Г.Омельченко: «После выхода из партии «Батьківщина» я стал спокойно спать по ночам»
27.10.2009 08:07
В ходе видео-онлайн-конференции Григорий Емельянович рассказал, почему он вышел из партии «Батьківщина», действительно ли причастны к изнасилованию детей в «Артеке» народные депутаты Украины, будут ли наказаны виновные по этому делу, и о многом другом.

Предлагаем вашему вниманию список заданных вопросов и ответов на них.



Андрей, г. Одесса: - По телевизору показали как на заседании ВР к Вам подошел Терехин С., легонько стукнул Вам по голове каким-то флажочком и когда Вы повернулись к нему, он что-то Вам сказал. Что он Вам сказал?

Г.Омельченко: -
Ви знаєте, я навіть не звернув увагу, бо в той момент розмовляв з Павлом Мовчаном і навіть не відчув цього дотику. Мовчан сказав, що позаду мене Терьохін, я повернувся, і він зразу відійшов. Я ніяк не прореагував на цю його витівку, лише потім по телебаченню побачив, що він над головою махав прапорцем. Помахав та й пішов.

Павел Григорьевич: - Вопрос 1: Объясните, как так получилось, что на предъявленных Вами, на одном из телеканалов, видео дисках, якобы, с доказательствами участия в оргиях депутатов, по заключению следователей ГПУ, нет озвученных депутатов. Кто тогда из вас лжет?
Вопрос 2: Что предусмотрено статьей закона Украины, за разглашение тайны следствия и за клевету, которая подрывает авторитет народного избранника?
Вопрос 3: Согласны ли вы с тем, что в случаи доказательства непричастности к "Делу Артека" названных депутатов, вы, и господин Колесниченко (партия регионов), должны ответить по всей строгости закона.

Г.Омельченко: -
1. Значить ви були неуважні, коли дивились телепередачу. Я журналістам сказав, що це відеодиск свідчень маленьких дітей. Про що діти розповідають, я звичайно не говорив.

2. Отже, хто може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за розголошення таємниці слідства. Згідно КПК притягнутою до кримінальної відповідальності може бути особа, яка є учасником кримінального процесу або справи – це потерпілий, свідок, представник потерпілого, адвокат, позивач, цивільний відповідач, експерт та інші учасники процесу, яких слідчий письмово попередить про нерозголошення таємниці слідства. І у випадку розголошення ними після письмового попередження таємниці слідства проти них може бути порушена кримінальна справа, якщо це розголошення завдало шкоди розслідуванню кримінальної справи. За наклеп кримінальної відповідальності немає, є лише цивільна відповідальність. Відшкодування може бути моральної чи матеріальної шкоди, в залежності від того, який було вчинено наклеп. І це вирішується у цивільному судочинстві. Особа, яка вважає, що на неї звели наклеп, має право звернутися з позовною заявою і вимагати спростування наклепницьких даних і відшкодування моральної або матеріальної шкоди. І коли я чую юридично неграмотні зауваження про притягнення до відповідальності за розголошення таємниці слідства особи, яка не була попереджена про розголошення таємниці слідства – чи депутата, чи журналіста, чи іншої особи - це свідчить, що людина, яка це стверджує, просто не знає основ кримінальних процесів. Наприклад, по матеріалам розслідування журналіста, опублікованим в пресі, порушена кримінальна справа. Слідчий може його допитати в якості свідка. І якщо він розголосив результати свого журналістського розслідування, ніякої мови не може бути про притягнення його до відповідальності. Так що пишіть, розслідуйте, викривайте всі вади суспільства, ваші матеріали - це все підстави для порушення кримінальних справ прокуратурою і слідчими.

3. Скажіть, будь-ласка, а депутат Омельченко назвав хоч де-небудь хоч одне прізвище? Не лише матері і дітей, а й підозрюваних в скоєнні злочину? Жодного. До мене звернулася мати, і я направив її заяву своїм депутатським зверненням для перевірки в Генпрокуратуру, до Президента і міністра внутрішніх справ. Причому неодноразово це робив. От якби мати звернулася до мене, а я викинув цю заяву, або сховав, або порвав, побачивши, що там є особи, з якими я перебуваю в одній фракції, от тоді б я порушив закон про статус народного депутата України і закон про звернення громадян, і мене могли притягнути до відповідальності. За всі роки мого депутатства з 1994 року через мене пройшли десятки тисяч скарг, заяв, звернень громадян і т.д., на різну тему, і всі ці заяви залежно від предмету заяви я направляв за адресою, куди треба: або в МВС, або в ГПУ, або в СБУ і т.д. І оскільки це інтерв’ю будуть читати тисячі людей, то я просто вам кажу - якщо ви звернулися до народного депутата, він згідно закону зобов’язаний вашу заяву, скаргу, чи ваш лист-звернення направити для перевірки у відповідний державний орган. Якщо він цього не зробив - він вчинює службовий злочин, порушуючи присягу депутата. До речі, навіть коли в пресі з’явилися всі прізвища, матері, дітей, навіть фотографії, хоч і недопустимо таке робити, навіть після цього я все рівно не озвучував ніяких прізвищ.

Артур: - Григорий как вы относитесь к введению смертной казни за жестокие преступления, и что нужно для того, чтобы изменить кое-что в уголовном законодательстве.

Г.Омельченко: - В історії СРСР і незалежної України після розпаду СРСР КПК передбачав смертну кару за тяжкі злочини, за вбивства, за зґвалтування з тяжкими наслідками, за зраду батьківщини і навіть за корисливі злочини. Так, за часів СРСР розкрадання держмайна на суму більше 10 тис. рублів передбачало покарання смертною карою. Моя точка зору - аналіз кримінального судочинства Західної Європи і навіть США, де в одних штатах є смертна кара, а в других немає, свідчить, що наявність смертної кари не зменшує і не збільшує кількість вчинених тяжких злочинів. Тому мабуть світова спільнота увійшла в ту фазу, коли замість смертної кари треба якісь інші форми покарання, те ж довічне ув’язнення. В 80-х роках у нас були винесені смертні вироки за вбивства або зґвалтування, особи яким було винесено вирок, були розстріляні, а потім було встановлено, що вони були невинні. Вступаючи в Раду Європи, Україна скасувала смертну кару, і в нинішньому КПК вона не передбачена. Я не прихильник повернення до смертної кари, один з аргументів – тому що можуть бути розстріляні невинні люди.

Николай - старый моряк: - В СМИ часто упоминается о "голубом братстве" в Верховной Раде. Да их и по ящику видно невооруженным глазом.

Вы считаете приемлемым для себя сидеть и работать в одним зале с ними? А теперь вот еще и с педофилами?

И Рада, и вся высшая власть в стране давно уже является нашим национальным позором, и вся эта шумиха ничего не даст. Переделать их(вас) уже нельзя. Нужно только уничтожить. Потому что вред народу и стране вы наносите страшный.

Г.Омельченко: - Що ви маєте на увазі під словом «уничтожить»? Якщо ви маєте на увазі 1918-й рік і червоний терор, чи 1936-37 роки, сталінський терор і репресії, які були, чи Голодомор, коли голодом було вбито 10 млн. українців, якщо ви це маєте на увазі, то мені страшно, що у вас є такі думки. Якщо ви маєте на увазі знищити політично - то я прихильник такої позиції. А для цього треба змінити виборчу систему. Закрита виборча система за партійними списками криміналізувала представницький орган влади - районні, міські, обласні ради і Верховну Раду. У Верховній Раді знаходиться дуже багато осіб, які раніше були судимі, і не один раз, були в розшуку Інтерполу, притягнуті до кримінальної відповідальності, але потім справи були закриті по нереабілітуючим обставинам. Знаходяться народні депутати, які використовують свої мандати в корисливих цілях, - земельні афери, відкати по ПВД і т.д. В масштабах країни по районних радах таких осіб набирається тисячі, в тому числі і таких, що були засуджені за зґвалтування, вбивства і т.д., а тепер вони депутати місцевих рад. Вихід один – Верховна Рада прийняла постанову, що 30 травня 2010 року будуть місцеві вибори, треба негайно змінити виборчу систему, щоб депутати місцевого рівня вибиралися тільки на мажоритарній основі. З цього приводу я звернувся до Президента України Ющенка, щоб він невідкладно вніс такий законопроект. Такий закон є в профільному комітеті, і його треба терміново прийняти. І так само вибори до ВРУ повинні бути за відкритими партійними списками. Це означає, що кожний кандидат в депутати, який висувається партією, закріпляється за мажоритарним округом, і там же має право балотуватись будь-хто позапартійний. Якщо депутат, висунутий партією, переможе – тоді він іде у фракцію у Верховній Раді. І я переконаний, що так би не обрали в депутати вбивць, насильників, раніше судимих і т.д. Якщо ви бачили телетрансляції з Верховної Ради, то коли ви дивитесь на керівництво ВРУ, там справа є така ложа, і там можна поставитьи тюремну решітку, і всіх депутатів з кримінальним минулим садити туди, написавши їх кримінальні клички на кріслах. Тоді люди будуть бачити, хто є хто. Отаке знищення я сприймаю. Десь півроку назад я хотів звернутись до Конституційного Суду, щоб він дав роз’яснення, що порушуються конституційні права наших громадян. Вони ж не обирають усіх 450 народних депутатів, вони голосують лише за першу п’ятірку. І якщо ви не член партії, ви не можете стати депутатом, бо вас просто не включать до списку. Тобто звужені ваші конституційні права. Я зібрав біля 30 підписів, а інші депутати відмовились. А треба 45, щоб направити звернення в КС. Я звернувся із зверненням до президента, щоб він звернувся до КС з цим же питанням. Думаю, що відповідь на це питання КС дасть. І після президентських виборів треба негайно проводити дострокові парламентські вибори за відкритими списками. Законодавчих схем на цю тему в Європі дуже багато. Але люди повинні конкретно голосувати за конкретних людей. До речі, я двічі обирався народним депутатом по мажоритарному округу.

Алексей: - Я не могу понять, за что вас взяли в БЮТ, т.к. толку от вас никогда не было, а имидж разоблачителя - это штатная должность при всех президентах. В противном случае вас бы давно убрали. Но у меня вопрос к вам, как к депутату, запустившему (сознательно) грязные сплетни по "Артеку" и депутатам. Если не подтвердится участие в этих деяниях депутатов, вы сложите депутатские полномочия?

Г.Омельченко: - Відповідаю з кінця. Я нічого не запускав про працівників "Артеку" і депутатів, яких діти впізнали, що вони їх гвалтували. До речі, 20 жовтня генпрокурор в сесійній залі заявив, що діти в прокуратурі впізнали цих депутатів. По друге, для мене, коли я працював в правоохоронній системі, не існувало людей за національністю або партійністю. Були законослухняні громадяни і ті, хто порушували закон. І те, що зараз відбувається, нагадує мене, наприклад, 1994 рік, коли я був обраний депутатом, була створена комісія по «Бласко», і я знайшов валютні рахунки сина Кравчука і т.д., були доведені факти отримання хабарів, потім знайшли валютні рахунки сім’ї Кучми, Павла Лазаренка, Олександра Волкова і т.д. Та згадайте навіть недавно - коли стало відомо, що народний депутат від БЮТ Віктор Лозинський вчинив вбивство, яка була перша реакція? Його спочатку захищали і Турчинов, і Луценко, його навіть деякі депутати від БЮТ хотіли нагородити. Лише бютівець Кальченко заявив, що Лозинського лобіював Турчинов, бо коли в Кіровограді обласна парторганізація не хотіла включати в список Лозинського, бо він був в таборі Януковича в 2004 році, Турчинов сказав, що так потрібно.

Я можу сказати, що не мною, а матір’ю, дітьми були впізнані і названі прізвища, хто їх гвалтував. Якби міліція з самого початку розслідувала цю справу, ще з 16 квітня, коли мати подала першу заяву, а не гралася в політику, уже були б обвинувачувальні вироки. Я направив звернення в Кабмін і проект постанови у Верховну Раду про відставку голови МВС Луценка і звернувся до Генпрокурора про порушення кримінальної справи проти Луценка за розголошення таємниці слідства. Якби у нас дійсно діяла правоохоронна і судова система, того ж Лазаренка судили не за кордоном, а у нас. Але на превеликий жаль маємо таку правоохоронну систему. Коли я найшов рахунки Кучми і Лазаренка, Генпрокурор порушив проти мене справу, начебто я підробив банківську платіжку. Я вручив Генпрокурору заяву, що я згоден до притягнення мене. Чим закінчилося - ви знаєте. Лазаренко був осуджений в США. Тому направляйте звернення депутатам, і хай реагують, це їх обов’язок. З одного боку, приємно читати, а з другого - це гірко, коли до мене звертаються як до останньої інстанції. Я 3 роки працюю в ПАСЄ. В Європі і США до депутата зі скаргою не звертаються, бо це дивно для них.

Кузьмин: - Считаю Ваш поступок гражданским и мужским! Держитесь, знайте, что Вас поддерживает огромное количество людей.
Вопрос: В общем настрое БЮТовских членов, особенно приближённых к Тимошенко, должна быть атмосфера презрения к "маленьким украинцам",- не просто так сама Тимошенко назвала народ "биомассой". Какова Тимошенко в общении внутри партийного дома? Её выступления производят впечатления крайней манерности и лживости, вряд ли она такая "патока"? Ваши впечатления.

Г.Омельченко: - Дякую за підтримку, хоча в своєму житті я через різне пройшов: втрачав друзів, довелось і сім’ю переховувати, замахи на мене готувались і т.д. Я людина в погонах. У гірника не менше небезпечна професія. Це не мужній поступок, це логічний крок. Я хотів би нагадати історію створення БЮТ. Блок був утворений в 2002 році, і в ньому були, крім Батьківщини, ще УРП Собор, і в першій п’ятірці були від УРП - Лук’яненко, я і Анатолій Матвієнко. Нам тоді говорили, що Юля бере в блок відомих політиків, Лук’яненко - бо він совість нації, моє ім’я теж було відоме, і казали, що вона нас бере, щоб себе відбилити. Але була така ситуація. Режим Кучми був в апофеозі. І протистояти йому могли лише ми. Коли були вибори в 2007 році, я був позапартійним, на особисте прохання Юліі Володимирівни, я вступив в партію "Батьківщина", вона попросила - очистити партію від баласту. Я їй сказав: ви навіть не уявляєте, що може бути. В палаці "Україна" я був прийнятий в партію і введений до складу політради. Коли приймають в партію на такому форумі, навіть у мене, у дорослої людини, була гордість. І на 2 чи 3 день я Тимошенко офіційно поклав на стіл, хто у нашій фракції раніше судимий, хто був в розшуку, хто був арештований, але ці справи позакривали. Ви пам’ятаєте, що 15 травня 2007 року мене збила машина. Слава богу, я вижив, весь час був у госпіталях і не міг прийняти участь у фільтрації тих осіб, яких включали в список. Навіть на костилях прийшов на з’їзд. А коли подивився в список, мені стало моторошно. Після цього направляв звернення про наших депутатів, членів партії, починаючи з районів і до ВРУ, про різні зловживання з їх боку. Тимошенко сама просила людей в палаці "Україна" звертатись до мене, щоб я допоміг очистити партійні ряди. Краще б вона цього не казала, мене завалили просто зверненнями і заявами про самі різноманітні зловживання. Настав момент, що мої особисті зустрічі з Тимошенко не мали ніякого результату, хоча я все направляв до Генпрокуратури і в інші інстанції. Ніякого результату не було. В областях керівниками фракції БЮТ в радах є люди, які скоїли кримінальні злочини. І їх навіть з партії не виключили. Був випадок, коли Генпрокуратура внесла подання на Губського за афери з землею. І тут же його відкликала. В пресі писали, що на вимогу Турчинова чи Тимошенко, Медведько забрав подання. Починаючи з січня я почав переконуватися, що керівництво партії, голова, заступники, керівництво фракції, неспроможні до самоочищення. На одній зустрічі я навіть привів слова класика, старше покоління їх згадає: "Верх позора - партия во власти прикрывает своих мерзавцев". Я казав, що рано чи пізно вибухне. Люди почали виходити з партії десятками і сотнями. Списки формуються за гроші, за близькі стосунки з керівництвом і т.д. Потім я дізнавався, що місця в прохідний частині списку просто куплялись по 5-7 млн. долларів. Про це я написав Тимошенко, в ГПУ, і просив Івана Кириленка втрьох зустрітися. І з січня місяця Тимошенко обіцяла таку зустріч, але її не відбулося. За півтора чи два місця до вбивства Олійника до мене прийшли люди з Кіровоградської області і почали говорити таке, що становилося страшно, про те, що робить Лозинський в своїй вотчині. Казали, що зникають люди. Я казав, щоб написали заяву, а вони сказали: якщо ми напишемо і підпишемося, ми зникнемо, бо перевірять будуть в тому ж районі. І я ризикнув, я написав і відправив по почті Тимошенко звернення. І десь через пару місяців трапилось це вбивство. І під час розслідування справи там знову знайшли трупи. Що це таке? Хай установлює ГПУ. Але невже всі такі наївні і не бачать, як була розіграна комедія, щоб дати йому можливість втекти? І десь із січні в душі у мене почалися біль, дискомфорт, незатишок - стільки подано заяв, звернень, і ніякої реакції, навіть виключення з партії. Настав такий стан, що я відчув, що мене засмоктує в це болото. І останньою краплиною було навіть не заява матері про згвалтування дітей, а те, що 7 липня мати звернулась до Тимошенко, і вже в цій заяві було вказано про причетність керівництва "Артеку", і після цього лише після депутатських звернень до ГПУ була порушена кримінальна справа, і горе-"батько" дітей був арештований. І якби не моє звернення, його вже збиралися відпускати на підписку про невиїзд. А від Тимошенко мати так і не отримала відповіді. Відписався якийсь клерк. Від усіх були відповіді, а від неї не було. Я направив 12 жовтня звернення з листом матері Юліі Володимирівні. Зачитаю одні слова: "Шановна Юліє Володимирівно, змушений звернутись до вас, про заяву матері про гвалтування її дітей, сина і дочки. Відповіді мати дітей не отримала ні від вас, ні від працівників вашого апарату. Мати так і пише: відповіді від Тимошенко не отримала, хоча дуже сподівалася на її допомогу". Я написав Тимошенко заяву, і попросив її зустрітися з матір’ю. Я не знаю, зустрічалася вона чи ні, але це була остання краплина. 14 жовтня я спокійно без емоцій написав заяву - одне речення - відповідно до статуту партії заявляю про свій вихід з партії.

Василий Васильович: - Мы люди, старшего поколения, не понимаем, как за генеральский мундир можно предать политическую силу в, которой ты был не последний человек. В отношении детей ясно, что необходимо следствие, суд и затем уже огласка всех преступников. Как вы собираетесь жить дальше? Почему вы не положите заявление о выходе из БЮТ и фракции?

Г.Омельченко: - Тепер я живу з такою чистою совістю, що написав заяву про вихід з партії, і я подякував фракції за те, що мене виключили звідти, бо зараз фракції БЮТ, тієї, яка була створена в 2002 році, немає. Якби мене виключали Лук’яненко, Хмара, Матвієнко і інші депутати, які раніше були у фракції, тоді я сказав би, що на цьому моя політична кар’єра закінчується. А так мене виключили - і слава богу. При цьому мене навіть на фракцію не запросили. Мабуть, боялися, що я можу багато розказати. Але я вдячний тим, хто мене виключив з фракції - раніше судимим, кримінальним зекам, тим, кого розшукував Інтерпол, ті, які підозрюються в гвалтуванні дітей, кучмістам, яки ринулися в фракцію БЮТ. Із тих 14 бійців, які були в БЮТ в 2002 році, нас залишилися одиниці. Пишуть, що мене виключили одноголосно, а до мене потім підходили і казали, що не голосували.

Відносно генеральського мундира - я в погонах з 18 років. Декілька раз відмовлявся від генеральського звання від Кучми, не отримував з його рук нагороди, бо в мене є честь і гордість. А генерала мені присвоїв Ющенко за поданням СБУ, де я до сих пір в штаті. Коли головою СБУ був Турчинов, в 2005 році до Дня незалежності він мене повідомив, що направляє клопотання Ющенку про присвоєння мені звання генерал-майора. Я попросив його цього не робити, бо ми були в одній фракції, і це навіть виглядати буде неетично. Якби голова СБУ був не він, я б погодився, а так відмовився. І я йому дякую, що він послухав і не направив подання. Після цього був Ігор Дріжчаний, який направив подання, а друге подання направив Наливайченко за спільну роботу, яку ми провели з СБУ, і мені було присвоєно звання генерал-лейтенанта. А коли мій колега по ТБ сказав, що мені присвоїли генерала за те, що я вийшов з партії, мені смішно.

Влад: - Уваж. г-н Омельченко! Считаете ли Вы, что на руководителе партии должна лежать ответственность за правонарушения ее членов и какой она должна быть? В каком виде должна заключаться эта ответственность не просто лидера партии, но и премьер-министра страны, к тому же, далеко не безгрешной перед народом? Только исключая всеми берущуюся "моральную " т.к. о какой морали может идти речь у безнравственных людей.

Г.Омельченко: - Розділимо на декілька складових - партійна відповідальність, політична і дисциплінарно-правова. Тимошенко казала, що вона несе персональну відповідальність за кожного члена партії, які пройшли до влади за її списками, з району до ВРУ. І те, що у фракції більше півдесятка осіб з кримінальним минулим, то дійсно вона повинна нести партійно-політичну відповідальність. А якщо вона не виключила цих осіб з партії після усіх заяв і звернень, то виникає запитання - чи має моральне право бути лідером партії така особа. Але є нюанс - якщо це партія колишніх душителей свободи і демократії, і десятки депутатів, які підтримували Кучму, зараз знаходяться в БЮТ, якщо в партійних рядах десятки раніше судимих, а зараз вони депутати районних рад, якщо погрязли в аферах з землею, то тоді і спросу немає, тоді лідер партії відповідає по суті тим, хто є в цій партії. Хай тоді партійці думають, чи перебувати їм в цій партії. Я був членом КПРС, був делегатом останнього з’їзду, і коли сплили злочини сталінського режиму, приховання валютних коштів за кордоном, коли стало відомо про додатки до пакту Молотова-Ріббентропа, коли я побачив, що робили, коли вибухнула ЧАЕС, коли проводили в Києві демонстрацію 1 травня, коли я побачив на Червоній площі безногого танкіста, якій горів в танку на Курській дузі, який передав мені партійний квиток, і попросив, щоб я цей квиток передав Горбачову. І я це зробив. І попросив, щоб з’їзд від імені КПРС попросив вибачення. І коли почалася в країні багатопартійнсть, я сказав, що люди в погонах не можуть бути в партії. І коли я приїхав із з’їзду, прозвітував про результати роботи і публічно заявив про вихід з партії. Після мене десятки працівників міліції написали заяви. Тому я звертаюсь до партійців, які бачать цей авторитарний режим, то думайте ви самі. Робіть свідомий вибір, не за гроші, чи під тиском, а перед совістю і честю, це вирішувати членам партії.

А що стосується дисциплінарно-юридичної відповідальності, то це має вирішувати ВРУ, в тому числі і про відставку уряду. Я писав звернення, щоб відправили у відставку Юрія Луценко. Це мені гірко, боляче, але якби я цього не зробив, я перестав би бути собою.

тезка президента: - На кого работает Г.ОМЕЛЬЧЕНКО и сколько ему заплатили за это.

Г.Омельченко: - Коли в 1998-1999 році я найшов валютні рахунки сім’ї Кучми, російській журналіст брав в мене інтерв’ю і запитав: "Кто за вами стоит?". Я сказав: «Сама надійна «криша» - Закон. Якби я хоча б раз переступив межу закону, я б не давав вам інтерв’ю. Мене б просто згноїли, за будь-яке порушення закону. Коли б я ховав якісь скарги, проти мене просто б порушили справу про недобросовісне виконання депутатських повноважень». Я тоді сказав: "Для мене рідний брат - Закон, а рідна сестра - Конституція". Коли я находив валютні рахунки Лазаренка, Кучми, Волкова, там були десятки мільйонів, і Волков колись навіть сказав, що в мене щось не в порядку с психікою. Але я не ображався. Достатньо було раз взяти, особливо після тієї школи, що була пройдена в тому жорсткому режимі, і це був би кінець. А так мені просто не пропонують, бо знають результат. І цим я горжусь, що навіть розмови не заводять такої. І ще я ніколи не робив спеціальних замовлень. Я не виключаю, що мою жорстку позицію використовують в своїх інтересах. Мені колись робили закид, чому я не чіпаю одних і чіпаю інших. Але я вам нагадаю, що першим по "Росукренерго" і Фірташу підняв питання Омельченко, про "Межігір"я" Януковича першим підняв питання Омельченко. Але я за авторством не бігаю. Весь світ знає, що з стрілочниками я не воюю. Опускатися до губернатора чи замміністра просто немає часу. Якщо хтось в думках хоче мені щось дати, чи як провокацію, чи як що, я вас попрошу - коли я їзжу на роботу, а їзжу я в тролейбусі чи метро, і бачу афіші, де просять допомогти дітям - краще переправити на рахунки цих дітей. Можливо когось врятуєте.

Lyo: - За какие заслуги В. Ющенко представил Вас к государственной награде?

Г.Омельченко: - Президент України не представляє до нагороди. Він нагороджує згідно поданням, які вносять державні органи за заслуги того чи іншого громадянина. Є комісія по нагородам, яка вивчає ці подання, а президент вирішує. Тому він не представляв мене ні до ніякої нагороди. У травні 2007 року Ющенко нагородив мене орденом Ярослава Мудрого 5 ступені, і мені його публічно на з’їзді вручила Тимошенко.

lesia: - Pane Hryhoriy! Koly vy buly sche u "SOBORI",vy davaly kliatvu na bartci Oleksy Dovbuscha. POstaraytesia zhadaty ti slova:"yak ne dotrymayu ceyi prysiahy,to nay ne myne mene cia opryschkivs'ka zbroya ni na zemli,ni pid zemleyu".Cy vy vsi virni ciy kliatvi?

Г.Омельченко: - І буду вірним до останнього свого подиху. Бо там мені вручили сокиру, і я її зберігаю до цього часу, тому що в дитинстві захоплювався героїзмом Довбуша, Кармалюка. Є гіпсова структура в кайданах Кармалюка, і згадалися мені його слова: "За Сибіром сонце сходить, хлопці не ховайте..." Тому цю клятву, і ту, що я давав як офіцер і депутат ВРУ, я буду дотримуватись і оберігати до останнього подиху. І якби я не вийшов з партії, мене б тоді звинуватили, що я не дотримався цієї присяги. В мене 5 синів, ще троє - діти моїх загиблих друзів, і мені вже 58 років, вже цінності іншого характеру. Я найбагатша людина в світі, хто ще може порадуватись, що в своєму віці має 4 онуки?

Юрий: - Уважаемый Григорий, восхищен Вашим мужественным поступком. Но все же, есть ли еще материалы, особенно фото-видео однозначно указывающие на депутатов? Если да, то когда же они будут предъявлены?

Г.Омельченко: - Шановний колего, не розцінюйте це як мужній поступок. Послідовний крок, як і по кожній заяві. Звернетеся ви - поступлю так само, відправлю заяву до перевірки. Далі - я не слідчий, це він, коли закінчить справу, буде казати, на чому базується справа. Але в мене великий досвід роботи слідчим. І я зараз як колишній слідчий боюся давати свою оцінку, щоб не подумали, що такою оцінкою я впливаю на Генпрокурора і на слідчого в провадженні якого знаходиться кримінальна справа. Але якби перший слідчий, до якого звернулася мати ще 16 квітня, відреагував, як передбачено законом, а закон вимагає лише одне - порушити кримінальну справу, то уже був би обвинувачувальний вирок. Але якщо робили все, щоб це зам’яти, то я починаю розуміти. По великому рахунку, хто такий цей горе-"батько", чому тоді включаються такі сили? Пізніше стало зрозуміло, чому. Оцінку, яку я скажу мою особисту, це не є тиском на слідчого чи Генпрокурора, але з урахування всього того, що мною вивчено, що передала мати, експертиза, те, що витворяла міліція, експертиза по перевірці дітей і матері на детекторі брехні, впізнання, які зробили діти, проглянення відеодиску з показаннями дітей, то я, будучи сьогодні слідчим, порушив би справи відносно тих осіб, на яких вони вказують, пред’явив би звинувачення, отримав санкцію суду на їх арешт, а відносно депутатів - зробив би те саме, і хай би вже в суді доводили свою невинність. Але це моя особиста точка зору, і я прошу слідчого і прокурора не звертати на них увагу. Бо виходить так, що лише після моїх слів по цій справі щось починається робитись. А це повинна робити сама ГПУ, а не депутат Омельченко. До речі, лише після моїх звернень матір дітей взяли під охорону.

Иван (Нью-Йорк): - Здравствуйте.
Какие мысли (мотивы..) были у господина Омельченко в тот день, когда он вступал в ряды партии "Батькивщина"? И какие мысли (мотивы...) были в тот день, когда он вышел из партии "Батькивщина"?

Г.Омельченко: - Пане Іване, можливо, ми з вами і знайомі, бо, буваючи за кордоном, зустрічався з українською діаспорою. Я вам сказав, що коли наш блок переміг на виборах в вересні 2007 року і було обрано 156 депутатів, в палаці "Україна" було 5 тис. делегатів-членів партії, на особисте прохання Тимошенко вступити в партію і бути членом політради, допомогти очистити партію від нечесних людей, які масово пішли в партію після помаранчевої революції, і ті слова, які вона про мене говорила, - і я повірив, що вона дійсно хоче очиститись від тих людей. А потім побачив, що керівництво партії не здатне до самоочищення, і почалися болі, муки, терзання в душі. А останньою краплею було звернення матері дітей до Тимошенко, і від неї не було ніякої відповіді. І я свідомо зробив свій вибір. І отримав колосальне полегшення. І після цього став спокійно спати вночі. Як камінь з душі спав.

Алексей: - Здравствуйте, видите ли вы в текущих списках претендентов на место Президента достойных людей? Можете ли их назвать? За кого вы лично будете голосовать?

Г.Омельченко: - 11 вересня я був на багатьох європейських формах у Франції як член ПАСЄ, і обіцяю вам, якщо ви дасте електрону почту, я вам вишлю свій виступ, де я сказав, що в Україні етнічні українці складають понад 80% населення. Інші національні меншини представлені в уряді, парламенті, місцевих органах влади, але українська нація - це її природне право, як і кожної нації світи, мати свого представника главою держави. І я сказав, що поки існує Україна і існує інститут президентства, президентом має бути українець за національністю, душею і духом. І десятки людей, коли я це сказав, представники мононаціональних держав, встали і стоячи аплодували. Тому, коли будуть всі кандидати зареєстровані, я скажу, вибирайте з зареєстрованих тих, які відповідають цій триєдиній складовій. Українець, німець, поляк, чи єврей за духом - це здатність боротись за національні інтереси, і якщо потрібно вмерти за них. Українець душею - це мова, звичаї, історія, культура. За національністю - це українець за походженням. Те, що ми бачимо в інших державах. В цьому немає нічого образливого чи страшного - мати главою своєї держави носія титульної нації. Коли сталінський режим побачив, що українське селянство несе в собі дух до національного самовизначення, до української державності, історії, українського ядра, а десятки мільйонів в Сибір не переселиш, як це зробили з прибалтійськими республіками - тоді була проведена страшна політика знищення української нації геноцидом через голодомор. На кордоні з Росією стояли солдати з гвинтівками і кулеметами, щоб люди не могли виїхати за їжею. Так було знищено безліч людей. В 30-х роках в окремих регіонах України спалахували повстання. І коли мільйони були знищені в центральній і північній Україні, треба було будувати заводи, фабрики, шахти, а людей не було, і були завезені сотні тисяч росіян на ці території. І я не звинувачую «регіоналів», які не голосували за визнання голодомору геноцидом - бо вони потомки тих людей, яких завезли на місце людей, що вимерли, і в них немає того ядра, і тих згадок, це не їх коріння. А так суть, що пережила наша нація, казала мені бабуся: "Буде хліб - з голоду не помрем". Мої сини теж чули від неї, як їли їжаків, собак, ворон, горобців. Навіть людське м’ясо їли. Могили не копали, а просто скидали тіла в рів, інколи при цьому падаючи туди самі.

І тому коли будуть всі кандидати зареєстровані, я звертаюсь і до тих, хто пережив цей страшний час, і до тих, хто вперше піде на вибори - голосуйте і пам’яттю, і серцем, і душею, і духом. І пам’ятайте: ніяка інша нація не зробить нам порядок і добробут, крім нас самих. Тоді поговоримо за кандидатів, хто відповідає триєдиному принципу, який я сказав.

Г.Омельченко: - Наші дохристиянські предки, яки населяли територію України, називалися аріями. Гітлер спаплюжив це поняття, а це була древня держава Арата, на території якої ми зараз всі живемо. Це була держава землеробів і сонця. І наші пращури називались язичниками, бо вони знали язик природи. У них релігії не було - була віра. І ту віру захищали. А серед них, воїнів, лицарів, якщо на сучасну мову перевести, була гордість їхнього спецназу - движди, що перекладається як «двічі народжений», їх ще називали воїн-вовк-одинак, який один міг протистояти проти десятків і сотень. Своїм рідним і близьким, і побратимам по зброї, наші пращури бажали три речі, шість слів: "Духу - свободи, душі - любові, а тілу - здоров"я". І випиваючи медовуху при цьому, вони випивали трохи, а решту виливали на землю, щоб був зв’язок з землею і космосом. І я вам теж бажаю ці три речі, і всім громадянам України - духу - свободи, душі - любові, а тілу - здоров’я. І пам’ятайте, що ви богом дані українці, як і богом дана українська нація, і благословенна ця дана богом земля, яка раніше була держава Арата, а зараз незалежна Україна.