На різних етапах незалежності із корупцією та хабарництвом боролися всі – від сільського дільничного до генпрокурорів, міністрів, глав урядів і президентів. Особливо ця боротьба активізувалася під час виборів - на рівні гасел та боротьби із політичними опонентами, та у парламентській залі – під пильним оком телекамер.
Врешті решт, у 2015 році в Україні, під тиском закордонних партнерів та громадськості, було створено дві нові профільні структури – Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ). Вони мали би підняти боротьбу із корупцією на новий, більш якісний рівень, зосередившись на топ-корупціонерах.
НАБУ, яке очолює Артем Ситник, було створене для боротьби з корупцією першим. Відповідно до закону, його детективи здійснюють досудове розслідування злочинів, якщо сума хабаря перевищує 500 мінімальних зарплат. Також детективи бюро мають виключне право розслідувати злочини найвищого керівництва держави, суддів, правоохоронців, керівників державних підприємств та мерів.
САП, очолювана Назаром Холодницьким, формально є структурним підрозділом Генеральної прокуратури України. Прокурори САП підтримують державне обвинувачення в судах у корупційних справ, які веде НАБУ. Також закон покладає на САП нагляд за дотриманням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності детективами НАБУ.
Певний час між САП та НАБУ спостерігалася певна синергія, але згодом вона поступилася місцем взаємним підозрам, обвинуваченням і, нарешті, закінчилася публічними скандалами із прослуховуванням НАБУ керівництва САП, бійкою і кримінальними провадженнями. Але зараз не про це.
Відповідно до чинного законодавства, і прокурори САП, і детективи НАБУ, виконуючи надзвичайно важливу суспільну місію, повинні бути аполітичними та рівновіддаленими від будь-яких партій. Але чи це можливо практично? Адже, майже кожна розслідувана справа має політичний підтекст. Або слідство ведеться у відповідь на звернення нардепів, або ті ж нардепи, посадовці та інші можновладці є фігурантами розслідувань детективів НАБУ та обвинуваченими у судах. Крім того, ефективна робота САП та НАБУ неможлива без співпраці із парламентом, Кабміном, Генпрокуратурою, іншими антикорупційними органами та громадськістю.
І це тільки публічний бік справи. А є ще й непублічний – кулуарні консультації, політичні рішення по справах, і обвинувачення у закритті резонансних проваджень, до яких причетні високопосадовці.
Тож, чи можуть, наприклад, прокурори САП зовсім абстрагуватися від політичних процесів та політиків?
У березні поточного року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів наклала дисциплінарне стягнення у вигляді догани на прокурора САП Андрія Перова, який веде справу екс-депутата Верховної Ради від партії «Народний фронт» Миколи Мартиненка. Його звинуватили у заангажованості та нездатності об'єктивно виконувати свої обов'язки в кримінальній справі через особисту неприязнь до Мартиненка, а також порушення ним прокурорської етики. Андрій Перов намагався оскаржити рішення КДКП у Верховному суді, але суд залишив догану у силі.
Таким чином був створений прецедент притягнення прокурорів-антикорупціонерів до відповідальності через політичну заангажованість.
В 20-х числах листопада «Українські новини» опублікували інформацію про те, що прокурор САП Ольга Ярова була присутня на форумі передвиборчої програми «Новий курс» Юлії Тимошенко 15 червня. Начальник відділу управління САП Ярова відома тим, що розслідує справу про факти можливого зловживання службовим становищем членами НКРЕКУ при затвердженні оптової ціни електричної енергії за формулою «Роттердам +», а також резонансну справу щодо олігарха Дмитра Фірташа та «ЗТМК». Видання із посиланням на джерела у правоохоронних органах повідомило, ніби, прокурор відвідала захід в робочий час, і підкріпило повідомлення фрагментом відео.
Чи мала Ярова право бути на цьому форумі? На заході, де також були присутні представники найрізноманітніших політтаборів – від першого президента України Леоніда Кравчука і олігарха Віктора Пінчука, політологів та політтехнологів з різних штабів до регіональних бізнесменів, афілійованих з різними партіями та зовсім аполітичних.
Прокурор САП стверджує, що була на форумі під час обідньої перерви і лише тому, що цікавиться політичними процесами в країні та збирає дані щодо реформування органів державної влади, правоохоронних органів та судової гілки влади для наукової роботи.
23 листопада Ярова брала участь у тематичній зустрічі, присвяченій забезпеченню рівних можливостей для жінок і чоловіків, ініціатором якої був парламентський Комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, який очолює представник Блоку Петра Порошенка «Солідарність» Сергій Каплін.
Напевно, це не єдині політичні чи навколополітичні заходи, які відвідувала прокурор. Тож, чи можна її запідозрити у політичній лояльності? І до якої політичної сили чи політика?
Проте, через присутність на форумі Тимошенко щодо Яровий також надійшла скарга до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із вимогою притягнути прокурора до відповідальності.
Якщо будь-який контакт прокурорів САП із політиками може стати підставою для догани и відсторонення від справи, то тоді й обвинувачення відносно керівника відомства Назара Холодницького та його заступника Володимира Кривенка щодо безпідставного закриття справи відносно сина міністра МВС Арсена Авакова, який представляє «Народний фронт», теж можна вважати політичною ангажованістю.
Скандал із закупівлею тактичних рюкзаків для Нацгвардії почався ще в 2015 році, коли МВС закупила продукції на близько 16 мільйонів гривень. Тоді журналісти заявили, що рюкзаки були неналежної якості, а гроші на цій операції нібито заробив син Арсена Авакова Олександр. 2017 році справою зайнялося НБУ. І 31 жовтня минулого року детективи НАБУ провели обшуки у фігурантів справи та затримали сина Арсена Авакова Олександра і колишнього заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря. Їх підозрюють у розтраті понад 14 мільйонів гривень. Підозру у цій справі підписав Холодницький, що викликало припущення, ніби головний антикорупційний прокурор виконує замовлення АП.
Але вже 12 липня 2018 року стало відомо, що САП закрила кримінальні провадження щодо Олександра Авакова та Сергія Чеботаря «через відсутність доказів їхньої провини». Це рішення Холодницького викликало хвилю обурення як серед активістів з Центру протидії корупції, так і серед депутатів парламенту.
Також влітку поточного року НАБУ опублікувало записи розмов, на яких людина з голосом Назара Холодницького передає інформацію підозрюваним у справі щодо зловживання в одеській мерії, йдеть про зловживання у справі щодо спроби дати хабаря в.о. міністра охорони здоров’я Уляні Супрун та про спроби допомогти депутату від БПП «Солідарність» Георгію Логвинському, проти якого веде справи НАБУ.
Головний антикорупційний прокурор всі звинувачення спростовує. Але ці дві справи дають можливість припустити лояльність голови САП та його незмінного помічника та зама Кривенка, без якого теж не обійшлося, принаймні, до двох політичних сил – «Народного фронту» та БПП.
Щодо політичних вподобань та орієнтирів керівника НАБУ Артема Ситника жодних питань не виникало - вони послідовно проамериканські. Це й не дивно, адже бюро завдячую появою саме закордонним партнерам. Хоча це й не завадило родині Ситників мати земельну ділянку у анексованому Криму, продати її, сплативши мито в бюджет Росії, та отримати 900 тисяч рублів. Ці дані були оприлюднені разом із відомостями про кримінальне провадження відносно Ситника, який не вніс інформацію про продаж ділянки до своєї декларації. Наразі, справу розглядає Окружний адміністративний суд Києва.
Проте, у всіх конфліктах із САП посольство США в Україні незмінно підтримує НАБУ. Це, в свою чергу, породжує чутки, що Ситник координую роботу очолюваного ним органу із американським посольством.
До речі, Артем Ситник і справді є частим гостем посольства США в Україні на вул. Сікорського, 4. А під час візитів його часто супроводжують прокурори САП. Тож виникає питання – що вони роблять у цьому закладі? Чи, часом, не обговорюють кримінальні провадження, над якими працюють українські антикорупційні відомства, і суть та перебіг яких є таємницею слідства?
Наведені вище випадки, звичайно, лише приклади того, як велика політика впливає на правосуддя та боротьбу із корупцією. На жаль, на четвертому році роботи САП та НАБУ треба констатувати, що в Україні досі відсутні справді незалежні та ефективні антикорупційні органи. Складається враження, що за чварами на реальну боротьбу із корупцією у керівників відомств не вистачає ні часу, ні сил. Чи може просто бракує бажання й мотивації?