Влучність і об’єктивність цього визначення підтверджує і чергове засідання апеляційного суду Івано-Франківської області, яке відбулося цього тижня і на якому, як ми вже повідомляли, розглядався так званий свалявський епізод.
У перший день поновлених слухань, 31 січня, суд заслухав свідка, приватного підприємця, яка нібито орендувала свалявський готель «Комфорт». Як випливає з її показів на досудовому слідстві, орендувала вона його з... 26 листопада 2004 року. Як бачимо, одразу виникає невеличка цифрова «неувязочка». Нагадаємо, що події у готелі «Комфорт» відбувалися 13 листопада 2004 року. А свідком виступає підприємець, яка орендувала цей готель з 26 листопада цього року. Отже, в органі досудового слідства вийшов невеличкий «прокол».
Мабуть тому свідок не змогла відповісти на суді на жодне конкретне запитання, спираючись на те, що все знає… її чоловік. Приватний підприємець –«орендар» мабуть тому й не змогла згадати, яку ж насправді шкоду зазнало майно готелю від «масових заворушень» 13 листопада. Зрештою, свідок навіть не знає, готель «Комфорт» у неї в оренді чи суборенді. В готелі, виявляється, вона вперше появилася... через тиждень після інциденту 13 листопада. Акт на пошкодження майна складався взагалі через два тижні. З матеріалів досудового слідства відомо, що цей приватний підприємець сама створювала комісію , яка встановлювала збитки від «погрому» . В суді ж свідок заявила, що нічого про цю комісію не знає і про її склад їй також нічого невідомо.
Зауважимо, що протокол огляду приміщення готелю після нібито «погрому» підписала зовсім стороння людина, а в поняті були взяті люди, які слідством розглядаються як потерпілі ( тобто, зацікавлені особи).
Тому, щоб документально визначити заподіяні матеріальні збитки, й виникло у підсудного Івана Різака клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи у свалявському готелі «Комфорт».
Наступні свідчення в суді давали «потерпілі» студенти. Коментувати їхні свідчення досить важко, тому ми спочатку пропонуємо читачам копії протоколів допиту цих студентів на досудовому слідстві.
Навіть людина, зовсім далека від юриспруденції, не може не помітити, що показання свідків цілком тотожні, «слово в слово», слідчий робив їх «під копірку», навіть не змінюючи чоловічий рід на жіночий. Із протоколів допиту виходить так, що студентка Нагірна проживала в одній кімнаті зі студенткою Нагірною, тобто сама ж із собою. Щоправда, вже потім рукою «пильного» фальсифікатора були внесені відповідні правки у протокол. Крім того, свідчення на першій сторінці протоколу заперечують свідченням на другій сторінці.
Але вже на суді показання цих свідків суттєво відрізнялися від тих, які були дані на досудовому слідстві. Студенти жваво говорили про «погром» у загальних рисах, але жодного конкретного факту, жодної конкретної відповіді з уст «потерпілих» на суді так і не прозвучало.
Дивує й те, що анкетних даних проживання в свалявському готелі «Комфорт» 13 листопада 2004 року саме цих студентів чомусь не існує.
Що це означає?
А це наводить на думку, що ці «потерпілі» студенти взагалі ніколи не були не те що в готелі «Комфорт», а може й у самій Сваляві.
Цікаво, що свідки, які нібито жили в готелі в одній кімнаті, бачили в руках «нападників» різні речі – одна каже, що їм погрожували автоматом, інша твердить, що то була деревяна палиця.
У зв’язку з такими суперечливими взаємовиключними показаннями Іван Різак заявив клопотання про притягнення до відповідальності свідків, свідчення яких на судовому процесі й на досудовому слідстві суттєво відрізняються.
До речі, під час допиту цих студенток суддя кинула некоректну фразу у бік підсудного, яка в залі суду сприйнялася всіма як погроза його дружині та його сину. Підсудний від такого закиду представника Феміди не розгубився і попросив головуючу в суді тримати себе в руках і не погрожувати його сімї кримінальними переслідуваннями...
Іван Різак також заявив суду і клопотання про недовіру і відвід прокуророві судового процесу О. Завальському, який міг бути причетний до організації публікацій у пресі, спрямованих проти колишнього ректора УжНУ В. Сливки. На якому підґрунті виникло таке клопотання підсудного?
Очевидно, Іван Різак спирався на свідчення професора Полюжина, який чітко сформулював суду, що організатором публікацій матеріалів про проблеми УжНУ у газеті «Правозахист» були люди, які претендували на його посаду зав. кафедри. Як відомо, професор Полюжин на посаді зав. кафедрою змінив матір прокурора Завальського. Цілком очевидно, що виникають сумніви щодо об’єктивності прокурора Завальського у цьому судовому процесі. Жодного аргументу відносно такої версії з боку прокурора не прозвучало. Він сказав, що не спілкувався з шеф-редактором «Правозахисту» М. Темновим. З матеріалів суду ми знаємо, що М. Темнов також підтвердив, що він публікував лише листи студентів. А от хто організовував листи студентів – нехай здогадаються самі читачі...
У наступному клопотанні Іван Різак просить суд звернутися до Верховного Суду України про скасування вироку Свалявського районного суду від 31 січня 2006 року. Подробиці перипетій того таємного Свалявського суду прокоментував адвокат В. Мокану (його інтерв’ю опубліковано в газеті «Киевские ведомости» та на сайті «Світогляду»). Нагадаємо, що саме рішення Свалявського суду дозволило досвідченому адвокату стверджувати, що «Читаючи цей вирок у мене виникло відчуття, що у даному випадку судова влада не тільки “лягла” під замовлення можновладців, а постійно, перманентно знаходиться в такому положенні і лише уточнює від замовників позу, яку слід прийняти». Що тут додаш?
Всі чотири, як і наступне п’яте клопотання Івана Різака судом були відхилені. П’яте клопотання стосувалося вимоги допитати як свідка «громадянина України Віктора Балогу». При відхиленні саме п’ятого клопотання суд вперше пішов на пряму фальсифікацію. В аргументуванні відхилення суддя назвала причину, що нібито свідок Балога... допитувався по іншій справі?! Як кажуть, без коментарів.
Подаємо копію протоколу допиту свідка Балоги В. І.
Отож, нехай читач сам судить про об’єктивність таких судових аргументів. Цікавим у цьому протоколі є те, що Балога чітко розуміє весь спектр протиправних дій на стадіоні «Авангард». І, виявляється, уже в той час він «здавав» свого колегу С. Ратушняка. Бо як випливає з його свідчень, коли він приїхав на «Авангард», Ратушняк уже був там…
Хочемо звернути увагу і на момент, де свідок Балога у свалявських подіях однозначно звинувачує керівництво облдержадміністрації та працівників міліції. Хоча ніяких аргументів для цього не наводить і підстав для такої гіпотези не має. Як писав уже «Світогляд», саме професійні дії міліції у Сваляві не допустили чергової масштабної провокації «Нашої України» на теренах Закарпаття.
Отже, після відхилення клопотань суд перейшов до заслуховування показань свідків.
Невідомо з чиєї ініціативи суд прийняв рішення про технічну фіксацію показів свідків на судовому засіданні. Очевидно, це робилося для того, щоб свідків змусити підтверджувати всі свідчення, які були дані ними на досудовому слідстві. Не виключено, що цей запис робився ще й для того, щоб потім свідків можна було шантажувати, якщо вони відхиляються від тих показів, які потрібні прокуратурі і справжньому замовнику кримінальних справ.
Відтак суд заслухав показання свідка А. Ліврінца, помічника нардепа О. Кеменяша. Свідок повідомив, що заносив не пам’ятає куди якусь заяву на прохання М. Вегеша. Про зміст заяви, хто йому передав, він також нічого не пам’ятає. На жодне із запитань ані судді, ні прокурора, ні захисту, конкретної відповіді так і не дав. Не пам’ятає!
Після цього суд допитав свідків Пауля та Рущака. Під час дачі своїх показань свідок Паульо в досить образливій формі відгукувався про радника колишнього губернатора Івана Чубірко та його брата. Як не дивно, ні суддя, ні прокурор, ні навіть представники захисту не припиняли образливі висловлювання. Лише Іван Різак примусив свідка вибачитися перед судом та громадянами Чубірками. Паульо підтвердив ,що Різак дзвонив йому з чужого телефона і просив поїхати в Сваляву, бо там якісь проблеми. Але коли він туди приїхав, там усе скінчилося. Він навіть не заходив у сам готель. Як зауважив Паульо, він їхав у Сваляву з миротворчою місією.
У зв’язку з цим логічно виникає запитання, а взагалі за що засуджений сам Паульо?
Наступним давав показання свідок, якого на Закарпатті вважають одним із кримінальних авторитетів, на прізвисько «Бодя - Акваріум». Подейкують, що він «працює» під «дахом» самого Зелінського, депутата-нашоукраїнця Закарпатської обласної ради. А прізвисько «Акваріум» авторитет отримав тому, що в дитинстві на Березнянщині він дуже мріяв мати акваріум. Навіть у колі своїх знайомих хвалився, що бачив його справжнім у вароші. Зрозуміло, що серед жителів березняншини не так багато людей бачили справжній акваріум. Тому дуже сумнівно, що «Бодя» сам його колись бачив…
Але до чого це ми?
А до того, що у своїх свідченнях він заявив, що в кабінеті Івана Чубірки він зустрічався з Іваном Різаком, який стояв біля акваріуму. Однак,, як свідчать очевидці, у тому приміщенні ніколи не було акваріуму.
Щоправда, як твердять психологи-фахівці, якщо людина дуже мріє про якусь недосяжну для неї річ, .то вона, . ця річ, може зявитися перед її очима не лише уві сні , але й ввижатися у будь-якому реальному місці. Так , мабуть, і у випадку з акваріумом «Боді-Акваріума».
Зі слів Рущака, того дня він двічі приїжджав у Сваляву. Перший раз він з відстані кількох десятків метрів «чітко» встановив, що сірі силуети у вікнах третього –четвертого поверхів готелю «Комфорт»
належать студентам. Дивно, бо науковці до цього часу не знайшли методів і засобів,. як з відстані кільканадцять метрів визначати приналежність людини до статі, роду занять, віку тощо. А Рущаку це вдалося. Після встановлення цього факту, він поїхав в Ужгород. Щоб доповісти про це Івану Різаку. Але вже в дорозі йому хтось подзвонив, щоб він повернувся в Сваляву. Під час другого приїзду студенти вже були біля автобуса. Аж тут на машинах, згідно з показами свідка, підїхали Балога, Петьовка і Токар.
Гадаємо, Балогу і вічного мера Мукачева Петьовку нема потреби представляти. Характеристику ж Іллі Токарю дав екс-голова РНБО України Петро Порошенко у доповідній на імя президента України В. Ющенка, в якій він характеризував Токаря, « як людину, що тримає «общак»...
Викликає подив, що кримінальний авторитет «Бодя - Акваріум» уперше прямо вказав на участь Балоги у свалявських подіях. У зв’язку з цим доречно буде нагадати, що «дах» «Боді» А. Зелінський на одній із недавніх прес-конференцій виправдовувався, що не хоче бути начальником обласної міліції. За Фрейдом, якщо людина починає вголос щось заперечувати, то вона обов’язково про це мріє. Отже, і в А. Зелінського, очевидно, були певні домовленості щодо цієї посади. Та й чутки ширилися по всьому Закарпаттю. А тут якраз напередодні представляють нового керівника міліції . Не Зелінського. Чи не може це означати, що Зелінський образився і через «Бодю-Акваріума» почав «здавати» головного канцеляриста, який порушив домовленості?
Цілком ймовірно!
Але повернемося до суду.
Давав свідчення цього разу і свідок Пацкан, який сказав, що йому на його телефон дзвонив Різак і просив його поїхати в Сваляву. На запитання захисту, скільки разів у житті дзвонив йому Іван Різак, Пацкан зумів назвати лише цей єдиний випадок. На уточнююче запитання, звідки губернатор міг знати його телефон, він відповів, що, очевидно хтось із помічників міг дати губернатору.
Але оскільки він їхав разом із Паульо, то нічого у Сваляві не встиг зробити. Коли стало очевидним, що ні Пацкан не знає Різака, ні Різак Пацкана, підсудний запитав свідка, що він сказав під час очної ставки. На що Пацкан чітко відповів: «Очної ставки не було, тому що ви відмовились».
Після цього Іван Різак показав суду копію протоколу очної ставки, оригінал якої знаходиться в матеріалах слідства. Для того, щоб не бути голослівними, наводимо копію цього протоколу:
Такий несподіваний розвиток подій змусив суддю різко оголосити про закриття засідання і перенесення слухань на наступний день
Наступного дня показання давали молоді люди, які вже засуджені за нібито участь у масових заворушеннях у Сваляві. Підкреслимо, що технічне обладнання стояло в залі суду і в цей день. Вражало те, що всі, як один, ці молоді люди просили, щоб їм зачитали їх свідчення на досудовому слідстві. Це робилося у такий спосіб, що у більшості присутніх на суді виникли сумніви, чи знають ці молоді люди, що вони взагалі говорили на досудовому слідстві і чи взагалі вони там колись говорили.
Лише спираючись на інформацію від третіх осіб, вони нібито знали, що Паульо, Рущак і т.д. отримали вказівку від Різака. Разом з тим жоден зі свідків, незважаючи на те, що вони засуджені і не збираються подавати апеляцію, не визнав у суді застосування насильства по відношенню до студентів. Але хлопці визнали, що нібито рвали якісь агітаційні матеріали. Один із свідків навіть «пригадав», що там були агітаційні плакати на вибори за …Андрія Ющенка?!. Це. звичайно, не могло не викликати веселого пожвавлення у залі суду. Тим більше, що всі студенти, які давали показання в суді, і на досудовому слідстві, заявляли, що ніяких агітаційних матеріалів у них не було, бо їм ще не привезли.
Але два свідки визнали, що вони нібито вибили в готелі двері. На запитання, що це були за двері, чи були в них елементи скла, вони відповіли, що не знають. На запитання про їхні дії після вибиття дверей, вони відповіли, що на столі вони побачили якийсь матеріал і порвали його або викинули. Натомість студенти кажуть, що в цьому готелі блочна система, і після вхідних дверей ідуть інші двері. І саме другі двері – із скляною заставкою. Зрозуміло, що такий різнобій показів у судовому засіданні сприйняли на користь припущення, що ці молоді люди взагалі в готелі «Комфорт» не були. Свідки й справді не змогли пригадати жодних деталей інтер’єру, елементів архітектури ( вхід, кількість поверхів, структура коридору і т. і.). На це звернув увагу Іван Різак, який сказав у суді, що цих молодих людей реабілітують, коли Україна стане правовою державою.
Невже у судовому процесі підтвердиться неофіційна інформація про те , що список осіб , які притягнуті до відповідальності за так звані свалявські події , складався під час зустрічі тодішнього губернатора Балоги В.І., обласного прокурора Бенци Ю.Ю., начальника УМВС Рахівського Ю.В. і лідерів закарпатських злочинних угрупувань. Тим більше , що ці люди були вперше допитані в липні 2005, під час перебування Різака в СІЗО. Нагадаємо, що це був час гарячкових пошуків компромату на екс-губернатора Різака.
Наприкінці засідання Іван Різак заявив суду клопотання про те, щоб долучити до справи матеріали газети «Киевские ведомости», в яких наведено коментар адвоката В. Мокану про свавілля Свалявського районного суду та інтерв’ю генерал-майора СБУ О. Буковського, в якому генерал чітко стверджує, що кримінальні справи проти І. Різака – сфальсифіковані. Іван Різак наголосив, що саме після цього інтерв’ю генерала СБУ було звільнено і відправлено на пенсію. Це може свідчити про активне втручання можновладців у судовий процес. Підтвердженням цьому є той факт, що група народних депутатів днями звернулася в Генпрокуратуру із заявою про втручання Секретаріату президента в роботу СБУ.
P.S. На жаль, коментарів юристів на цей час у нас немає. Адвокат В. Мокану відмовився від коментарів. А з адвокатом І. Піх редакція «Світогляду» не змогла зв'язатися.
Сподіваємось на їх коментарі у майбутньому…
Оскільки на попередніх судових засіданнях Івана Різака двічі карали за використання слів «хрен» та «беспредел», для працівників прокуратури наводимо офіційне тлумачення значень цих слів із «Словаря русского язика» Ожегова:
БЕСПРЕДЕЛ, -а, м. (разг.). Крайняя степень беззакония, беспорядка.
ХРЕН, -а (-у), м. Растение сем. крестоцветных с корнем, содержащим едкое эфирное масло, а также корень этого растения, употр. как приправа к пище. * Старый хрен (прост, бран.) — о старом человеке. Хрен редьки не слаще — поел. о том, что одно плохое не лучше другого такого же. II уменьш. хренок, -нку (-нка), м. 1) прил. хреновый, -ая, -ое.