку кардинально змінили й колишні «регіонали». За словами депутата від Опозиційного блоку Сергія Львочкіна «якщо влада проводить репресії, то опозиція мусить захищатися, а, отже, питання доволі  неоднозначне».

«Наша принципова позиція в останні роки була в тому, щоб скасувати депутатську недоторканість, скасувати недоторканість суддів та президента, але, якщо дійде до голосування, ми будемо визначатися, виходячи з того, як буде себе поводити влада, в тому числі, по відношенню до опозиції», - наголосив він, очевидно, забувши, що минулого разу, коли піднімалось це питання, саме небажання його соратників скасувати недоторканість з усіх гілок влади стало офіційною причиною провалу голосування.

З легкістю відмовиться від недоторканності готовий і одіозний новачок парламенту – Дмитро Ярош. «Я до неї і не звикав», - коротко прокоментував він.

А от відомий козак, а нині – ще й нардеп – Михайло Гаврилюк, який до відкриття Ради виступав за скасування депутатського привілею, отримавши мандат, змінив свою позицію. «Саме недоторканність, як захист і зброя, допомогла багатьом депутатам в боротьбі з режимом Януковича. Зараз цей механізм повинен нам допомогти закінчити розпочату справу», - нещодавно зазначив він.

«Питання принципове. Неголосування за цей законопроект одразу поставить будь-яку політичну силу під удар. Водночас, повне скасування недоторканості зробить кожного депутата абсолютно підконтрольним. Це той момент, який обговорюється на засіданнях коаліції, і з яким принципово не згодні в «Народному фронті», - розповів один із соратників Арсенія Яценюка на умовах анонімності.

За його словами, якби документ справді мав не популістичні цілі, то він торкнувся б і суддів, і  президента.

«Минулого року саме через цей пункт, тодішня опозиція відмовилась голосувати, а зараз уже й ніхто не згадує, що недоторканість – бонус, яким володіють не лише депутати», - наголосив співрозмовник УНІАН.

Страхи вітчизняної Феміди

Власне, чи знімуть недоторканість з суддів, поки не відомо. Хоча деякі діячі «Феміди» вже встигли виступили проти. Наприклад, один із суддів обласного Апеляційного суду побоюється, що в разі скасування недоторканності «будь-хто зможе впливати на рішення суду, погрожуючи кримінальною справою або затриманням».

«Недоторканність нам потрібна, щоб виносити справедливі рішення, не боячись натиску з боку. Візьміть приклад: суддя розвів дружину і чоловіка-міліціонера, невдоволений чоловік порушує справу за будь-яким приводом, наприклад, нібито за хуліганство, а суддя береться під варту», - поскаржився він.

Втім, зважаючи на колосальний запит суспільства, депутатам новообраної Ради все одно доведеться виносити питання скасування недоторканості у сесійну залу. Наразі, згідно закону про регламент Верховної Ради, це питання парламентарі повинні приймати на двох сесіях парламенту. Спочатку потрібно затвердити документ у першому читанні простою більшістю – 226 голосів.

А потім, на наступній сесії, прийняти зміни конституційною більшістю – проголосувати повинні 300 депутатів. Таким чином, якщо відповідний закон буде внесено до Верховної Ради і проголосовано на поточній сесії до Нового року, позбавити себе та усіх інших «недоторканих» недоторканості парламентарі зможуть не раніше лютого 2015 року, коли зберуться на другу сесію парламенту восьмого скликання.

А, зважаючи на те, що, суто технічно, позбавлення недоторканості – справа не швидка, парламентарям нічого не заважає, між іншим, провести і якісну судову реформу, завдяки якій судді можуть отримати гарантії своєї незалежності і без «недоторканого» статусу.

…Як би там не було, законопроект, про який від виборів до виборів говорили депутати всіх політичних сил, та який так і не спромоглось ухвалити жодне з попередніх скликань парламенту, врешті, отримав шанс на життя.

Только экстренная и самая важная информация на нашем Telegram-канале