…добротном украинском языке с сочным галицким колоритом - мы решили представить вашему вниманию в оригинале.
Насамперед тут маю відзначити, що в першому раунді віддав свій голос за Олександра Мороза.
Так само, як і 5 років тому назад, теж у першому турі... Тож потому ще довго гризли сумління за... ні, ні, не за те, що був учинив, а за те, що вчинив опісля - за те, що віддав свій голос за тодішнього чинного президента Л. Кучму - за те, що піддався на маніпулювання з боку влади, котра змавпувала (copy cat!) російський сценарій комуністичної загрози...
Попри навіть те, що О. Мороза, власне, наш ґарант уже був списав на марґінес, прирівнявши його до такого собі "шкодніка", який, мовляв, не орієнтується в політичних реаліях і робить необачні кроки сам собі на шкоду, ба й інших збиває з пантелику. І навіть попри те, що й нині, усвідомлюючи, з огляду на теперішні українські реалії, невисокі шанси ОМ на перемогу, я ні на хвилю не засумнівався в правильності свойого вчинку. Це мій особистий вибір. Я проголосував так, як підказувало моє сумління, моя совість. Як особистіть я маю право не прислухатися до кожного першого-ліпшого, бо я маю на те свою власну думку, свій погляд, а як громадянин держави я маю право обирати того, хто більше чи менше стоїть ближче до моєї громадянської позиції та моїх світоглядних переконань. ОМ вважаю я, передовсім, високоморальною людиною, а вже потому я дивлюся на нього як на політика. Тож, я не маю (й гадаю, не матиму) в майбутньому якихось угризінь совісті щодо минулих своїх учинків, бо намагався (й намагатимуся) діяти з позиції здорового глузду.
Мене дуже насторожило те, що, десь ще задовго до виборів, постало таке відчуття, що хтось намагається тиснути нам мою психіку. Бо походило оте відчуття тиску не від владної, державницької машини, а зовсім навпаки - від, здавалося б, протилежного до влади табору прихильників, від т.зв. "опозиційних сил", на чолі котрих і підносився інший кандидат у през. - ВЮ.
А вже ну зовсім насторожив той факт, що табір якраз отих "опозиційних сил" покинули (а може вони й не перебували там?..) і перейшли до нібито "кандидата від влади" вельми одіозні особистості: син одного дуже відомого вже в історії політика-демократа, відома журналістка, що до цього часу на одній ну дуже вільній радіостанції "давала доброго перцю" всім і вся, хто/що загрожував українській демократії й (о, який жах!!) стала речником отого "кандидата від влади" - ВЯ.
То що - відбувся сеанс затуманення мізків одночасно в багатьох людей?! Авжеж! Тільки тих людей, котрі вповні надали себе заради введення себе в той гіпнотичний стан непритомності, апофеозом якого стала, власне, ота потужна PR-акція, котру в нас кличуть як "помаранчева революція". Просто люди одержали, власне, те, чого вони хотіли, чого вони прагнули згідно їхніх уявлень! Згідно їхніх "маленьких уявлень" про світ і політику. Авжеж, було велике бажання (котре при тім розповсюдили мільонним тиражем) "тих комусь" дати "гідне європейське" життя "маленькому українцеві", що при тім не відвернуло від спокуси по-тихому, але жорстко втовкмачити в численні їхні голови ілюзію справедливості їхніх "добрих намірів".
Вершком цинізму, як на мене, стало одягнення (і що важливо, в буквальному розумінні!) маски на своє справжнє обличчя - основний виборчий період вона, та маска, не покидала обличчя свойого власника задля того, щоб люди-виборці втямили про підступні плани великої й страшної влади розправитися з їхнім кандидатом. А це не тільки додаткові бали до рейтингу, це і прихильність (сліпа прихильність або любов, зрештою...). Це одне.
Друге те, що ніяк не можу позбутися думки, що основна причина свідомого спотворення свого обличчя була в тім, щоби на час президентських перегонів відсторонитися якось від брудного тривалого виборчого періоду, сховати свій чесний і людський облік поза маскою - щоб у людей надійно вкоренилася думка, що тільки при отій жорстокій державній владі образ їхнього лідера міг так серйозно видозмінитися. Цілком переконаний, що невдовзі нам будуть демонструвати порівняльні сюжети: із довиборчого періоду, де боролися проти влади і було все окей із позитивним фотогенічним образом; сюжети, власне, виборчого періоду, де ми героїчно (аж до втрати свого лиця) противилися владі; і, врешті, опісляперегонний період (при умові, що заповітна булава буде вже в руках), де з дня на день поволеньки спадатиме бридка й нефотогенічна маска.
Третє. Мені не подобається (і це, мабуть, найголовніше), що задля булави народний кандидат перейшов на суржик - втім, це для привернення уваги (виборчих булетенів!) східняцького, переважно російськомовного електорату. Але ж нашу, повноцінно несформовану ще мову потрібно плекати, полоти від бур'янів - кому ж як не найвищим особам давати гарний приклад щодо цього! Мені не подобається, що він називає нас "друзями" і складає так гарно руки на знак дружби - які ми йому друзі: я, зокрема, простий громадянин, не хочу, щоб мені нав'язувалися з якоюсь ілюзорною дружбою. Постають певні аналогії - бо так поводять себе лицеміри та фальшиві люди: "Ти мені друг чи нє? А ну скажи, друг?! Чи нє?!!". Дружба дружбою, а по виборах, що - так само будете нас називати "друзями"? А дзуськи вам - те слово просто викинуть із лексикону президента (звісно, якщо стане)!
Мені не подобається, що раз по раз із його уст злітає вислів "ця країна": авжеж, нейтральний вислів, але я хочу бачити президента НАШОЇ ДЕРЖАВИ, нашої УКРАЇНИ, а не якоїсь там "цієї"!
Взагалі, на перших теледебатах постало таке враження, що було свідомо створено образ бридкого й невихованого кандидата на найвищу державну посаду - що, на те, як КОПИРСАЮТЬСЯ В НОСІ (!!) перед багатомільонною аудиторією (!!!), вам було приємно дивитися?!!!!
Може скластися враження, що я тут поливаю брудом "народного президента" - насправді, маю навіть деякий жаль до ВЮ, бо він єдиний височіє на видимому вершку отого айсберґа, приховану частину якого надійно приховано від "маленьких очей". Ото, власне, й та нижня частина і відіграє найважнішу роль.
Щодо ВЯ, того, "донецького", то, мабуть, не стану хвалити й виставляти на показ його вади і чесноти, але думка Дм. Павличка, що з донецьких териконів Україна виглядає не менш привабливо (якщо не більш), аніж із львівського Високого Замку, вважаю, на даний момент є неабияк слушною. Для мене одне те, що там, на Донечинні, сусідніх з нею реґіонах, ПРАЦЮЮТЬ САМОСТІЙНО і мають з того не тільки на засоби на прожиття, а то й який хосен від цього (авжеж, неабиякий), дає підстави свідомо чинити свою громадянську волю. Я вважаю, що людина, яка є господарем чималенького східного реґіону України, з таким же успіхом може перенести віжки управління над цілою державою.
Мені не побається, що хтось свідомо наліпив на нього кримінальний ярлик "бандит", який підхопили мільонні маси (в тому числі, і я це визнаю відкрито, мої рідні) - яке ти маєш моральне й людське право так очорнювати ЛЮДИНУ, якою б вона не була. Ми всі, кожен особисто будемо спокутувати за усі наші провини! Із його боку ж не пролунало ЖОДНОГО слова, яке б ображало людську гідність.
Не є таємницею те, що "ходоки", властиво, з нібито опозиційної фракції оббивали пороги АП України: до кого вони так ходили на райди - до пана-голови АП? Та ж до Ґаранта нашого - він один у державі спроможний був тримати все під контролем, смикати за невидимі мотузочки, що обплели всю країну, немов павутиння! А різкий вислів ВЯ щодо цього - не що інше, як прозорий натяк на се діло. А те, що в нього така манорія висловлюватися - він-бо з мужицького роду, прямий у всьому й у своїх висловлюваннях. Як дядечко Буш. От із такими і можна б було випити залюбки гальбу пива (а не келих "аристократичного" вина з декотрими, хто має громадян держави за "маленьких"...). Свій "в дошку" чолов'яга!
(Як і те, що справедливо назвав опонента "трепачом" - базікою по-українському: той, хто багато базікає, теревенить. Як на мене, чистісінька правда!)
Насамкінець іще скажу, що я чомусь довіряю і Т. Чорноволові, і Ганні Стеців, і митцеві Ларисі Скорик. Ба більше, я чомусь впевнений, що висококласний журналіст, росіянин Дмитро Кисельов у своїх передачах в Україні казав правду про "лжу, яка заполонила нас".
Можна буде злапати мене на слові десь так через пів-року чи рік: якщо до того часу багато-дечого а таки проясниться і виясниться, що я був помилився тоді, я ГОТОВИЙ БУДУ ВИЗНАТИ, що схибив зі шляху, пустився манівцями; що я дав себе втягнути в маніпулювання над собою з іншої зацікавленої в політичних душах сторони.
А втім, політична реформа, яку нещодавно було ухвалено, звузить обов'язки новообраного президента вже в вересні наступного року, відтак ми усі почнемо готуватися до надзвичайно важливих парламентських виборів... Із цього часу посада президента, за котру в нас тепер так б'ються, стане вузько репрезентативною, й тому на сьогоднішні події ми дивитимемося із певною посмішкою...
Яндрух, м. Львів
21.12.2004 11:22