«Мы же не хотим жить, как в российской деревне. Мы хотим жить так, как европейцы»
01.08.2012 11:00
31 июля в гостях у интернет-издания Новости Украины - From-UA был политолог, историк-международник, профессор Киево-Могилянской академии Алексей Гарань. Эксперт высказал читателям свою позицию по языковому вопросу, оценил первые списки партий и рассказал, почему Королевской не суждено стать второй Тимошенко.



Гость из Киева: - Господин Гарань. За 20 лет незалежности и борьбы за мову, мова ни на йоту не приблизилась к реальному статусу государственного языка. Как было 50 на 50, так и осталось. Вот, только доля неопределившихся уменьшилсь в 10 раз и приблизилась к опасным 2-3%. Фактически страна сегодня находится в состоянии холодной гражданской войны. Вы не боитесь, что дальнейшее языковое насилие (как сейчас) переполнит чашу терпения людей.
1. Может стоить сделать русский государственным. У меня нет сомнений, что русский язык просто и естественно обїединит страну гарантированно?
2. А для вас что важнее, единство страны или мова? Спасибо за ответ.


Алексей Гарань: - Дякую за питання. Гостре питання. Ви знаєте, я думаю, що основна проблема полягає в тому, що українська мова не відчуває себе захищеною. Якби була достатня ступінь захищеності функціонування української мови в суспільстві, тоді можна було б робити російську мову другою державною. Я вважаю, що коли не буде проблем з українською мовою і культурою, коли на запитання українською мовою будемо отримувати відповідь українською мовою (я маю на увазі в школах, лікарнях, адміністративних установах), тоді і україномовні будуть відповідно ставитись до російськомовних і надаватимуть відповідні гарантії російській мові, в тому числі і надання їй статусу другої державної.

Моя дитина - україномовна, але вона володіє російською мовою. Всі володіють російською мовою за замовчуванням. Насправді, функціонування російської мови - це не є проблема. Та, наприклад, коли мої діти заходять до лікаря і починають говорити українською мовою – лікар відповідає російською. Діти одразу переходять на російську мову – тому що це діти. Те саме відбувається, коли вони заходять в магазин і питають українською мовою - їм відповідають російською мовою і вони переходять на російську. Ви зайдіть в більшість ресторанів і кафе. Меню буде написано на російській і англійській, української там не буде. Виходить так, що більшість українців в Україні не мають можливості нормально спілкуватися українською мовою. Ось основна проблема. Якщо подивитись на ринок ЗМІ, то ні для кого не секрет, що домінує російська мова: дві третини тиражів газет, 90% журналів, 80% книжок (а може і більше з урахуванням того, що завозиться с Росії) на російській мові – ось в чому проблема.




Чи є загроза розколу? Ви знаєте, насправді я думаю, що такої загрози немає. Це робиться політиками, вони штучно нагнітають ці пристрасті. Якщо ми подивимось на соціологію, то коли ставляться питання про мову, то виявляється, що це питання десь на 20-му-21-му місці по пріоритетам. Це не є пріоритетним питанням. Позитивні зрушення все-таки відбулись. Я пам’ятаю радянський час, коли українською мовою в школах навчалися менше 50% учнів, в вузах українська мова була взагалі практично витіснена. Я сам закінчив російську школу в місті Києві і після того я не міг говорити українською мовою. Просто не міг! Я не знав достатньо українську мову. Навіть коли я і хотів говорити українською мовою в мене це виходило «через пень-колоду», тому що не було відповідного середовища. Я думаю, що зміни відбулись в тому позитивному плані, що сьогодні переважна більшість молодого покоління володіє українською мовою. В разі необхідності люди легко переходять на українську мову. Зміни відбулись і я думаю, що це питання штучно використовується політ технологами. Найяскравіше це відбувалось в 2004 році. Ми пам’ятаємо ці плакати розколу України на три сорти громадян. Я вважаю, що за це несуть відповідальність всі хто тоді був при владі – Кучма, Медведук, звісно, Кремль і політологи, які тоді обслуговували Кремль Медведчука і Януковича. Саме з 2004 року ми отримали ту напругу, яку досі не можемо подолати. Коли я приїжджаю в Донецьк чи Сімферополь я розмовляю українською мовою і люди сприймають це абсолютно нормально, дехто навіть намагається відповідати українською мовою. Тому скажу ще раз – це все нагнітається українською політикою.


Ирина: - Здравствуйте! Господин Гарань, а вы сами-то верите в светлое будущее Украины? В чем оно, по-вашему, будет выражаться?


Алексей Гарань:
- По-перше, я історик-міжнародник, і я добре знаю світову історію. По-друге - я викладаю порівняльну політологію. Я думаю, що історична, культурна, геополітична Україна, мабуть, зі всіх країн пострадянського простору, за винятком країн Балтії є найбільш близькою до Європи. Не тому, що ми кращі, за росіян, чи за когось іншого, а так склалось історично. У нас зараз дуже популярно говорити про кризу в Європейському союзі. Звісно в порівнянні з тим, що там було 5 років тому, дійсно, їм приходиться затягувати паски. Але треба розуміти, що криза в Європейському союзі це не те що у нас чи в Росії. Той самий ВВП Греції на душу населення вдвічі вищий ніж в Росії. Зараз це очевидно скорочується, але середній ВВП по Європейсьому союзі вдвічі більший ніж російський. Тому я думаю, що в Україні є магнітик, що притягує нас туди. Ми ж не хочемо жити як в російському селі, що трохи далі за Москву. Ми хочемо жити так, як живуть європейці. Шкода, що більшість українців через економічну скруту, через історично-обмежену мобільність не бувають за кордоном. Молодь починає їздити. Я так не їздив, як зараз їздить підростаюче покоління – для нього світ відкритий. А так, якби поїхали, подивилися як живуть в польському, литовському, словацькому селі, то одразу б зрозуміли – туди нам варто рухатись.

Сергей: - Добрый день! Скажите, Алексей, зачем оппозиционным партиям, которые проходят в ВР, нужны такие абсолютные нули, как, например, Гриценко и Наливайченко?

Алексей Гарань: - Ну, я не знаю, чому ви так ставитесь до Гриценка. Я, наприклад, до Гриценка, який очолює „Громадянську позицію” я ставлюся з великою повагою, тому що це принципова, не корумпована людина. Можуть бути якісь помилки, невдалі висловлювання – ніхто від цього не застрахований, але я абсолютно переконаний, що це чесна і порядна людина. Якщо говорити про Наливайченка, то знову ж можна ставитись по-різному до того, що він робив. Він прийняв рішення йти в списках партії УДАР, але я знаю, що йому пропонували йти по мажоритарці від об’єднаної опозиції в західній Україні. Як депутат він би переміг, але це його рішення. Очевидно, що по списку обиратися легше, чим по мажоритарці. Він свого часу зробив досить багато розкривши архіви спецслужб. Знаєте, ми це недооцінюємо це через наш менталітет. Ми часто не хочемо поцікавитись, що було з нашими родичами в далекі часи. А тепер така можливість з’являється. Це те, що роблять східноєвропейці – розкривають дані спецслужб і дізнаються справжню історію своєї родини. Тому не знаю... Ви маєте право на свої погляди, але я маю інші.

Киевлянин: - Господин, Гарань. Вы и подобные очень любят говорить, что русский язык никто не притесняет. Напомню всего несколько фактов времен президентства Ющенко.
1. Зарегистрированный закон Мовчана об уголовной ответственности за разговоры в общественных местах не на мове.
2. Постановление Тимошенко о запрете говорить на русском в школах для детей и преподавателях.
3. Прямой запрет Вакарчука на факультативы, МАНы и даже олимпиады на русском языке в школах.
Единственный язык, который был удостоен такой "чести".
4. Откровенное преследование преподавателей ВУЗов за чтение лекций на русском языке.
О прямом и антиконституционном запрете на рекламу, бизнес и русскую озвучку я уже молчу. Как мне, как гражданину, относиться к вашей лжи, и почему я должен доверять укромовным политикам? Как и вам.







Алексей Гарань: - Давайте розбиратись по кожному випадку окремо. Я думаю, що коли ми говоримо, що є україномовна школа, йдеться не про те, щоб змушувати людей розмовляти лише українською мовою. А йдеться про те, що складається ситуація, коли вчителі проводять урок українською мовою, а потім пролунав дзвоник і вони одразу перейшли на російську мову. Мені здається це не гарно. Ви знаєте, у нас в Києво-Могилянській академії, адміністрація наголошує, що якщо ми україномовний вуз, то це означає, що ті хто працює при цьому вузі протягом робочого дня, на своєму робочому місці, при спілкуванні зі студентами мають використовують українську мову. Поза робочим часом можна спілкуватися так як бажаєш. Це виглядало не щиро, коли провівши лекцію українською, одразу переключився б на російську мову. Студенти на перервах говорять так як вони хочуть - лунає як українська, так і російська мова. Ніхто за ними не ходить с палкою, ніхто не застосовує жодних санкцій. Вони говорять так, як вважать за доцільне, але ми викладачі маємо розмовляти українською мовою. Але за академією ми спілкуємося так як ми хочемо.

Я думаю, що коли ви говорите про дискримінацію російської мови, то вийдіть на вулицю, подивіться рекламу, подивіться рекламу по телебаченню... Я думаю тоді ви не скажете, що російська мова дискримінується. Нещодавно я дивився на Першому національному каналі першу трансляцію з Олімпіади. Мене здивувало, що з 5-ти учасників тільки один говорив українською мовою – це Роман Вірастюк. Решта говорила російською мовою. Ось подумайте: я українець, я хочу слухати в своїй країні по першому національному каналі репортаж по Олімпіаді українською мовою. А мені перша кнопка нав’язує російську мову. Я просив би російськомовних громадян, щоб вони розуміли і наші проблеми. Проблеми саме україномовних громадян. Більшість прекрасно бачить яка є ситуація – ви маєте можливість спілкуватися російською мовою в установах і закладах, а ось з українською гірше. Коли російськомовна частина це зрозуміє легше буде шукати можливі компроміси.

Игорь, Киев: - Господин, Гарань! Согласно 3-й статьи Конституции – «Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». Согласно 10-й статье «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Согласно 22-й статье «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Ст. 23 – «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей», ст. 24 - Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, за мовними або іншими ознаками

Нигде в Конституции не сказано, что мова является ЕДИНСТВЕННЫМ языком общения на Украине. В контексте этого скажите, почему обычное и элементарное ПРАВО ВЫБОРА языка обучения, языка рекламы, языка кино и ТВ, языка бизнеса и т.д., и ПРАВО на РОДНОЙ ЯЗЫК, данное человеком от БОГА просто по праву рождения, вызывает просто истерическую реакцию у защитников мовы и сегодня нагло попирается с вашей «теоретической» подачи.




Алексей Гарань: - Я вже відповідав на ці питання, якщо я буду повторюватися, то ми більше ні про що не поговоримо. Головне, я думаю, це те, що принцип має бути простим: нормально має функціонувати державна мова, мають бути створені умови для цього. От цього в Україні якраз не має. І в цьому я бачу головну проблему. Якщо ми вирішимо цю проблему, ще раз наголошу на тому, що легше буде говорити про те, як шукати компроміс між україномовними і російськомовними громадянами.

Ну а те, що російська мова не дискримінується, я наводив цифри. Достатньо вийти на вулиці того самого Києва, я вже не кажу про Донецьк чи Сімферополь, Дніпропетровськ і Запоріжжя, і подумати про те, яка мова насправді дискримінується і яку мова насправді потрібно підтримати.

У мене таке враження, що це технологія – звести нашу дискусію тільки до мовного питання. Я абсолютно переконаний, і ми бачимо на цій прес-конференції, що громадську думку намагаються вивести в русло напередодні виборів. От давайте кілька цифр, з останнього опитування: 70 % мешканців Донбасу підтримують ухвалення закону „Про створення регіональної мови”, але 61 % погодились із ствердженням, що ці питання використовуються політиками лише для додаткової підтримки голосів виборців. І люди це розуміють. На жаль, ми бачимо, що у нинішньої влади немає з чим вийти напередодні виборів, крім мовного питання, яке дійсно розколює країну.




Сергій: - Господин Гарань, за годы независимости Украина из одной из самых читающих стран мира
превратилась в самую нечитающую страну в Европе. Издается менее 1-й книги в год на человека, включая учебники и справочники. Для сравнения, в России и Польше покупают и читают по 7-8 книг в год. Аргумент, что книги «качают» из интернета, не принимается – в России и Польше качают не меньше. Далее, по данным вашего «соратника» Олега Медведева, на одну украиномовную книгу продается 9 русских. О состоянии украинского кино лучше молчать. ТВ-каналы всеми силами пытаются вставить в прайм-тайм именно русскоязычные программы. В связи с этим у меня несколько вопросов: 1. Почему мова за 20 лет так и не смогла предложить конкурентного и востребованного(!) информационного продукта? Или мова сама такие мозги формирует, которые после мовотерапии уже не способны воспринимать информацию? Почему не читают? 2. Не кажется ли Вам, что грамотные украинцы просто рублем (гривной) голосуют против мовы? 3. Не кажется ли Вам, что мова сегодня выступает инструментом тотальной деградации интеллекта, инструментом оболванивания людей? Может, уже интеллект страны пора спасать от мовы?




Алексей Гарань: - Те, про що ви говорите, показує те, що в Україні відсутня державна програма розвитку культури, в тому числі – української мови і української культури. Я думаю, що у нас є цікавий продукт, і ми бачили, як в 90-х роках дійсно виробляли цікавий україномовний продукт. Але я вже наводив приклад з Першим національним: якщо його продукція робиться російською мовою, то хто ж тоді буде підтримувати україномовну продукцію? Я думаю, є дуже багато документальних фільмів, є українське кіно, є українська література. От зараз цим дуже опікується канал ТВі. Вони роблять дуже цікаві культурологічні програми. На жаль, ми про це просто не знаємо.

Ви багатьох знаєте сучасних українських письменників? Що ви читали? Чи Ви слідкуєте за новинками? Ясно, що в умовах, коли нам нав`язується російська попса, а не серйозна російська література, і я ще раз наголошую на тому, звідки ж ви будете знати українську культуру? Ви часто чуєте по ТБ концерти українських музикантів: рок-музикантів, українського джазу? А він у нас є, при чому дуже гарний. Ви бачите по ТБ українську п`єсу чи українське документальне кіно? Ні. Тобто, не створюється простір для пропаганди цієї продукції. Що мене вражає, бо я буваю за кордоном, в тому числі в таких маленьких країнах, як Естонія, Фінляндія, Латвія, Словаччина. От кажуть: „У вас в Україні малий україномовний ринок”. Вибачте, живе 1,5 млн. естонців – чому їхня книжка естонському мовою або газета окупається? Тому, що там є державна політика підтримки, і це є в кожній країні. От тільки у нас немає.

Марина: - Мне было бы интересно посмотреть список граждан, называющих себя оппозицией, которых Гарань считает демократами. Желательно узнать признаки, по которым определяется демократ на Украине. И как сочетается откровенная масштабная попытка перевода страны на мову без учета мнения граждан, при откровенной поддержке заокеанских неграждан, с теорией демократии? Понимает ли Гарань, что гуманитарная политика всех украинских властей и активистов-украинизаторов убедила миллионы людей в оккупационности и чуждости любого режима на Украине?

Алексей Гарань: - Що значить вважати демократами? Бути демократом – це дати можливість іншим висловлювати свою точку зору в ЗМІ, в парламенті, це означає дотримуватися процедури, бодай в тому ж парламенті. Це означає приймати закони, які не суперечать Конституції. Можна справедливо критикувати помаранчевих, але вони давали можливість Партії регіонів, яка тоді перебувала в опозиції, і висловлюватись, і бути на основних телеекранах країни, і впливати на процес прийняття рішень у парламенті.

Елизавета: - Господин Гарань, как Вы оцениваете первые пятёрки списков регионалов и оппозиции? Не кажется ли Вам, что в первой пятерке ПР должны были стоять другие имена, а не тех, кем удобней пугать людей по ночам? Оправдали ли эти списки Ваши надежды, как избирателя?



Алексей Гарань: - Ну дивіться, я думаю, що в ПР взагалі немає нічого нового, це просто перестановка людей. Вже казали, що така п`ятірка могла бути і на попередніх виборах – 2006-го року. Ці самі люди, ці самі прогульники парламенту, але вони знову в списках, а свіжої крові немає. Вчорашній з`їзд ПР нагадав мені з’їзди КПРС.




Тепер стосовно списку „Батьківщини”: його теж можна критикувати, але вони відкрили бодай частину цього списку для попереднього обговорення. Перша 5-ка, очевидно, має символізувати представлення різних політичних сил. Я думаю, що ще рік тому нам важко було уявити, що „Батьківщина” і „Фронт змін”, а також дрібніші партії об`єднаються. Парадокс в тому, що цьому посприяла політика Банкової, бо в опозиції, зрозуміло, що без такого об`єднання – всіх передавлять поодинці.

Киевлянин: - Господин Гарань, почему в нашем с вами родном Киеве, где 80% говорит и думает на русском языке, нет ни одного русскоязычного детского садика? Почему в Киеве менее 2 % школ, где русский язык просто преподается? И это при том, что даже фальшивая перепись показывает, что в Киеве живет минимум 18 % этнических русских. Почему Вы и подобные берете на себя моральное право калечить мозги русскоязычных детей чужим языком, ведь известно, что преподавание на неродном языке снижает восприятие информации у детей на 30-50 %? Кто должен нести ответственность за это кошмарное насилие над людьми?

Алексей Гарань: - Ви знаєте, виходячи з кількості питань і з того, як вони сформульовані, в мене виникає питання – чому ми зараз обговорюємо тільки одну тему? В країні немає інших тем? Мені здається, що в країні зараз існує загроза і сповзання до авторитарного режиму, країна наскрізь корумпована, складна економічна ситуація, тиск на ЗМІ, але чомусь ставлять лише одне питання. В мене таке вражання, що нам нав`язують чужу гру.

Давайте ще раз подумаємо: напередодні виборів певна проблематика нам штучно нав`язується. Добре, що це розуміють люди. Я вже говорив, що мовне питання стоїть для них по пріоритетам на 20-21 місці, а судячи з питань, які зараз ставляться, складається враження, що воно на 1-му місці. А це не так. В мене є дані одного соціологічного дослідження, за результатами якого навіть жителі Донбасу, які виступають за регіональний статус російської мови, але 80% з них розуміють, що це питання використовується політиками напередодні виборів. Тобто вони розуміють, що насправді відбувається. Поговоріть з шахтарями сходу країни – що їх турбує? Їх турбує соціально-економічна ситуація в країні. Зрозуміло, що влада не може вирішити соціально-економічні проблеми і тому закидає мовну проблематику саме напередодні виборів.

Я не проти обговорювати мовні проблеми – вони є, але їх потрібно обговорювати в спокійному, толерантному ключі. А нам це нав’язують перед виборами. Давайте подумаємо, а чому це внесено саме Колісниченко і Ківаловим? Я думаю, що якби влада дійсно прагнула би знайти компроміс у мовному питанні, то вона знайшла б інших людей, щоб внести такий законопроект про мову. Вона б може подумала, щоб внести спільний законопроект „Про засади мовної політики” з представниками іншої частини населення, а не Колeсніченка і Ківалова. Це все зроблено для того, щоб обурити суспільство. Хіба ви не розумієте?



Стосовно того, що ви говорите в мене немає всіх даних під рукою, але я вам наведу дані по всій країні. Ви говорите, що тільки 2 % школярів вивчають російську мову в Києві? В масштабі України 17 % дітей ходять в російські школи, і ця частка приблизно відповідає частці росіян. Якщо ми додамо тих, хто вивчає російську мову, то ця частка зростає майже до 50 % школярів. Майже 50 % школярів вивчають російську мову, або ходять в російську школу, або вони вивчають російську мову як предмет. Я не знаю, звідки ви взяли цю цифру. Я можу сказати, що моя дитина ходить в україномовну гімназію, але вони вивчають обов’язково і російську, і англійську, і ще одну іноземну мови. Коли мені говорять про те, що немає російських садочків, ну знову ж – формально це може бути україномовний дитячий садок, а половина персоналу може говорити російською мовою. А для чого вивчати мову? Такі питання для мене взагалі дивні.





Якщо ти живеш в країні, то як же не вивчити мову? І вивчати найкраще в дитячому віці. Я думаю, що діти не мають з цим проблем, але вони будуть знати мову країни, в якій живуть. Тоді вони будуть поважати цю країну, тоді вони будуть думати про те, як зробити цю країну кращою. А якщо ми їх будемо виховувати тільки на російській культурі і мові, то вони не будуть думати про цю країну, як про рідну. Насправді українська національна політика є дуже толерантною в порівнянні з політикою інших європейських країн. В сенсі сприймання мови інших етносів.

Игорь, Киев: - Из обращения Леонида Кравчука к русским соотечественникам. Цитата
«Я буду делать всё от меня зависящее для полного удовлетворения политических, экономических, социальных и духовных запросов русского населения, для государственной защиты его законных интересов. Ни в коем случае не будет допускаться насильственная украинизация русских. Любые попытки дискриминации по национальному признаку будут решительно пресекаться». Теперь вопросы. Господин Гарань, уже понятно, что Кравчук бессовестно лгал. 1. Не кажется ли Вам, что русскоязычных граждан нагло предали? Какое тут может быть взаимное доверие? 2. Могут ли верить после этого русскоязычные укромовным? Может, подобная ложь и лежит в основе гражданского раскола?


Алексей Гарань: - Ми вже про це говорили. Єдине, що я хотів би додати на рахунок дискримінації. Україні якраз напередодні проведення референдуму про незалежність в ВР був прийнятий закон про громадянство, який базувався на нульовому варіанті. Що це означало? Це означало, що всі, хто проживав на території України, мали змогу отримати громадянство. Цей український підхід був набагато ліберальніший, ніж підхід навіть наших сусідніх країн. Ніяких проблем з громадянством. Якщо, наприклад, приїхати в Росію, то можливість отримання російського громадянства – там це є проблема.

Михаил Ю: - Господин Гарань, позволю себе ряд вопросов:

1. Не секрет, что подписав газовый договор с Россией (Газпромом) Тимошенко поставила в зависимость 90 % промышленности Украины в зависимость от прихотей России и Газпрома, т.е. сдала государство Украины. Я убираю ее личные мотивы. Вопрос к Вам: почему Вы и другие представители т.н. патриотических сил (для которых Россия имя ругательное) с таким энтузиазмом защищаете явного агента Путина?
2. Вы выступаете как противник закона «О языках» (отвратительного с моей точки зрения). Возникает вопрос: Вы считаете, что украинский язык больной калечный и немощный? «Бо, почув слово москальскэ, вiн помре»? Ведь украинский язык мирно жил рядом с русским столетиями, обогащая друг друга. Что с ним должно случиться? И тут же – ни для кого не секрет, что русскоязычное население составляет не мене половины граждан страны, которые голосовали за создание Украины, которые работают, создавая богатства страны, платя налоги в бюджет государства. Почему они должны быть лишены права на родной язык в сферах образования, телевидения, правовых сферах? Только не нужно рассказывать сказки об отсутствии притеснений русского языка. Примеров миллионы. Вы ведь вроде демократом себя позиционируете. Так демократы вроде должны права других соблюдать и о них заботиться
3. Вы представляете политологов. Вам не кажется, что «специалистов» в данной области в Украине «занадто»? Не говоря уж про всякие грантоедские институты социологий, политологий, демократий. Глядя на директоров «научных институтов» Карасева, Палия, Березовца..., трудно удержаться от гомерического хохота, вспоминается вдруг героя Крамарова – тоже ученый из «Джентльменов удачи».
4. Вы позиционируете себя, как сторонник евровыбора Украины. Возникает вопрос в течении всех лет существования ЕС: Украину под разными предлогами посылают из ЕС во всех направлениях, кроме ЕС. Известна фраза одного из руководителей ЕС времен правления великого «Эуропейского демократа» Ющенко: «Украину примут в ЕС после Турции, а Турцию не примут НИКОГДА». Как Вы прокомментируете эту фразу, и насколько, с точки зрения экономических возможностей ЕС, реально вступление Украины в ЕС до 3000 года? На всякий случай добавлю: я являюсь приверженником здравого смысла, и наблюдая две сотни партий в Украине не вижу одной – ПАРТИИ ЗДРАВОГО ГЛУЗДУ




Алексей Гарань: - Перше питання: Знову ж таки – я не є представником політичних сил. Ну чому для мене Росія – «ругательное»? Руський – мой родной язык, язык матери. Я смею предположить, что я читаю не меньше российской интеллектуальной литературы, чем те, кто задает мне такие вопросы. Але я ще читаю англійською фахову літературу і пресу.

Про це питання вже стільки наговорили, що я не знаю чи варто повторюватись. Я думаю, що Тимошенко зробила помилку. Але ми маємо зрозуміти, в якій умовах тоді була підписана ця угода. Коли на цей уряд був тиск з боку Росії, Європи, Ющенка і Партії регіонів, які з середини підривали здатність уряду знайти кращий вихід.




Друге питання: Давайте я буду говорити за себе. Я думаю, що я був одним з тих, хто дійсно формував українську політологію, і я прийшов в цю науку не з історії КПРС чи з марксистської філософії, а з «міжнародних відносин», які є частиною політичної науки. У нас дійсно багато людей, які пишуть про політику, в тому числі роблять хорошу публіцистику, і при цьому називаються політологами. Я думаю, що політичний журналіст чи оглядач – це ще не політолог. Можна бути політичним журналістом, експертом, консультантом, але при цьому ці люди не є політологами. Ну а решта залежить від кожного, в тому числі і від журналістів, які беруть інтерв’ю у не фахових людей, представляючи їх політологами.

Третє питання: Я думаю, що серед європейських бюрократів теж є різні погляди. Європа заново відкрила для себе Україну у 2004 році. На жаль, Україна не скористалась своїм шансом. Це наша вина. Янукович завершив виробку тексту асоціації з ЕС, але сам же, думаю, що не без подачі Росії, загнав ситуацію в глухий кут. Тому можна навести приклади країн, які були не в кращій ситуації, ніж Україна, але які змогли зробити ривок вперед. Це – Румунія, Болгарія, на черзі – країни колишньої Югославії, Албанія. А ми тільки намагаємось прикрити своє небажання працювати.



Юлия: - Здравствуйте! Как Вы оцениваете личность Натальи Королевской? За какую команду она играет? Если ли у неё шанс стать второй Тимошенко?

Алексей Гарань: - Ви знаєте, судячи з того, які в це вкладаються гроші, і який вона має доступ до телеканалів, а також той факт, що на футболках збірної України «випадково» було написано „Україна вперед” підводить до думки, що в цей проект інвестували сили близькі до Банкової. Футболіст Шевченко, який в 1998-му році підтримував об’єднаних есдеків Медведчука, а в 2004-му році Януковича, навряд чи є справді новим обличчям української політики.

Алексей Гарань: - Мені здавалось, що в ході цієї прес-конференції ми могли б обговорити стратегічні питання розвитку країни, виборчу компанію, геополітичну проблематику… На жаль, своїми питаннями читачі звели все до обговорення лише мовного питання. А це, повірте мені, не наша технологія, нас змушують грати в чужу гру. Але всім дякую. Сподіваюсь, що наступного разу ми зможемо обговорити ширше коло питань. Русскоязычной аудитории отдельное спасибо.
Новости Украины - From-UA