У вівторок, 24 вересня, в гостях у інтернет-видання Новости Украины – From-UA був журналіст, телеведучий і рок-музикант Роман Чайка. В прямому ефірі він пояснив про те, що в дійсності означає Угода про асоціацію з Європейським Союзом, розповів, хто насправді в Україні є патріотом та розкрив секрет щодо походження українських галичан. Читайте та робіть висновки!
Журналист: - Чем отличаются украинские оппозиционные каналы от европейских? Как, по-Вашему, изменится работа отечественных СМИ после сближения с Европой?
Роман Чайка: - Я думаю, що важко використати такий термін, як «опозиційні» ЗМІ в Європі. Як на мене, більшість ЗМІ за своєю природою є опозиційними, тобто вони точно не повинні працювати на жодне з ворогуючих політичних угруповань – назвемо це так.
Мені здається, що наші спроби наблизитися до Європи (адже зараз не стоїть питання про вступ до Європейського Союзу) принаймні мають дещо пом’якшити роботу для ЗМІ, а відвертий тиск за допомогою фіскальних органів або бандитів, як мінімум, має зменшитися. І ще одна маленька ремарка: я таки не розумію, що значить опозиційні ЗМІ? Ті, які відкрито працюють на якусь опозиційну партію? Тоді я таких не бачу в Україні, бо наші опозиційні партії занадто бідні. Мені так здається.
Виктор: - Как Вы относитесь к инициативе общественного телевидения? Скидывались на технику для будущих конкурентов?
Роман Чайка: - Дуже багато хороших знакових постатей взялися за цю ініціативу, деякі мої колеги, які працюють поряд, теж підв’язалися під цю ініціативу, я їм бажаю лише успіху. Я їм теж анонімно якусь копійчину перекинув. Але мені здається, що відбувається нівеляція (і не вперше вже нівелюють і доводять до абсурду) поняття суспільного телебачення і суспільного мовлення.
Бо першу спробу я ще пам’ятаю за покійного Сашка Кривенка, коли на громадському радіо Ющенко на якомусь інтерв’ю бив себе у груди і обіцяв, що після приходу до влади точно буде організовано громадське телебачення і громадське радіо. Зараз є законопроекти про громадське телебачення в ВР і є громадське телебачення, ініціатива людей – то я не можу зрозуміти, потім у нас буде два громадських телебачення і два громадських радіо? Поки що це мені не зрозуміло. Бажаю поки що своїм колегам вийти на сталий телерадіопродукт і поки що тримаю за своїх колег кулаки. Більше не буду коментувати.
Дмитрий, Харьков: - Вашему сыну в следующем году исполняется 20 лет. Чайка-младший пошел по стопам родителей (Ваша жена, насколько известно, работает редактором) или избрал свой путь самостоятельно? Кем он будет по профессии и, если не секрет, в каком ВУЗе учится – отечественном или заграничном?
Роман Чайка: - Не секрет, ми занадто бідні, щоб дозволити собі вчитися в українських вузах. Тому там (за кордоном. – Ред.) в два рази дешевше. Мій син вчиться в Краківській академії, спеціальність його – міжнародний бізнес, це економічно-бізнесовий напрямок. Вчиться англійською мовою, і коштує втричі дешевше, ніж будь-який київський третьосортний вуз. І життя там втричі дешевше.
Вибір його самостійний, ми на нього не впливали. Він більше тягнеться до мистецьких речей, але вирішив отримати фундаментальну економічно-бізнесову освіту, як він каже, для того, щоб «я потім міг організувати свою справу самостійно і ні від кого не залежати». От така філософія молодих. Але це старший син, мені приємно, що хтось стежить за такими моментами моєї біографії. Молодшому поки що тільки півтора місяці.
Саша: - «5 Канал» пережил свой звездный час в 2004 году. Нет ли ностальгии по тому времени? Что изменилось на канале с тех пор (в лучшую или худшую сторону)?
Роман Чайка: - Це як на будь-якій фірмі, як на будь-яких ЗМІ, де є свої синусоїди. Просто тоді у нас співпала така своєрідна ідея, так звана dream-team, на певний період зібралася команда мрії, і саме в цей час відбулися події 2004 року. Я думаю, що це просто такий когнітивний дисонанс, бо взагалі-то після нього очікування від телебачення і події довкола – розходяться. А тоді просто ідеально співпало.
Влада була настільки тупою, що підкинула нам монополію на події на Майдані (Майдані Незалежності. – Ред.). Наш марафон капіталізувала влада, наша аудиторія, наша увага капіталізувалася завдяки саме безглуздим спробам влади показати, що на Майдані в Києві, в Україні взагалі, нічого не відбувається. А тоді у нас якраз була хороша команда, яка спромоглася зробити достатньо якісний тритижневий цілодобовий марафон – це був такий драйвовий марафон.
З точки зору телебачення, для мене це був дуже цікавий досвід. Ніколи не забуду, що доводилося виходити в марафоні, як ведучому, то в ранковий час, то вночі, було відчуття, що ти кожного дня літаєш на літаку через Атлантику туди-сюди і міняєш всі географічні і часові пояси. Але це був драйв, коли новини народжуються реально від людей, які приходили, збивали з себе сніг, говорили якісь речі і знову йшли кудись в нічну зиму. Для мене це був дуже хороший досвід. Я вважаю, що ми зараз правильно рухаємося, у нас зараз знову ставка на професійну збиту команду, зараз пішли достатньо цікаві серйозні капіталовкладення, не лише в продукцію, а й в графіку, в техніку, а головне (для будь-якого телебачення) – це вкладення в людей. А вже люди принесуть ідеї, так що я думаю, що ми зараз на правильному шляху. Мені зараз подобається новий період, який навіть ознаменували гаслом «10 років каналу – все тільки починається!». А зараз все починається непогано – тримаю кулаки.
Вадим: - Роман, вопрос не о политике. Вы учились в свое время в музыкальной школе по специальности «Классическая гитара». Как давно играли? Для себя, для друзей? Какие музыкальные произведения больше любите – классические или, учитывая то, что работали когда-то диджеем, попсу? Когда ехали в редакцию ФРОМа, что звучало в Вашей машине? Спасибо!
Роман Чайка: - Дуже комплексне питання. Класичні гітара – це тільки одна з моїх і не основний освіт, які я отримав, – це була музична школа. Класичну гітару, скажу чесно, давно не тримав, хоча нігті на пальцях, як бачите, до сих пір є, тобто я готовий в будь-яку хвилину її схопити.
Більше надавав перевагу іншому жанру музики, бо 20-ть років з «Мертвим півнем» – це трішки інакший стиль музики на гітарі. Інструменти стоять вдома, інколи беру їх в руки, оскільки є ідея закінчити один сольний альбом, який я розпочав в 2003-2005 роках, над яким постійно працював. Потім це все закинув.
Останній раз публічно виступав рік тому – я грав зі сцени з гітарою, а так, напевно, два-три дні тому брав у руки гітару. Як діджей я попсу, зразу кажу, не крутив, як ви там говорите, як діджей я крутив зовсім інші речі. До сих пір в мене є фішка на стіні, оскільки працював під псевдонімом діджей Сігл (Сігл в перекладі з англійської – чайка), відповідно у мене є табличка з найкращою радіопрограмою року. І ще у мене були якісь такі відзнаки для молодих, як кращий діджей і так далі, але то все є суєта суєт.
А музику яку я слухав, коли їхав до вас.. Боже дай пам’яті… у мене просто зараз багато чого грає, у мене п’ять-шість гігабайт музики закачано завжди в телефоні, який по грає блютусу в мене … Зараз конкретно не скажу, що слухав… Вчора я закачав нового Стінга (Sting – британський рок-музікант. – Ред.), альбом поки що мені не подобається, але слухав його. Нову Марчібо (Morcheeba – британський музичний колектив. – Ред.) я закачав – альбом мені подобається і буду слухати по дорозі після нашої розмови.
Александра: - Скажите, Вы патриот? Вам бы хотелось, чтобы Ваши дети росли в этой стране? Надеетесь ли Вы, что когда-нибудь она станет по-настоящему цивилизованной?
Роман Чайка: - Найбільше не люблю, коли людина має в голос має говорити про свій патріотизм. Думаю, що по тому, що я роблю, хтось може сказати про мене, патріот я чи ідіот, це на вибір. Дуже би хотів, щоб фундаментальні хороші знання, які зараз отримує мій син, були застосовані тут, тобто дуже би хотілося, щоб він свою справу почав в Україні. Хоча він відчуває вже себе своєрідним громадянином світу, бо спілкується з людьми з цілого світу і мислить глобально.
Але дуже би хотілося, щоб це покоління могло прикласти свої сили саме в Україні, оскільки за останні два роки, коли вчиться мій син, кількість студентів з України завдяки так званим покращенням від Табачника зросла втричі. І це тільки в одній сусідній польській державі, на жаль. Чи надіюся, що в цій країні колись можна буде щось прикласти? Я думаю, якщо відбудеться ротація «совєтскіх» еліт, оце покоління, якому зараз по 20-ть років, має шанс вибудувати нормальну країну. Важливо не питати в мене, чи я патріотична людина, важливо розуміти, коли з’явиться в Україні патріотичний політичний клас і влада. От і все.
Екатерина: - 1) Роман, что натолкнуло Вас заниматься рок-музыкой?
2) Каких украинских рок-музыкантов Вы могли бы отметить сегодня?
Роман Чайка: - Що штовхнуло мене на музику? Напевно, цей драйв, який відбувався в моєму житті, в суспільному житті на зламі 90-х. Я в 89-му році звільнився з радянської армії, це був вихід молодої людини на свободу (я заходив в армію, коли СРСР тріщав по швах, а вийшов, коли з’явилися перші мітинги, коли почала з’являтися можливість незалежності і незалежність). І відповідно, в 90-х роках дуже сильно бурлило життя, я познайомився з своїми друзями, і все закрутилося. Тобто, це були вечори поезії, виставки, театральні перфоманси. Ми одразу цю поезію клали на музику, був феноменальний фестиваль «Вивих», фестиваль урбаністичної міської культури, ми вирішили, що ми теж можемо щось на ньому показати. Ми вийшли, отримали приз глядацьких симпатій, і так в 90-му році все і почалося.
Тепер щодо музикантів. Більшість рок-музикантів для мене є моїми друзями, з якими ми багато разів перетиналися як на сцені, так і поза сценою. По якості для мене, напевно (не хочу нікого образити) завжди на топі буде «Кому Вниз», тому що вони музиканти з великої букви, і те, що важливо для нашої музики – вони аранжувальники і композитори з великої букви, через це їх ми 20-ть років не бачимо по телебаченню. Ще є теж багато геніальних музикантів, але ми теж їх не бачимо. Коли ТНМК виступає, то дивишся, наскільки пацани стали якісними. Це фірма: от закриваєш очі – і грає нормальна фірмова музика. Так само звучать наші і «Плач Єремії», і так само професійно звучать «Мандри», так само шикарно зараз звучить «Kozak System». Не чув я нових «Гайдамаків», але от зараз у мене бажання схопити, як тільки з’явиться цей диск, спільну роботу Тараса Чубая і «Козак Систем», вони зробили дуже цікаві обробки, чув їх і дико хочу цей альбом. Так що музикантів хороших і якісних в Україні є багато, інша справа, що їх не знає Україна, і ця ситуація не міняється вже 20 років. На українському медіа-ринку українського продукту не має, оскільки він не нами контролюється.
Порох: - Я считаю, что «5 Канал» – это аналог телеканала «Россия», с которого вещает Дмитрий Киселёв, потому что канал реакционный и пропагандистский. Назовите причину, почему народ должен смотреть «5 Канал», а не «Россию». Чем Вы можете привлечь аудиторию? Скажете, Глазьев и Киселев говорит неправду об украинском дефолте? Тогда почему люди должны слушать Романа Чайку, Святослава Цеголко и Викторию Сюмар (кстати, зачем вы её взяли к себе?)? Это серьёзный и адекватный вопрос, поэтому, пожалуйста, объясните.
Роман Чайка: - Там не одне питання, там 25 питань. Давайте по пунктам. Тут зразу можу Вам сказати, що Ви передьоргуєте, оскільки коли віщає Глазьєв чи інша політична фігура з телеканалу «Россия», вони займаються пропагандою і несуть відповідальність як політики за свої слова. Ваш покірний слуга (як і перераховані Вами мої колеги) ніколи не займається політичними пропагандистськими меседжами. Я працюю, як журналіст, я ставлю питання, відповідно не я нав’язую свої ідеологічні погляди чи відповіді на питання, я лише їх ставлю.
Порівнювати «5 Канал» і телеканал «Россия» абсолютно не можна, тут Ви кривите душею, тому що на «5 Каналі» нема програм, які напряму співпрацюють з владою і, згідно з доктриною пропагандистської кампанії, проводять пропаганду. У нас нема пропагандистських програм, у нас є програми інформаційні, дискусійні і комерційні, причому вони на правах реклами, це зовсім інші речі (це те, що стосується здоров’я, спорту і так далі, кожен може їх подивитися).
А от наші програми, які є дискусійними, передбачають наявність всіх точок зору в студії. Відповідно, я не можу Вам сказати, чому Ви маєте дивитися наш телеканал, бо Ви запитуєте про причини його дивитися. Я хочу сказати, якщо Ви не бачите оцієї різниці між пропагандою і живою в прямому ефірі дискусією, тоді у Вас не має аргументів дивитися «5 Канал» і Ви маєте право голосувати кнопкою і пультом. Але, напевно, найменше з чим можна порівняти «5 Канал», це з каналом «Россия» і найменше з ким можна порівняти моїх колег, це з Кисельовим, людиною навіть в Російській Федерації серед колег-журналістів не всюди «рукоподаваємим».
Ashabad: - Если евроинтеграция вообще и подписание ассоциации в частности приведёт к краху экономику Украины, то как Вы считаете, кто будет считаться виновником этого? Кто возьмёт ответственность на себя? Или на кого эта ответственность будет возложена? На оранжевых? Или на донецких? Яценюк, Порошенко, партия УДАР, Партия Регионов, Кличко? Есть ли коллективный или персональный политик, который в случае чего скажет: «Ребята, мы были неправы»?
Роман Чайка: - Питання мені нагадує виступ екс-львів’янина і ведучого «Ехо Москви» Ганапольського в програмі Шустера, який теж звертався до політичного істеблішменту і кричав: «Хто з вас готовий взяти відповідальність?».
Перше – зараз не стоїть питання про євроінтеграцію, це перше, що було у Вашому питаннї. Угода про Асоціацію і Зону вільної торгівлі – це серйозна угода з документів, яка законодавчо готувалася 10 років. Але вона не передбачає членства, а отже, євроінтеграції. Нашу євроінтеграцію передбачає проголосований всіма партіями, крім комуністів, закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», де описано майбутнє бажання України бути членом Європейського Союзу.
Тому за результати втілення в життя норм Угоди про Зону вільної торгівлі, в першу чергу, нести відповідальність буде та влада, яка буде виконувати цю угоду. Поки що нема про що говорити, оскільки вона не підписана, не ратифікована, і лише позавчора, два дні тому, було визначення, що певні параметри ЗВТ запрацюють навіть раніше, ніж відбудеться парафування всього цього і затвердження всіма країнами норм ЗВТ. Тому це буде залежати від влади: як вона скористається механізмом, чи є в Україні політики, які можуть взяти на себе відповідальність.
В Україні за 23 роки, як і в Радянському Союзі, наколи не було політика, який брав на себе відповідальність – завжди були політики, які говорили в телевізор, що вони беруть на себе відповідальність. У нас навіть Тимошенко, яка зараз сидить за гратами за якісь міфічні угоди – те теж не вважається, що вона взяла на себе відповідальність, – її просто посадили, а це різні речі. У нас ніхто не бере відповідальність.
Так що, як скористаються ЗВТ, так і будуть відповідати. Відповідати будуть, напевно, тим, що будуть змушені покидати різні свої Межигір’я і тікати через термінал «Д» з Борисполя – може бути така відповідальність. Може бути така відповідальність, що будуть вчергове переконвертовувати і виводи кошти з України, тільки тепер не через Кіпр – а це максимальна відповідальність, яка може бути. Але якщо це буде рукотворне чудо, зроблене Путіним, Мєдвєдєвим і другими Глазьєвими, тоді, напевно, ніхто не захоче брати на себе відповідальність.
Rex Rexus: - Пане Романе, я неодноразово писав на ФБ «5 Каналу» про неприпустимість показу на «5 Каналі» американських програм «Частайм» та «Голос Америки».
Причина – американці демонструють повагу та шану українцям, чого не скажеш про українські телеканали, зокрема «5 Канал», який дає синхрон українською раз на десять років (американці дають синхрон щоденно!!!) і то тому, що то форум в Ялті і перекладач по звичці почав перекладати на українську з иншоземної російської. То що скажете про редакційне рішення «5 Каналу»?
Роман Чайка: - Ніякого редакційного рішення з цього приводу не було, ми сприймаємо це як дуже влучний тролінг про те, що американці, наприклад, синхрони чи коментарі, які дають політики російською мовою, одразу перекладають українською, так само як вони це роблять з німецькою, французькою чи іспанською.
Вважаю, що це абсолютно нормально було би в країні, де не спекулюють на мовній політиці і не використовують її 24 години на добу для того, щоб поділяти і владарювати. На державному каналі УТ-1 така практика була в часи, коли там працював Андрій Шевченко і Тарас Стецьків, вважаю, що для державного УТ-1 – це була ідеальна практика, це було дуже правильно. Можливо, ми колись і прийдемо до цього стандарту, тому що в Німеччині, коли громадянин Німеччина, турок, який живе в Берліні, раптом заговорив турецькою, то його обов’язково перекладуть і дадуть синхрон німецькою. І це норма. Але коли в Україні йде україно-російський дискурс в медіа, він дуже небезпечний, на ньому черговий раз буде паразитувати якийсь Колесніченко. Тому я думаю, що до тих стандартів ми прийдемо трошки пізніше.
Виктор: - Здравствуйте! Сейчас много разговоров о подписании с ЕС договора об ассоциации... А почему нет возможности прочитать текст этого договора? Яценюк говорит о том, как хорошо в Европе и после подписания договора и в Украине станет жить просто превосходно. Не подскажете, кому именно будет хорошо? Кто заставит повысить зарплаты рабочим на заводах, фабриках? Прошу озвучить Ваше мнение.
Роман Чайка: - Перше – тут неправильно. Якщо Ви не маєте доступу до інтернету, то попросіть друзів. Почитати Угоду про асоціацію можна, вона є на всіх офіційних порталах, ви можете подивитися на тих, що …gov.ua, на всіх тих інтернет-сайтах ви можете прочитати різні розділи, ви можете подивитися на норми, які виписуються, і самі прийняти рішення, чи це є вигідно для України чи не вигідно, якщо ви володієте економічними або іншими знаннями та освітою.
Можу вам сказати, що вся істерія довкола Угоди про асоціацію з ЄС і ЗВТ відрізняється від істерії з боку Російської Федерації, оскільки ви ніде і ніколи не зможете прочитати про угоду про вступ до Митного Союзу чи ЕврАзЭС – її просто тупо не існує, там взагалі немає про що почитати. Тоді коли Угода про асоціацію – це довго напрацьований багатьма спеціалістами за різних команд документ. Ви самі можете подивитися, що це готувалося мінімум за 10 років за різних президентських команд.
Подібні документи є в багатьох країнах, не всі з них, маючи такі угоди, прагнуть долучитися до ЄС. Якщо правильно користуватися цією угодою, то можна отримати хороший економічний ефект. Приклад – Туреччина. Це коли в Туреччині приходить реальна команда політиків, які хочуть реформи, типу Ердогана, і відповідно користується важелями, які для них відкриває Угода про асоціацію з ЄС. Ці реформи помножені на цю угоду моментально дають зростання для малого бізнесу, який пізніше стає середнім, зростають в десятки разів інвестиції, з’являється безпека інвесторів роботи на турецькому ринку, відповідно є зайнятість і відповідно турки самі собі кують зарплату. Якщо ви сприймаєте Угоду про асоціацію виключно в питаннях «де гарантія, що угода про асоціацію підніме мені зарплату», тоді ви мислите абсолютно категоріями Радянського Союзу і це ніяк напряму не впливає. Якщо вам хтось із політиків говорить, що Угода про асоціацію – це збільшення вашої зарплати, значить він або бреше, або він дурний.
Тому, відповідно, це шанс провести реформи, оскільки провести реформи в Україні самостійно виявляється неможливо, тому що люди, які мають проводити реформи, є: а) малоосвічені, б) реформи – це гроші, а вони ці гроші крадуть, тому що по своїй суті вони є корупціонери і в) для реформ потрібна команда виконавців, а їх просто немає, оскільки у нас політична команда підтягує завжди собі подібних, в основному бандитів нижчої ланки, тих, хто завжди готовий виконувати, вони взагалі не претендують на IQ. Тому угода про асоціацію – це, в першу чергу, шанс провести реформи під стандарти, які ми отримуємо вже ззовні України. Все. Це тільки шанс.
Владимир: - Когда у нас пропадут ямы на дорогах?
Роман Чайка: - Швидше треба ставити питання про те, коли у нас пропадуть дороги як такі, тому що тенденція полягає саме в цьому. Ви знаєте, кожен раз, коли я своєю машиною в’їжджаю в чергову яму, яку уникнути неможливо, бо вона поперек усієї проїзної частини, я завжди бажаю, щоб цією дорогою всіх директорів і працівників Укравтодору везли на цвинтар і бажано на якомусь джипі, щоб вони ще стрибали і кості розліталися по дорозі. Просто так, як в останні роки почали красти, так не крали ніколи: стандарт корупції в Україні завжди був в районі 20, а в гірші часи – 30% відкату.
Але коли у нас в гостях в ефірі працівники регіонального Укравтодору в розпачі кричать: «Яке ж там красти, красти вже нема що!», тобто якщо рядовим на місцях вже не дають навіть що вкрасти, бо воно крадеться ще на виході, то не те що ями – напрямки зникнуть. У нас крадуть на рівні навіть замішування асфальту, списуючи години, необхідні на виготовлення суміші, щоб вкрасти навіть на електроенергії. Я вже не говорю навіть про крадіжки на безтендерних процедурах і так далі. Мені здається, що державна команда має рано чи пізно ліквідувати усю цю держагенцію по дорогам, цей Укравтодор, запросити закордоні фірми скласти угоди про концесію, коли виконавці цих доріг будуть отримувати прибуток з платних доріг разом з українською державою. І це є вихід, тому що швидко привчити не красти 70%, як це зараз є нормою, команду єнакієвських реформаторів і менеджерів не можна. А найстрашніші дороги, я думаю, будуть весною наступного року. Вони просто зиму не переживуть, тобто залишки доріг.
Татьяна: - Не кажется ли Вам, что новости про поломки «Хюндаев» – это чистой воды троллинг? Сколько раз ездила – ни разу не ломался.
Роман Чайка: - І вам, і мені пощастило, я теж ніколи не буду давати оцінку тому, чого не спробував як журналіст руками, не перевірив. І син їздив, і я їздив «Хюндаєм», але в одному напрямку – «Київ-Львів» і «Львів-Київ». На щастя, в цьому напрямку він рідко ламався. Але у мене є колеги, які їздили на «Хюндаях» і застрягали в полях батьківщини. І відповідно, не вважаю, що це є тролінг, вважаю, бо це питання не до мене, а до пана Колєсникова і інших, які брали участь у проведенні цього проекту.
На цифрах було доведено, що можна було провести значно кращі проекти, затягнути до України зовсім інші потяги і технології, дешевші, як показує зараз досвід на прикладі наших сусідів з Російської Федерації, які готуються до Сочі. Їм зараз швидкісні потяги виходять чомусь дешевше, ніж «Хюндай» для України. Мені здається, що наш проект був просто неадаптований, не буди проведені достатні роботи адаптації наших «совєтскіх» колій до корейського потягу і того потягу до українських реалій. Це, я думаю, одна з проблем. Друга проблема – це знову ж таки ті корупційні безтендерні процедури. Я думаю, що у нас було більше можливостей запустити швидкісні потяги в Україну.
Пивораки: - Господин Чайка, прокомментируйте, пожалуйста, подробности высадки в русскоязычном Киеве галицийского информационного спецназа призыва В. А. Ющенко. Мне, видите ли, совершенно неинтересно смотреть общеукраинский телеканал, насыщенный американской идеологией, американскими трафаретами подачи информации и вообще откровенно антирусский (не антироссийский, а именно антирусский): «В Луганской области очередное убийство, а дедушка съел бабушку»; во Львове – фестиваль пампуха, свято вышиванок, слеплен исполинский вареник; в заключение – «Голос Америки» с мнением профессиональной вдовы Мирославы Гонгадзе. Реклама и тест-драйвы дорогих иномарок очень неприятным ведущим с его галицкой говиркой и манерами разбогатевшего лоточника рядового человека сильно раздражают и, кстати, проясните, пожалуйста, как очевидец подробности увольнения Слисаренко, а то гугл об этом говорит как-то невнятно. Спасибо.
Роман Чайка: - Скажу вам чесно: це була спеціальна розробка з часів Трумена в ЦРУ, спецоперація з клонування галичан. Їх розробляли на рівні генного експерименту – спеціально клонували. Галичани із чіпами «боротьби з «Русским миром»» були розмножені, висаджені різним десантом, деякі з них тільки приїхали «Хюндаєм». В основному всіх закинули вночі.
Галичани – це спеціальні істоти, американські біороботи, які покликані знущатися над вашим вухом, яке ніколи не чуло таких слів, як пампухи і вишиванка, бо будь-які пампухи і вишиванки – це страшна загроза «Русскому миру». Я вважаю, що у вас є два варіанта, що ви можете зробити: не дивитися на оцих клятих галичан по телевізору, бо я так розумію, що у вас будь-яка україномовна людина – це галичанин, навіть якщо вона з Києва; або другий варіант: ви включайте телевізор і проводьте обряд екзорцизму, виганяння галичан з телевізора, або долучіть пана Гундяєва і проводьте анафему прямо над телевізором.
А про звільнення Слісаренка – ви можете у самого Слісаренка розпитати, думаю, що його версія вам більше сподобається, ніж моє пояснення.
Точка: - У меня очень простой вопрос к Роману: я часто смотрю «5 Канал», смотрю и другие «оппозиционные» каналы, и на всех, и всегда, присутствует только одна точка зрения : точка зрения так называемых «щирих та свидомих», то бишь ярых и оголтелых русофобов, сторонников «истории» вятровичей-палиив , и НИКОГДА!!! точка зрения их оппонентов, тех русских и русскоязычных граждан Украины, которые напрочь отвергают галицинизацию своей страны. Вы, Роман, как и Цеголко, да и почти все сотрудники «5 Канала», сами являете собой образ украинского националиста, игнорирующего интересы , как минимум, 9 миллионов русских граждан Украины. Так вот мой вопрос: Вы, как представитель так называемых «проукраинских» СМИ специально игнорируете мнение и чаяния миллионов Ваших сограждан, не разделяющих устремления украинских националистов, или это часть идеологической и политической программы, направленная на раскол нашего общества и уничтожение украинской державности путем разделения общества на граждан по сортам: «коренные», с точки зрения националистов, – первого сорта и всё для них, а русские и русскоязычные – «зайды» и для них ничего?
Роман Чайка: - По порядку. З останніх програм ніколи я не бачив, щоб ми примушували Андрія Куркова чи Наташу Влащенко говорити українською або, не дай Боже, як ви говорите, галиційською мовою. Правда, про її існування я не здогадувався до сьогоднішнього дня. У нас завжди присутні виключно українські націоналісти, які тільки розділяють українські націоналістичні засади, це зокрема представники Партії Регіонів, це гості з Комуністичної партії України і багато інших націоналістичних організацій у нас представлено в програмі, бувають націоналістичні міністри з Кабінету міністрів Азарова. Відповідно, я вважаю, що ви видаєте бажане за дійсне.
Історики у нас завжди представлені в студії, якщо це історичні дискусії, не лише української школи, але і так звані подачі у вигляді Толочкообразних, називайте це так, які вірять в колиски трьох братніх народів і інші розробки Петровської доби чи пізніше радянської історіографії. У нас вони присутні, дивно би було, як би ми підходили до справи настільки ж непрофесійно, наскільки ви професійно ставите питання про дев’ять мільйонів росіян в Україні. Рекомендую сайти статистики по останніх переписах (по-моєму, через два роки влада обіцяє провести наступний перепис), от і якраз на це буде вам відповідь.
Але мені здається, що саме ви саме такими питаннями протиставляєте одних людей іншим. Тому що я, як і мої колеги на «5 Каналі», ніколи не розділяємо людей за мовною чи мовно-культурною ознакою. Якщо ми засадимо два табори, то один є україноцентричний, а другий – антиукраїнський. Я вам скажу, що мовно-культурна ознака проукраїнськості або, навпаки, ненависті, зовсім не є тим рубіконом, є дуже багато людей, які працюють в антиукраїнському руслі і при цьому вони україномовні. І є дуже багато російськомовних патріотів. Ми не настільки чітко, як у ваших стереотипах, ділимо людей.
Якщо ви вважаєте, що вам замало представлено організацій типу «Русского блока» чи «Севастополь-Крым-Россия» чи інших екстремістських організацій, то ми, на жаль, не можемо запрошувати екстремістів. Ми самі, коли розробляли засади редакційної політики, прописали, що ми не кличемо в ефір людей, які проводять сегрегацію і розпалювання національної ворожнечі – раз, ми не кличемо тих, хто пропагує нацизм і фашизм – два, і не кличемо людей, які, на жаль, змушені би швидше звернутися до психіатрії, ніж до ЗМІ. У нас просто в Україні є громадяни України і люди, які мають український паспорт і мріють просто, щоб цієї держави не було. Так от таких, я думаю, ми не будемо запрошувати. Дякую!
Жмен: - Пане Романе, а Ви знаєте про те, що за вашу першу інформаційно-аналітичну програму на «5 Каналі» під назвою «5 копійок» Вас називали позаочі «П'ятачком»?
Роман Чайка: - Ви знаєте про те, що програма виявилася успішною, свідчило не лише те, що вона виходила сім сезонів, тобто сім років, але те, що до сих пір вже багато років, як ми перестали її продукувати, але всюди мені в спину можуть сказати: «О, п’ять копійок пішло». Так що я вважаю, що це є, навпаки, успіх.
П’ятачок чи ще хтось – немає значення. Я вважаю, що зараз є великий брак саме на такий гатунок програм, це програми, коли на політику і суспільне життя дивляться з точки зору сарказму, гумору і сатири. Власне, в телевізорі такого бракує. Приклад нашого віртуального колеги, Щура, який робить маленькі ютубівські речі, на які власне є великий попит.
Ми робили це телевізійною програмою, і ніщо так не мобілізує український політичний клас, як те, коли над ними відкрито, в очі, починають сміятися. Сміх – це найсильніша зброя, коли зараз абсолютно позбавлена почуття гумору команда. Це люди, які найбільше бояться сміху. А це тільки вказує на те, що зараз така програмка не завадила б, а бажано – декілька. До речі, в європейському інформаційному просторі, а особливо американському, такого гатунку саркастичних програм про політику – дуже багато і вони кайфові. Це була відповідь від П’ятачка.
