А. Бригинец: «Фактически в Киеве сейчас прямое президентское правление. Городом руководит Янукович, а его руками является Попов»
22.10.2010 07:12
...от фракции БЮТ, писатель и журналист Александр Бригинец.

В ходе видео-онлайн-конференции Александр Михайлович рассказал о том, почему русский язык не станет вторым государственным в Украине, чем обернется для Партии регионов переход «тушек», какой город мог бы стать столицей вместо Киева, и о многом другом.

Предлагаем вашему вниманию список заданных вопросов и ответов на них.




Амир Игнатьевич: – Почему, по-Вашему, В Лавре так противятся тому, чтобы оставить музеи? Я читал, что у них там своих экспонатов несколько десятков тысяч... Как вы думаете, в чью пользу этот вопрос решится? И куда переедут музеи, если их все-таки вытурят?

А. Бригинец: – Я думаю, що насправді Лавра впирається автоматично, зі звички, бо самі дії Лаври з бажання висилити звідки музеї плюс заяви настоятеля, що вони готові до агресивних дій – це дуже погано характеризує церкву. Як на мене, церква повинна бути не агресивною і повинна з терпінням ставитись до культури. В даному випадку, як на мене, церква хоче продемонструвати силу в зв'язку з тим, що її підтримує Президент, і показати, які у неї є можливості. Визволити музеї нікуди. Тому їх треба або сховати в ящики, або посилити на території іншого музею. Якщо їх складуть в ящики – це трагедія, яку вже пережив і продовжує переживати Музей історії Києва. Якщо музей переселять на територію іншого музею – припустимо, як говорять, на територію Мистецького арсеналу – це теж погано, оскільки кількість музейних площ в Києві принципово зменшиться, адже замість кількох музеїв залишиться тільки один, територією якого користуються інші музеї. Найкращий вихід – якщо вже церква так агресивна проти музею, знайти в бюджеті гроші і побудувати великий музейний комплекс, в якому розташувати усі бездомні музеї, в тому числі Музей історії Києва. Будувати треба за державні кошти, оскільки приміщення, які належали раніше, безкоштовно передані державі.

Ліля: – Олександре! Ви гуманіст чи ні? Якщо так, то дайте відповідь – чому в Києві так жорстоко поводяться із бездомними тваринами? Врешті-решт, чому питанням стерилізації собак та котів займаються лише громадські організації, ще й за свій власний кошт? Минулого року в притулку у Бородянці кудись безслідно зникли кілька сотень собак. Активісти впевнені, що їх просто жорстоко вбивають, а потім спалюють! Коли адміністрація ухвалить нормальні гуманні рішення стосовно тварин? Я особисто Вас прошу, не стійте осторонь, допоможіть, адже вони теж мають право на життя! Заздалегідь дякую.

А. Бригинец: – Я гуманіст і тому хвилююсь не лише за догляд тварин, а й за долю людей. Ви в курсі, що днями на дівчину напали собаки прямо на Андріївському узвозі? Поза всяким сумнівом, в тому, що зараз відбувається в місті, винна київська влада, яка не спроможна ані захистити тварин, ані захистити людей. На жаль, системного рішення досі не існує. Спробую ініціювати комісію, яка б змогла знайти вирішення цієї проблеми і запропонувати його Київраді. Поза всяким сумнівом, в місті не повинно бути стільки бездомних тварин, і вони не повинні становити безпеку для людей.

Сергей: – Почему Ваша партия БЮТ лишает меня права на каком языке говорить, в какой школе учить своего ребенка, на каком языке смотреть фильмы в кинотеатрах, ведь я такой же НАЛОГОПЛАТЕЛЬЩИК, как и Вы, и по Конституции обладаю ТЕМИ ЖЕ правами. Почему Вы лишаете меня этих ЭЛЕМЕНТАРНЫХ прав?

А. Бригинец: – Можу вас порадувати: БЮТ аж ніяк Вас не позбавляє цього права. Спокійно говоріть, якою мовою ви хочете. Якщо вам це заборонять – скажіть, що я особисто Вам дозволив.

Сашо: – Вопрос уважаемому депутату: Вы и правда думаете, что власть пойдет на финансовые дотации малоимущим? Кажется, им реально проще «бросить кость» пенсионерам, выдать килограмм гречки, чем дать пару сотен гривен... Денег в бюджете нет и не будет в ближайшее время. Может у вас лично есть предложения, где нужно их убавить, чтобы наконец провести «человеческую» дотацию?

А. Бригинец: – Я не вірю в ефективну допомогу влади малозабезпеченим. Тому головне сподівання на те, щоб заробити більше грошей. І тільки в такому випадку діти можуть забезпечити своїх батьків, а батьки допомогти дітям здобути пристойну освіту. Наша держава завжди була погано соціально орієнтованою. А нині ситуація ще більше погіршується.

Михаил Юрьевич: – Г-н Бригинец, анализируя состав Вашего блока в 2007-м году по публикациям в газетах, обратил внимание, что процентов на 70 он состоит из бывших функционеров ВЛКСМ конца 80-х годов, большая часть которых в 90-е тесно сплелась с криминалом, примером является г-н Сенченко, сбежавший в 90-е из Крыма, вместе с ним из Крыма «сбежали» деньги выделенные на земельный кадастр. В криминальных делах замешана г-жа Денисова, чудом не севшая в тюрьму. Г-н Ляшко вообще имеет две судимости, г-н Шкиль не попал в тюрьму за бандитизм только благодаря прикрытию депутатским мандатом. Жеваго, Васадзе, Губский, Тимошенко – олигархи. Первый вопрос – Как Ваш блок собирается бороться с криминалом и с олигархами, являясь скопищем и тех, и других? Второй – какое моральное право Ваш имеете право вешать ярлык уголовника на президента, если его проступку 40 лет, а на Вашего лидера в Украине, России и США по деятельности в последние 15 лет открыты и приостановлены многотомные сборники уголовных дел? (Сторонником и поклонником ПР и Януковича не являюсь). Ну и последнее – с восторгом наблюдаю за шоу под названием «БЮТ очень хочет кого-нибудь уволить», цирком попахивает. Сколько можно в стране клоунаду устраивать?

А. Бригинец: – Я не формував списки, тому це питання не до мене. Особисто я не був ані комсомольським лідером, ані олігархом. Все життя займався тільки журналістикою та мистецтвом. Що стосується останньої частини запитання – пояснюю: є велика різниця між тим, коли людина зробила злочин і була засуджена, і тим, коли справу відкрито, але злочин не доведений. Отака приблизна різниця між бандитизмом Януковича і підозрами стосовно Тимошенко. Більше того, які б рішення не приймали сьогоднішні суди, особисто в мене довіри до них мінімум. Якось занадто багато скандалів і звинувачень і занадто мало вироків, які б були зрозуміли суспільству. До речі, я, як і ви, не прихильник Партії регіонів, так що ми однодумці. :-)

гнат: – Не сприйміть це за докір, але є приклад Вакарчука, котрий зрікся депутатства, мотивуючи це турботою про чисте сумління та свій моральний стан, і тим залишив суспільству чимало запитань. Хотілося б почути на них альтернативну відповідь: чи існує перспектива в політиці для людини від мистецтва? Як можна зберегти в тому бруді, що на горі, чисте сумління? Дякую.

А. Бригинец: – Коментувати дії Вакарчука – можу. Особливо тому, що в моїй фракції донедавна був відомий актор Анатолій Хостікоєв, але він теж вийшов з депутатства і не схотів займатись політикою. Причина, як я гадаю, у і Вакарчука, і у Хостікоєва, і у Руслани одна – вони відмовились від політичної роботи, оскільки вона заважала їх творчій роботі і обмежувала можливості, в тому числі, і в пошуку спонсорів та інвесторів для мистецьких проектів, які належали до ворогуючих політичних таборів. Ці митці вчинили чесно – вони не хотіли бути в одній політичній оселі, а отримувати мистецьке фінансування в іншій. Для того, щоб залишатися в політиці, їм треба було відмовитись від великих інвестиційних мистецьких проектів, а вони цього не схотіли зробити. І слава Богу, бо переставши бути політиками, продовжують радувати нас своїм мистецтвом. Що стосується мене особисто, то я пішов іншим шляхом. Я роблю певні проекти, пов'язані з літературою, але реалізовуватиму їх потім, коли перестану займатись політикою. Це великий привілей письменника – писати «в стіл». Музиканти і актори, на жаль, працювати «в стіл» не можуть. А що стосується совісті, то при всьому жахливому в іміджі політиків, і серед політиків чимало людей, які роблять прекрасні справи і не зганьбили себе аморальними вчинками. Візьміть приміром того самого Миколу Томенко.

Свят: – Олександре, а як Ви ставитесь до ініціативи Попова щодо графіті на стінах переходів? Я бачив там рожевою фарбою накидали щось типу розпису на стінах у дитячому садку – трамвайчики, кущики, все таке миле...

Чи вважаєте ви графіті мистецтвом, і де ще дозволить малювати Попов, цікаво...


А. Бригинец: – Графіті, безумовно, один з видів сучасного урбаністичного мистецтва. Як і все мистецтво, графіті бувають хороші, погані і ніякі. Якщо враховувати, що все мистецтво вулиць є альтернативним за духом, то в тих випадках, коли воно працює під крилом влади, воно перетворюється в ніщо, оскільки втрачає свій альтернативний дух. Тому й виходять малюнки, наче в дитячих садках – без емоцій, смислу і відкритого чи прихованого протесту, що і є характерним для графіті. Це поганий бік питання. А позитивний полягає в тому, що ці попсові графіті, підтримані владою, породять цілу хвилю альтернативних графітчиків, які захочуть реалізувати себе в цьому мистецтві по-справжньому. Адже, імовірно, тепер в місті з'являться багато графіті всупереч дозволу чи заборони влади. І це будуть справжні графіті.

Свой: – А как обстоят дела с реконструкцией Андреевской церкви? Правда ли, что деньги действительно пошли на ремонт в Верховной Раде? Неужели и она скоро завалится?! Ох, бедные-бедные народные депутаты...

А. Бригинец: – На днях для ремонта Андреевской церкви выделили новые деньги. Надеюсь, с этой церковью все будет в порядке, поскольку страна пытается Андреевскую и Кирилловскую церкви присоединить к Лавре, Софии и Золотым воротам в качестве объектов, которые охраняются ЮНЕСКО. С Андреевской церковью есть другая проблема – у нее нет своей охранной зоны, а это означает, что юридически рядом с ней (внизу) можно строить, а именно строительство внизу по склону и есть наиболее опасным для объекта, который находится по склону выше. Таким образом, пока не будет официально утверждена охранная зона вокруг Андреевской церкви, будет существовать ее потенциальная угроза разрушения.

Сашко: – Як ви вважаєте, справжнє народне повстання, помста «господарям життя» за «все хороше» – це міф, чи реальність? Може заспокоїтись і нехай гвалтують? Як то кажуть, розслабтесь і отримуйте задоволення... Ви по ночах міцно спите?

А. Бригинец: – Навіть ті, хто розслабляється і отримує задоволення, все одно рано чи пізно втомлюється від такого сумнівного задоволення. І тоді теж виходять на вулицю. Абсолютно впевнений, що ті наступи на душі, совість і гаманці українців, які тривають, зараз обов'язково приведуть до вибуху. Причому до такого, який змите нинішню систему влади. Тому кожну дію влади розглядають з двох боків: з одного, чи допомагає це країні, з іншого боку – наскільки це прискорює революцію. Дій, які підпадають під другу категорію, значно більше.

Галина: – Читал ваши «Ауспиции». Объясните, пожалуйста, почему ауспиции – это по определению, кажется, что-то вроде прогнозов, правда? А ваши стихи больше мне напомнили хоку, своей восточной краткостью. Объясните мне связь между названием и содержанием, а то не совсем понятно. Спасибо!
«Усе більше стаю схожим на жовтий листок людства» – почему?


А. Бригинец: – Ауспиции – это название, которое объясняет еще трипольские медитации, когда, наблюдая за небом, люди анализировали жизнь и предсказывали будущее. Наиболее мудро и поэтично суть ауспиций изложена в песне «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю». А что касается объяснения моих текстов, то в этом нет никакой необходимости – или вы их понимаете и чувствуете, или нет. Здесь аргументы не помогут. И последнее: мудрость всегда краткая, но она далеко не всегда восточная. :-)

Феофан: – Здравствуйте, Александр! На глазах у изумленного народа БЮТ беспощадно избавился, кажется, уже почти от доброй половины своих сторонников в партии. Знаю, что в Киевсовете действует группка исключенных, которые все еще считают себя партийными, как обстоят дела с этими отщепенцами?

Что же происходит такое, а? Почему происходит такой раскол в партии? Юлия Тимошенко уже отказалась от выборов во Львовской области, нам ожидать такого и в Киевской, или нет, как считаете?


А. Бригинец: – Про партійні і фракційні справи краще було б говорити з лідером нашої фракції Тетяною Меліховою чи кимсь з керівників партійної організації. Але коли Ви вже звернулись до мене, то висловлюю свою точку зору. Коли з'являється потужна політсила, багато різних людей пов'язують з нею плани щодо реалізації своїх власних проектів, вони намагаються використати її, як паровоз. В якійсь момент їм здається, що паровозом стає інша політична сила. І вони перестрибують з вагона в вагон. В нашому суспільстві, в якому немає партійної традиції, суспільство не засуджує по-справжньому перебіжчиків, тому вони не бояться, що їхні перебіги призведуть до втрати політичного майбутнього. З іншого боку, те раптове посилення Партії регіонів і владної більшості, яке відбувається за рахунок людей, що намагались використати БЮТ, як паровоз, призведе до аналогічної ситуації, але тепер вже з Партією регіонів, коли та втратить владу. На зустрічі, яка відбулась між нашою фракцією і Юлією Тимошенко в момент конфлікту фракції і виключення з її складу 18 депутатів, Тимошенко сказала: «В нашій поразці є і позитив. Якби ми перемогли – ці люди були б з нами, і ми думали, що вони наші однодумці. А так ми знаємо правду». Особисто я не бачу нічого дивного в тому, що люди перебігають до іншої політичної сили, коли їх попередня політична сила переходить в опозицію. Інакше просто не може бути в нашій країні за нинішніх умов, коли бізнесмени видають себе за політиків. Впевнений, що політики повинні займатися політикою, а бізнесмени – бізнесом, і тоді не буде «тушок». Бо політик, як правило, дотримується своїх поглядів достатньо довго, і зміни в поглядах не бувають революційними, а бізнесмен, як флюгер: біжіть туди, де його грошам безпечніше.

Добрыня: – Не знаю такого писателя, но хочется спросить: Александр, сколько стоит проходное место в паханате БандыЮТ хотя бы на уровне Киева, если в Раду оно стоило в несколько млн.? И почему оно настолько хлебное – что вас, как мух, магнитом и запахом так тянет туда? Вы, наверное, знаете уже, что порядочные люди политикой не занимаются? Хочу услышать ваши доводы, что я не прав! За то, что натворили за последние пять лет, каяться не думаете?

А. Бригинец: – Я зробив за останні 5 років максимум з того, що міг зробити. Боровся проти руйнування закладів культури, намагався допомогти митцям. На жаль, багато що не вдалось, оскільки все ж таки я весь час належав до опозиції. Як ви розумієте, опозиція не може нічого красти чи чогось зруйнувати з багатьох причин. В тому числі просто тому, що немає доступів до того, що красти, і до того, чим руйнують. То ж моє сумління спокійне. Я не займаюсь бізнесом, а відтак і платити за місце в тому чи іншому списку не зміг би, хоча б тому, що не маю чим. А щодо інших, то питайте до них.

Олена: – Вітаю! Як би ви поставилися до ідеї перенести столицю України в якесь інше місто, може, спеціально заново збудоване та продумане під суто «столичні» проблеми, як це інколи робиться в світі?

А. Бригинец: – Я, як киянин, це абсолютно підтримував би. Якому б іншому місту не надали статусу столиці реально, столицією був і буде Київ. А те, що деякі з чиновників і разом з ними ті, хто навколо них треться – бізнесмени, помічники, лобісти – переїздили б до іншого міста, від цього кияни тільки б виграли. Принаймні, стільки б заторів в Києві не було і урядових кортежів стало б менше. А столицею могли б стати, припустимо, Черкаси – гарне тихе місто на Дніпрі з цікавою історією, з великою кількістю пам'яток навколо і абсолютно провінційне в хорошому смислі цього слова. Від Черкас близько і до Києва, і до Донецька ближче. То ж вивчайте мою пропозицію і вносить до розгляду в парламент. :-)

Роман: – Які Ваші улюблені місця та заклади Києва? Куди Ви відвозите та що б порадили відвідати гостям столиці?

А. Бригинец: – В рамках ініційованого Миколою Томенко «7 чудес України» кілька років тому ми провели акцію «7 чудес Києва». Я був її головою, тому і рекомендую самі ті 7 об'єктів, які експерти і кияни визнали своєрідними символами столиці. Називаю їх в тому порядку, в якому їх легко відвідувати, рухаючись по одному маршруту (саме цей маршрут у вигляді авторської екскурсії я описав в книзі, яку досі не можу видати):

Золоті ворота
Софія Київська
Андріївська церква
Михайлівський золотоверхий
Будинок з химерами
Лавра
Батьківщина-Мати

From-UA: – Олександре Михайловичу, які геополітичні можливості, на вашу думку, відкриті перед Україною, і як вона могла б ними скористатися?

А. Бригинец: – Спроби балансування між сходом і заходом завжди призводили до розриву України на дві частини. Гадаю, для України кращий варіант міняти стратегію час від часу. Останнє століття ми орієнтувались в бік сходу, зараз треба орієнтуватись в бік заходу, а там видно буде. На жаль, сьогодні Україна не може грати свою самостійну гру на світовій арені. В якійсь момент в світі почала формуватись система з кількома центрами впливу: Америка, Росія, Європа. В цьому трьохвимірному просторі можна було балансувати, а зараз все звелося до спільної європейсько-американської позиції щодо Росії, і таким чином простір, у якому ми знаходимось, став плоским і двовимірним. Саме двовимірність кілька разів і приводила до розриву в Україні – це було в 13 столітті, це було в 17 столітті. Така небезпека є і зараз. Кожного разу сила, яка розривала країну, приходила зі сходу. В одному випадку це були монголо-татари, в другому – Московське царство. Думаю, треба почитати історію, і зробити певні геополітичні висновки.

Роман Зозуля: – Александр Михайлович! В Киевсовете Вы одна из одиозных фигур, депутат с опытом, чёткой жизненной и политической позицией, поэтому знаю, что вы ответите честно: кто для киевлян хуже – Черновецкая команда или Поповская? И как вы думаете, когда столицу возглавит не политик, а независимый хозяин мегаполиса, который будет стоять на защите киевлян, исторических объектов города, лесопарков и скверов, детских и спортивных площадок и за которого киевляне не будут краснеть?

А. Бригинец: – Мені здається, що я в своїх поглядах завжди передбачуваний і моя позиція зрозуміла наперед. Я її ніколи не міняю залежно від точки зору влади. А от більшість в Київраді свою позицію міняє так, як їм кажуть. В цьому і полягає їх одіозність. Думаю, що це вони одіозні, а не я. Що стосується небезпеки. Черновецький був помилковим вибором киян, якій був зроблений згідно з правильним законодавством. Він був досвідом, він був школою для киян. Ми вчились на ньому, як на своїй помилці. То ж при всій небезпечності, він завжди був докором нашого сумління. І це мало призвести до того, що кияни рано чи пізно почали б відповідально ставитись до кожних виборів. Попов – це хороший вибір Януковича, всупереч закону. Всі його заяви звучать переконливо, і вони можуть подобатись чи не подобатись. Але основа їх завжди одна й та сама – це людина, яку ми не обирали. Це людина, яка не є успіхом чи поразкою громади, це людина, яка не може нас нічому навчити, оскільки відповідальність за його вибір несемо не ми, а Янукович. Думаю, що Попова, як кризового менеджера, який по-справжньому не вміє розкрадати величезні міста, використовують для певних цілей, змусять його відібрати те майно, яке ще можна повернути в міську власність, а потім на його місце приведуть нову команду, яка буде знов розподіляти це майно в інтересах приватних власників. Не виключаю, що таку людину приведуть навіть шляхом мерських виборів. І тут головна біда для нас в тому, що такою людиною, яку оберуть для майбутнього розкрадання, може опинитись хтось, кому ми довіряємо апріорі. Людина, яка матиме тіньові домовленості з Банковою, а виступатиме в шкірі опозиції. Ця технологія дуже широко застосовується по всій Україні на місцевих виборах.

Рятуйте!: – На следующей неделе Киеврада рассмотрит протесты прокуратуры по скандальным землеотводам в Конча-Заспе. Опротестовываются более 60 участков по 10 соток на лакомой земле. Как пишут СМИ, по этой причине владельцы участков массово распродают свою землю, боясь остаться ни с чем, в случае возврата государству земель. При этом подчеркивается, что 3 года назад Киеврада выделила участки фирме «ОСТА-ПЛЮС» (ее приписывают экс-главе ГНАУ и одному из спонсоров БЮТа Сергею Буряку). Тогда говорили, что это подставные люди, через которых землю получил один собственник. Так ли это?

А. Бригинец: – Ви думаєте, що я слідчий, який може розказати всю підноготну кожного рішення? На жаль, ні. Знаю одне – що всі рішення, які б справді приймались на користь когось з БЮТ, новою владою давно були б вже скасовані. Я категорично проти розбазарювання зелених зон, і, безумовно, всі розділені парки, сквери, ділянки в центрі столиці, де росли хоч якісь дерева, повинні бути повернути міській громаді. Але, на жаль, останнім часом протести прокурорів носять формальний характер. Прокурори протестують – Київрада їх не підтримує, і земля залишається у власності тих, кому належала. Справи до суду ніхто не передає. Це такий своєрідний самозахисний піар. В разі чого прокуратура зможе сказати: так ми ж протест подавали, а його відхилили. Я впевнений, що всі незаконні рішення треба відміняти в судовому порядку, а не гратися з протесами прокурора та рішеннями Київради, яка складається з великою кількості лобістів.

Льолік: – Теоретично-політичне питання: якби вам доручили формувати виборчий список власної партії, кого б ви хотіли побачити в її чільній п'ятірці?

А. Бригинец: – Я б не взявся за це. На жаль, досвід мого політичного життя показав, що навіть люди, в яких ти впевнений, можуть несподівано міняти позицію і переходити до інших політсил. Тому навряд чи б я наважився сформувати такий список і нести за нього відповідальність. Слава Богу, що ваша позиція віртуальна, а не реальна, бо, не доведи Господи, я б виявив слабість і погодився формувати такий список.

Руслан: – Здравствуйте! Скажите, брожения во фракции БЮТ в Киевсовете закончились или еще будут? Как Вы ощущаете все эти политические переходы «тушек», оказывают ли они влияние на «живые» отношения между людьми? Кто-то из Ваших знакомых стал «тушкой» и общаетесь ли Вы теперь с ним?

А. Бригинец: – Так, стали «тушками», і, звичайно, що ми продовжуємо спілкуватись, бо я розумію, чому вони зробили те, що вони зробили, і розумію, що це не залежить від них. На жаль, сьогоднішня влада має тисячу і один спосіб, як людину змусити перейти до провладного табору. Якщо коротко, ці методи вписуються в традиційні, починаючи від кнута і закінчуючи пряником. Хіба можна засуджувати людину за те, що вона виявилася слабкою? А ви самі особисто впевнені, що ви сильна людина? Вам вже вдавалося пережити реальні загрози для вас, вашій справі та родини? А ви вже пережили звабу кар'єрними, фінансовими пропозиціями, шансами для ваших близьких отримати ті чи інші посади? Коли переживете, тоді й беріться засуджувати зрадників по-справжньому, а поки що зупинимось на тому, що хотілось б, щоб зрадників не було, і хотілось б, щоб люди з недовірою ставились до кожного політика, який проміняв свою позицію. Але, на жаль, як я вже говорив, в суспільстві не має такої одностайності.

Doc.: – Яким Вам видається майбутнє Києва? За 50 років це буде типовий світовий мегаполіс із багатоетнічним складом чи якась нова суто українська модерна столиця, унікальна та неповторна? Якою мовою в ній розмовлятимуть?

А. Бригинец: – Сподіваюсь, матимемо щось ближче до другого запропонованого Вами варіанту, і сподіваюсь, що мова спілкування буде українською. І сподіваюсь, що я правильно сподіваюсь. :-)

иван.: – Что будет с украинским язиком? Второй государственный язик – это похороны украинского.

А. Бригинец: – Не буде другої державної мови, оскільки це повністю зруйнує механізми впливу на суспільство, які використовують проросійські політичні сили. Обіцянка дати другу державну мову – головне гасло «не патріотів», завдяки цьому гаслу вони приходять до влади і перемагають. Як тільки вони вводять російську в якості другої державної, переможне гасло зникає, і навпаки – з'являється потужне гасло в демократичних патріотичних сил, і тоді хитка рівновага в країні, де приблизно половина за одних і приблизно половина за других, змінюється не на користь нинішньої влади. То ж на наступних виборах в такому випадку обов'язково переможе не Янукович. А чи хоче цього Янукович?

Віталій Спілий: – Доброго дня, пане Олександре! Дайте, будь-ласка, відповідь на запитання: хто саме нині керує Києвом, хто буде наступним мером і коли будуть вибори? Бо з тими Поповими, Черновецькими, Довгими взагалі вже нічого не зрозуміло, хто за що відповідає та з кого спитатися...

А. Бригинец: – Фактично зараз пряме президентське правління. Містом керує Президент, а його руками в Києві є Попов. У деяких чиновників є свої інтереси, які не завжди співпадають з інтересами Президента. Тут бувають деякі заминки з прийняттям певних рішень. Але практично завжди всі ці точки зору разом і окрема не співпадають з інтересами киян. Сподіваюсь, до нових мерських виборів в Києві з'явиться об'єднана опозиційна фігура, яка зможе захистити інтереси громади. Хоча, як і в загальнодержавному масштабі, в Києві застосовуються методи, які пов'язані з роздрібненням опозиції і створенням кишенькових опозиціонерів. На щастя, на рівні Київради ситуація більш однозначна: з одного боку 106 депутатів, що належать до об'єднаної більшості Черновецького - Попова, і є 14 депутатів, які є в опозиції і до Попова і до Черновецького. І мене не лякає, що цифра 14 така маленька, оскільки в тому випадку, коли ти не можеш провести правильне рішення, бо не маєш більшості, має значення твоя реальна позиція, а реальна позиція не залежить від того, скільки інших людей з тобою її розподіляє. Адже правда не визначається більшістю голосів.

Олег Александрович: – Здравствуйте, Александр! В Москве, после снятия Лужкова с должности мэра, ведутся разговоры о том, чтобы как минимум перенести из центра столицы архитектурные «шедевры», калечащие город. Например, памятник Петру Первому работы Церетели.

Не кажется ли Вам, что Киеву тоже не мешало бы избавиться от некоторых «шедевров»? На том же Майдане хватает уродств – одна арка чего стоит – как пришей кобыле хвост там! А памятников, сляпанных как будто студентами первокурсниками, и не счесть! Убожество сплошное... Кто выбирает авторов, почему именно их? Строят, а потом все плюются. А сносить как бы жалко – деньги-то уплочены! Я – киевлянин в 4 колене, мне стыдно и противно за мой город.


А. Бригинец: – Я згоден з вами, але сьогодні, коли кожне перейменування вулиці чи знесення кожного пам'ятника перетворюється в політичну акцію, я би для того, щоб не напружувати ситуацію в вашому місті, ввів мораторій років на 5, і нічого б не зносив, і нічого б не перейменовував. А потім, коли ми зможемо подивитись на все неполітичним поглядом, а поглядом істориків і митців, поглядом здорового глузду, тоді перенести і перейменувати все, що не впишеться в погляди киян 2015 року.