Останні переговори, без перебільшення, щодо долі України можна вважати найскладнішими за всю історію нашої незалежності. Домовлятися про «мир» лідерам чотирьох країн – Петру Порошенку, Володимиру Путіну, Франсуа Олланду та Ангелі Меркель – довелося на фоні чергової ескалації конфлікту та активних бойових дій на Донбасі. Документ, який увінчав виснажливі багатогодинні нічні перемовини, з’явився у ЗМІ після лише 12 лютого по обіді.
Власне, з відчуттям певного розчарування зустріли його всі сторони переговорного процесу. Самопроголошені «ДНР» та «ЛНР», а також Російська Федерація в певних моментах були вимушені піти на поступки. Для України також залишилась купа «підводних каменів». Про них вже написав «Главком» в матеріалі «После Минска. Без иллюзий».
Найгірший сценарій, до якого готував країну напередодні навіть Президент, - повномасштабна війна, - на щастя, принаймні формально поки що не має підґрунтя для реалізації.
Проте і до миру ще надто далеко. Максимум, як можна назвати досягнуті домовленості, - черговий перепочинок, який кожна сторона буде намагатися використовувати, щоб підсилити свої позиції, або ж дочекатись, коли противник сам зробить помилку.
Про наслідки підписання чергових Мінських угод, а також про гарантії виконання того, що було вчора підписано, в «Главкомі» говорили екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко та колишній посол України в Білорусі Роман Безсмертний.
Що дають чергові Мінські угоди Україні
На думку дипломатів, документ напрацьований в Мінську таки може стати початком для деескалації конфлікту на Сході України. Але все прописане в ньому – великий об’єм роботи, на шляху виконання якої стоїть багато перешкод. Передусім, небажання обох сторони виконувати покладені тим документом обов’язки, та можливість множинного трактування деяких пунктів.
Чого чекати Європі і світу
Досягнуту в Мінську угоду міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр назвав реальним кроком, що зможе відвести сторони від спіралі військової ескалації в бік політичного імпульсу після тижнів насильства. Та, незважаючи на ці та інші сподівання, які вже висловив після ночі переговорів Захід, безпосередньо для нього нічого приємного в тому документі дипломати не бачать.
«Паралельно з процесом підготовки Мінських домовленостей продовжувала працювати військова машина Російської Федерації, - зазначає в розмові з «Главкомом» Роман Безсмертний. – Достатньо подивитися на ті зовнішні протуберанці, які впіймали засоби масової інформації. Це стосується активізації у питаннях так званої Клайпедської народної республіки (Литва), так званої Латвійської народної республіки, збільшення фінансової підтримки політичної праворадикальної партії «Німецька альтернатива», сепаратистів в Іспанії, ситуації в Греції (підготовка можливого виходу країни із НАТО, - «Главком») та початку широкомасштабних консультацій між новим урядом Греції та РФ, проведення 25 числа в Санкт-Петербурзі з’їзду так званого праворадикального інтернаціоналу, куди прибуде уся крайня неонацистська нечисть. І так далі».
В зазначених процесах, за словами посла, вже активізувалися структури близьких Путіну бізнесменів – Геннадія Тимченко, Юрія Ковальчука та Костянтина Малофєєва.
Найнебезпечніше, що сьогодні відбувається, як каже Безсмертний, - формування так званого іноземного російського легіону: «Це не легенда. Не випадково на українському Донбасі було помічено і обкатано дуже багато представників так званого іноземного російського легіону, які особливо зосереджені на Балканах. І, як ви розумієте з географії, з моєї точки зору, ще один центр напруги перенесеться з України або просто з’явиться вже в Балтійських країнах».
Експерт звертає увагу на новини про ротаційне розміщення - після анексії Криму та початку військових дій на Сході України – ескадрильї натівських винищувачів на території Балтійських країн.
«Через те, що відбувається на Донбасі, НАТО буде посилювати свої угрупування військ там», - впевнений Безсмертний.
За словами Володимира Огризка, не лише Балтійські країни сьогодні відчувають «оце холодне дихання північного ведмедика».
«Значно більші за площею і населенням країни і їхні лідери сьогодні прокидаються в холодному поту, коли не знають, що відбувається в голові у одного царя», - зазначає екс-міністр закордонних справ. І висловлює сподівання, що, нарешті, до Заходу прийшло розуміння, що він має справу з представниками країни, «яка сповідує абсолютно інші цінності».
«Це дуже важливий політичний висновок, до якого Захід, на жаль, доходить через жертви українців, - каже дипломат. – Якби це стосувалося тих, хто об’єднався в ЄС чи НАТО, прозріння було б значно жвавішим. А так – чужі рани не болять». Він також впевнений, що Путін і далі намагатиметься посилювати свою п’яту колонну в західних країнах.
Крок назад для Росії
Роман Безсмертний вважає, що стратегічною метою хазяїна Кремля в Мінську було: якомога дорожче продати Україні зруйнований Донбас, ще й так, щоб зберегти над ним політичне керівництво і в подальшому використовувати як шантаж для впливу на ситуацію в нашій країні.
Та Росія разом із самопроголошеними «ДНР» та «ЛНР», пішовши на домовленості в Мінську, також вимушена була піти на певні поступки і зробити крок назад.
Всі вони хотіли більшого, і не випадково напередодні переговорів в мережу був злитий комплекс дій по врегулюванню ситуації на Донбасі, який начебто пропонували бойовики. Та, насправді, ж мало для кого було секретом, що ті самі пропозиції раніше неодноразово висловлювалися російською стороною, проте не враховувалися.
«Це було зроблено через них руками Москви, щоб ще до переговорів оголосити ключові пункті, на які має реагувати українська сторона», - підтверджує Огризко.
Документ, що вийшов в підсумку, все ж, на думку дипломата, не сподобався Путіну.
«Так чи інакше на документ закладаються якісь надії, що можна буде в якийсь спосіб припинити агресію, - розповідає він. – Але саме це і означає для Путіна поразку. Для нього розпалювання конфлікту – якраз одна з ключових цілей.
Це для нього відступ від позицій. Хоча там достатньо підводних каменів, щоб можна було в певний момент, давши команду своїм приспішникам, нівелювати всі домовленості».
Зірковий час Лукашенка
Після вчорашньої зустрічі лідерів чотирьох країн в Мінську в мережі з’явилися жарти щодо того, що останній раз керівник Німеччини відвідав Мінськ в 1941 році, Франції – в 1812-му. І були це Наполеон Бонапарт та Адольф Гітлер.
З самого початку, як вважає Роман Безмесмертний, Мінськ в якості майданчику для подібного роду переговорів був обраний помилково.
«Факт проведення таких заходів, - говорить він, - буде тільки посилювати адміністративний тоталітарний тиск білоруського диктатора на суспільство.Люди бачать, що світові лідери вітаються з ним за руку, приймають від нього квіти. Це сприймається на рівні людських почуттів. Тим більше, все обставлено пишно».
І обіцянки, що озвучує в розмові з Порошенком лідер Білорусі Лукашенко, на кшталт готовності підставити плече і вирішити будь-які проблеми не більше, ніж за добу, нічого не значать.
«Ніколи не можна вірити солодким словам Лукашенко, - каже Безсмертний. – Бо якщо Путін штовхне його і накаже йти на Україну, він мовчки піде и навіть впиратися не буде». Все, що робиться Лукашенко, як вважає дипломат, робиться ним заради збереження власного диктаторського режиму.
Гарантій знову немає
Гарантій реалізації виписаних в документі дій знову, як зазначають експерти, немає.
Гарантія в таких випадках – глибина напрацювання технологічних складових. Комплекс дій, як вже писав «Главком», м’яко кажучи, не досконалий.
«Мова навіть не йде про декларативний рівень, - зазначає Роман Безсмертний. – Це якщо хочете, напрацювання меню для розв’язання кризи. Якщо говорити об’єктивно, на столі сьогодні лежать чотири меню: українське, європейське, американське та російське. Їх спробували скласти в одне. Все перемішалося так, що незрозуміло, що з чим їсти. І гастрит, як мінімум, нам точно забезпечений. Те саме можна перевести в політичну площину».
Хочеш миру – готуйся до війни
Коротка відповідь експертів щодо того, що тепер, після мінських переговорів, робити Україні, така: хочеш миру – готуйся до війни.
«З документу чітко зрозуміло, яку мету перед собою ставить імперська Росія, розпочавши анексію Криму та розв’язавши війну на Донбасі, - говорить Роман Безсмертний. – Це створення зони дестабілізації, яка дозволяє не тільки диктувати ситуацію Україні, а й підривати європейську, світову модель, яка з такими зусиллями була досягнута в кінці минулого століття, тисячоліття, стабілізована і більш-менш влаштовувала суспільства і держави».
За думкою дипломата, невизначеність – це саме те, що необхідно Росії, бо вона буде «розводити, як кораблі в океані, Україну з цивілізованим світом, і по східному кордону все більше буде пролягати стіна між цивілізованим і не цивілізованим світом».
Тому Україні треба і далі активно працювати над отриманням військової допомоги, над формуванням нових підходів для розгортання Збройних сил України.
«Я не вірю в те, що Росія за життя Путіна та його нащадків отямиться, - каже він. – Там загорілася зірка, яка хоче повернути світ до рівня 1944 року, де він, Путін, буде проводити олівцем по кордонах, перекроювати їх і так далі. Це все проглядається у словах керівників сусідньої держави».
«Ми повинні продовжувати працювати з нашими західними партнерами з метою отримання всієї необхідної зброї, - погоджується з колегою Володимир Огризко. – За роки політичних ілюзій ми, нарешті, зрозуміли, що пацифізм закінчується трагедією. З білим прапором перемогти ворога неможливо.
Його перемагають із серйозним озброєнням». Велика і боєздатна армія, за його словами, можлива лише за умов нормального функціонування економічної системи. Але саме вона через виконання своїх безпосередніх функцій може давати дипломатам дуже серйозні аргументи під час переговорів.