Створення Єдиної помісної церкви в Україні знову відкладено. Головна причина – спроба супротивників патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета відтіснити його від участі в процесі формування незалежної від Москви й визнаної у всьому світі української церкви. Присвоїти собі те, що було метою найбільшої частини його життя.
Проте цей план, необачно підтриманий Фанаром, зазнав невдачі та привів до фактичного зриву Об'єднавчого Собору, який планували провести 22 листопада. Коли митрополит Гальський Еммануїл, що відповідає за підготовку до об'єднання, прибув 15 листопада до Києва, виявилося, що Собор проводити ні з ким, а для його реорганізації потрібен час.
Далі відбулась низка конфіденційних зустрічей: з Президентом України, з Ростиславом Павленком, з Патріархом Філаретом. Банкова була вимушена погодитися на реструктуризацію морального боргу Вселенської Патріархії перед українською державою: домовленості переглянуто, взято нові зобов'язання. Підсумком стали дві синхронні заяви від 19 листопада: комюніке Константинопольського Патріархату – і заява Патріарха Філарета.
Константинополь у своїй заяві у черговий раз підтвердив намір дати автокефалію і зобов'язався провести Об'єднавчий Собор у грудні. Англійський текст цікавий тільки тим, що в ньому передбачається чергове «відстрочення платежів» : він обіцяє не призначити дату Собору у рамках грудня 2018 р., а лише «представити цю дату на затвердження Синоду Вселенського Патріархату».
Заява Патріарха Філарета набагато змістовніша. Раніше в листі Патріархові Константинопольському він зобов'язався сам «не висувати свою кандидатуру на Соборі». Тепер він пояснює, що «самовисування кандидатур на Предстоятельство в Церкві не допускається канонами», а також - що «єпископат УПЦ Київського Патріархату пропонуватиме мою кандидатуру для обрання Предстоятелем».
Крім того, глава УПЦ КП заявив, що веде з Фанаром і Банковою конфіденційні переговори, і що діалог не закінчено: «Зараз у мене є сформоване бачення того, як далі треба діяти, і про нього через наше особисте спілкування знають наші партнери з діалогу, що триває».
Між тим авторитет Філарета визнає і повноважний представник Вселенського патріархату митрополит Еммануїл. За інформацією з Пушкінської, Еммануїл дав попередню згоду на усі три умови глави УПЦ КП: Предстоятелем Православної Церкви в Україні призначається митрополит Єпіфаній (Думенко), а сам Філарет отримує головування в її Синоді й довічно зберігає за собою статус Почесного Патріарха. Як то кажуть, при зустрічі з головою УПЦ КП митрополит Гальський дав усім зрозуміти, яку велику повагу мають на Фанарі до Київського Патріарха, поцілувавши тому руку.
Проте Філарет - досвідчений архієрей і розуміє, що гра ще не закінчена. Не піддававшись самовтішним думкам і не зупиняючись на досягнутому, він домагається особистої зустрічі з Патріархом Варфоломієм.
При цьому глава УПЦ не має наміру відмовлятися від покладеної на нього відповідальності як Предстоятеля. Він ясно дає зрозуміти, що переговори щодо проведення Собору можливі тільки на рівних: між Патріархом Константинопольським і Патріархом Київським. Показово, що в першому листі главі Вселенського патріархату він підписується словами «Ваш співбрат, Філарет Київський» – це точний аналог підпису Вселенського Патріарха в офіційній кореспонденції: «Ваш співбрат, Варфоломій Константинопольський». А оскільки лист не усі змогли прочитати правильно, в заяві від 19 грудня від руки дана повна титулатура: «Філарет, Патріарх Київський і всієї Русі-України». Цим же він демонструє, що дата проведення Собору залежить не від рішення Вселенської Патріархії, а від волі Патріарха Київського та його єпископату, з яким потрібно рахуватися.
І якщо в Константинополі вважають, що можна прийти на українську землю, забрати наші церкви, призначити своїх намісників і викинути з гри головного релігійного лідера України, вони сильно помиляються.
Патріарх Філарет – це особа світового, історичного масштабу. Без нього проект Єдиної Помісної Церкви втратив би увесь свій розмах. Він – стратег, яким неможливо маніпулювати: не каже зайвого, не дає порожніх обіцянок, але здатний змусити своїх опонентів відповідати за свої слова.
Сьогодні він надав гарний урок великодосвідченим візантійським дипломатам. І якщо хтось в Україні вважає, що здатний перевершити його в цій грі завтра, то ця людина або занадто молода і погано знає Патріарха Філарета, або занадто наївна, не так вже давно в політиці та не вміє тверезо оцінювати свої сили.