...Андрей Парубий.

В ходе видео-онлайн-конференции Андрей Владимирович рассказал о том, чем 8 месяцев президентства Виктора Януковича отличаются от аналогичного периода президентства Виктора Ющенко, какая незавидная судьба ожидает Партию регионов в ближайшем будущем, что мешает оппозиционным силам объединиться, и о многом другом.

Предлагаем вашему вниманию список заданных вопросов и ответов на них.




Михаил Юрьевич: – Господин Парубий, объясните, пожалуйста, как нормальному человеку можно додуматься швырнуть дымовую гранату в помещении в людей??? У Вас и Ваших коллег с головой все в порядке??? В любом нормальном обществе подобный индивидуум бы давно сидел в тюрьме за злостное хулиганство. И второй вопрос: Ваша партия вместе с БЮТ имела все рычаги власти для изменений ситуации в стране – как экономической, так и политической – все ушло в говорильню, в популизм, в бредовые проекты, вроде голодоморных крестов, в которые вгроханы миллиарды гривен, в то время как на питание больных отпущены копейки и в стране дешевле умереть, чем лечиться. Вам не стыдно за то разорение страны, которое Вы устроили Украине? И третье – как Вы относитесь к краже денег семейством вашего лидера Ющенко, собранных на строительство детской больницы?

А. Парубий: – 1. В той день, коли відбувся конфлікт у Верховній Раді України, я хочу нагадати, що власне фракція НУ-НС, яку я представляю, не проводила будь-яких агресивних дій. Ми перебували на своїх робочих місцях, і ми прийшли у ВР для того, щоб висловити свій протест проти харківських угод, які, на наше переконання і моє глибоке переконання, ставлять під загрозу національний суверенітет України, національну безпеку, і не тільки держави, а кожного з нас. Я нагадаю, що свого часу, коли відбувалась мілітарна агресія Росії щодо Грузії, де теж перебував контингент РФ, коли російські літаки зкидували бомби на мирні будинки, оскільки не розбирали, хто є прихильником якої політичної сили. Гинули люди різних політичних сил. І тому я переконаний, що загроза нацбезпеки – це загроза кожному з нас. І ми прийшли для того, щоб публічно виступати проти підписання харківських угод. І я нагадаю, що власне на наші робочі місця був здійснений напад бойовиками з Партії регіонів. Цілий ряд моїх колег по фракції були покалічені бойовиками публічно перед камерами на очах всієї країни. Я думаю, власне цей факт мав би викликати тревогу суспільства. Я ж в свою чергу добивався, щоб не допустити ратифікацію цих антиукраїнських, антидержавних угод.

2. Дякую вам за запитання. Очевидно, щоб на нього відповісти більш обґрунтовано, треба згадати не таку вже давню історію. Давайте пригадаємо 8 місяців президентства Віктора Ющенко, адже як раз зараз минуло 8 місяців від президентства Віктора Януковича. Отже хочу нагадати, порівнюючи період між Януковичем і Ющенко в 2005 році, що були підняті суттєво заробітні плати і пенсії, була піднята в десятки разів матеріальна допомога під час народження дитини – сьогодні мати отримує понад 12 тис. грн. за першого малюка, 25 за другого, а за кожну наступну дитину – 50 тис. від держави. Народжуваність почала рости в країні. Минулого року в країни народилось 515 тис. дітей, що є найбільшим показником за весь період незалежності. Була скасована поправка Джексона-Веніка, Україна отримала статус держави з ринковою економікою, і нагадаю – в той період не росли ціни ні на комунальні послуги, ні на газ, які є сьогодні. Всі ці досягнення відбулись без здачі національних інтересів країни. Як це ми бачили під час харківських угод, коли ціни на газ міняли на український суверенітет. Якщо говорити не гаслами, а проаналізувати ретельно 2005-й рік і 2009-й рік, ми побачимо, що Ющенко, поки мав повноцінні повноваження президента, окрім цілого ряду важливих гуманітарних реформ, провів визначальні економічні реформи в державі.

Сашко: – 1. Ющенко – єдиний президент, який, як я розумію, не хворів клептоманією (вілл з полями для гольфу нема, у любих друзів підприємств приватизованих за безцінь нема, навіть хатинки нема і т.д.). Що, все ж таки, завадило Віктору Андрійовичу зайняти хоча б місце в трійці призерів на минулих виборах? Невже наш народ настільки дурний, що власноруч віддав гранату біло-блакитній мавпі?

2. Як ви віднеслись до вчинку Давида Жванії? Він проголосував за ЧФ тому, що він грузин, чи тому, що він зрадник?


А. Парубий: – 1. Дякуємо за запитання. Вважаю, воно складне по своїй суті, і хотів би відповісти на нього детальніше. Я переконаний, що в перші тижні президентства Ющенко проти нього була розгорнута надпотужна пропагандистська кампанія, яка мала російське коріння. Тодішній президент Путін сприйняв перемогу Ющенко, Майдану як свою особисту поразку і як одну з найбільших зовнішньополітичних помилок РФ. Не тільки ключові російські державні канали, а й російські політики найвищого посадового рівня системно проводили пропагандистку кампанію дискредитації Ющенко. Адже власне завдяки йому зовнішньополітичний курс України почав визначатись власне Україною, а не зовнішніми чинниками. І багато років, які зробив Ющенко для утвердження української державності, історії, національної ідентичності, викликали величезну ненависть політичного керівництва Кремля. Без сумніву, для цього була залучена дуже потужна пропаганда в середині країни. Це, очевидно, є однією з ключових причин того, що відбулось. Без сумніву, було багато помилок, без сумніву, були прорахунки, але вони були очевидно набагато менші, аніж сьогоднішньої влади. Просто використовуючи мас-медійні ресурси, ці помилки були роздуті до масштабів катастрофи. Очевидно, поєднання цих факторів і призвело до того, що, на жаль, рейтинг президента на останніх виборах був не такий високий, як би цього хотіли його прихильники. Але тим не менш, фундаментальні речі, які заклав в тому числі Ющенко, такі як свобода слова, гордість за свою історію, патріотизм, вони перемогли. Адже згідно з останніми дослідженнями Центру Разумкова, кількість людей, які гордяться тим, що вони громадяни України, які вважають себе патріотами, в нашій держави протягом 5 років виросла. Мені здається, перемога цінностей важливіша від рейтингів політиків.

2. Я вважаю, це зрада тих людей, які пройшли за списками «Нашої України» в парламент. Це, до речі, одна з наших помилок – прихід в парламент людей, які виявилися більш залежними від власного бізнесу, аніж від ідеологічних орієнтирів. Це, до речі, очевидно, одна з причин розчарування людей. Але я переконаний, що ті люди, які зрадили принципи, будуть оцінені, і такі політики не матимуть політичного майбутнього.

Сергій: – Створивши коаліцію тушок, голуба хунта фактично вчинила державний переворот. Депутати в коаліції перетворились в кнопкодавів, які дружно нажимають кнопки в залежності від того, як махне рукою Чечетов. Опозиція слабка і роздроблена, в мене таке враження, що кпопкодави проголосують за любий Закон, який їм поставлять на голосування, навіть про відміну незалежності України. Наш «гарант» грубо порушив «Конституцію», підписавши Харківський пакт, почався наступ на пресу, арешти бувших міністрів. Спочатку міністри, а потім можуть добратись до кожного незадоволеного «покращенням вже». Я Вас прошу об'єднайтесь всі опозиціонери і рятуйте Батьківщину, Ви ж давали клятву на вірність народу України.

А. Парубий: – Дуже влучне запитання, яке висвітлює головний факт, що Янукович на посту президента розпочав свою діяльність з вторгнення антиконституційної більшості в українському парламенті. Адже що передбачає пропорційна система виборів – вона передбачає прихід в парламент політичних команд, політичних програм. Пропорції – від слова частина. Тому фактично політична програма має бути визначальною, і політична фракція теж у формуванні коаліції, а не окремі депутати. Це сказано в Конституції, і це підтвердив Конституційний Суд. І те, що ПР за рахунок окремих депутатів, яких ви назвали тушки, створивши коаліцію, активно пішла шляхом політичної корупції. Справді така коаліція може проголосувати за будь-що. Наведу приклад: багато тих депутатів, які ввійшли в коаліцію на індивідуальній основі, вже довгий час навіть не з'являються в парламенті, вони віддали свої карточки для голосування і голосує якийсь боєць ПР, в залежності від того, в яку сторону махне рукою Чечетов. Не тільки ті, хто передав ці карточки, не задумуються над суттю питання, яке розглядається, а навіть той, хто голосує їхніми карточками. Це, до речі, порушення ще однієї норми Конституції, яка передбачає голосування кожним депутатом самостійно. Звичайно, така коаліція з таким типом діяльності є небезпечними для країни.

саша: – Когда наконец-то Виктор Андреевич выйдет из засады? И скажет СВОЕ СЛОВО ПРО ПРАВЯЩИХ СОВКОВ?

А. Парубий: – Ющенко, наскільки пригадую, в останнє не так давно, в День Незалежності, давав свою оцінку подіям в державі публічно на ключових телеканалах. Найближчим часом має відбутись рада партії, з'їзд, і я переконаний, ми почуємо більш детальну оцінку Ющенком політичних подій в державі.

Добрыня: – Смогут ли Нульки и Юльки снова создать Альянс? Ведь других людей с чистой Аурой вы никогда к госкормушке не допустите!

Вы действительно верите, что Украина – Государство, способное жить без финансовой подпитки, как раньше от России в форме Алиментов за 18 лет, а сейчас без Иглы МВФ?


А. Парубий: – 1. Дякую за запитання. Я думаю, ключова проблема полягає в тому, що ми шукаємо об'єднання на рівні особистостей, а не на рівні програм і концепцій. Це хибний шлях. Якщо ми будемо чекати, поки між собою помиряться або посваряться ті чи інші політики, ми завжди будемо заходити в тупік. Не на особистому рівні має відбуватися об'єднання, а на основі спільної програми. Тоді воно має перспективу, тоді це об'єднання буде ефективним. Я переконаний, що коли політики і суспільство дійдуть до цього розуміння, стане набагато ефективніше українська політика, і більше відображення поглядів громадян в діяльності влади.

2. Я вважаю, що кредит як явище не є чимось небезпечним для держави. Більшість держав беруть кредити, в тому числі найбільш розвинуті з них. Нагадую, не так давно під час кризи США брали кредит в Китаю. Питання полягає в іншому – чи кредит береться на економічній основі, чи за кредит розраховуються національним суверенітетом нашої держави, як це було під час підписання харківської угоди, коли за скидку на газ ми розраховувались територією нашої держави. І також важливе питання – на що витрачає держава кредит – чи на проїдання, латання дір в бюджеті, чи на впровадження інноваційних технологій і розвиток держави. Якщо на розвиток економіки – тоді ці гроші дадуть дохід, яким можна і погасити кредит, і поповнити бюджет. Якщо для латання дір – це просто лягає важким тягарем на майбутні покоління, яким доведеться розраховуватись за дії бездарної влади. І тому я переконаний, що біда не в тому, що країна бере кредит, а в тому, якою ціною вона розраховується за нього, і на що спрямовані позичені гроші.

Максим Леонидович: – Андрей Владимирович, у меня к Вам несколько вопросов:

1. Каковы сегодня шансы оппозиции добиться моратория на повышение тарифов ЖКХ, цен на продукты питания и т. п.?

2. Ваши прогнозы для нынешней власти, у них есть шанс стать лучше предыдущей?

3. В новом политическом сезоне Ваше отношение к г-же Тимошенко изменилось, или Вы по-прежнему не верите в её возможность объединить оппозицию в Украине?


А. Парубий: – 1. Дякую за запитання. Я думаю, що сьогодні опозиції важливо розповісти суспільству, що відбувається насправді. Влада, яка йшла з гаслами соціального захисту людей, говорила про підняття зарплат і пенсій, сьогодні цілковито забула свої обіцянки, і проводить прямопротилежну соціальну політику. Не піднявши зарплат і пенсій, відбулось суттєво подорожчання цін на газ, компослуги, і фактично відбувся цинічний обман суспільства. Очевидно, сама опозиція в парламенті не має достатньо голосів, щоб накласти цій мораторій, але опозиція може мати шанс через суспільний вплив призупинити цей процес, який сьогодні проводить Янукович і ПР. Так до речі було не раз в українській політиці, коли певні плани, отримуючи потужний суспільний резонанс, не реалізовувались. Як, наприклад, колись свого часу ПР і БЮТ намагались змінити Конституцію. Тоді власне широке суспільне несприйняття цього не дозволило політикам реалізувати свої плани. І тому і сьогодні я переконаний: головне завдання опозиції – «бити в дзвін», піднімати це питання в парламенті, і закликати громадянське суспільство дати оцінку тим діям влади.

2. В своєму першому питанні я провів порівняльний аналіз 8 місяців президентства Януковича і Ющенко. Я переконаний, що будь-який фаховий економіст підтвердить, що ті 8 місяців ніяк не виглядають, як 8 місяців 2005 року. І тому говорити, що ця влада є кращою, немає жодних підстав. Це ми говоримо тільки про економіку, яка вважається також фішкою ПР. Якщо говорить про інші сфери, наприклад, свобода слова – відбувся страшний відкат назад. Репресії проти журналістів, проти опозиційних телеканалів свідчать про те, що Україна вертається назад на 10 років. Спроба переписати українську історію, знищення європейських реформ в системі освіти України теж відштовхує Україну в минуле. І тому навіть ті 8 місяців дають підстави говорити, що ця влада не краще. Як правило, її головний аргумент – це страх і сила, а не дискусія в суспільстві. Я думаю, це дуже швидко призведе не тільки до падіння рейтингу ПР, а до того, що вони з кожними виборами будуть втрачати більше і більше своїх прихильників. Я думаю, в найближчі парламентські вибори вони отримують нищівну поразку. Головне в цей період – не зламатись і не злякатись під їхнім тиском.

3. Я вже на це питання відповідав – вважаю, що об'єднання має йти на основі програми, ідеологічної платформі. Тільки це є шлях до успіху.

ПАЛЫЧ, Киев: – За прошедшие со дня провозглашения Украиной независимости прошло уже 19 лет. Сегодня очевидно, что Ющенко был самым позорным президентом, при котором страна практически дошла до точки невозврата – дальше нас ожидал дефолт, хаос и межнациональные конфликты, чего он и добивался под руководством своих заокеанских хозяев. И только благодаря тому, что к власти пришли люди, которые не болтают, а делают, мы не свалились в пропасть. Отрицать этот факт может только глупец или человек, которому выгоден развал Украины по Югославскому сценарию.

Вопрос: Почему Вы лично вместе с бютовцами делаете все возможное, чтобы помешать коалиции восстанавливать экономику страны? Или у вас с Ющенко одни цели (и хозяева)?


А. Парубий: – Я вже опосередковано відповів на це питання. Поважаю читача, але, на жаль, факти говорять про інше. Ми не бачимо сьогодні жодного економічного прогресу, проте є бачення загострення суспільного протистояння, зокрема між владою і суспільством. І тому дозвольте не погодитись з вами.

Николай, Алушта: – Вопрос не только к вам, Андрей, но и ко всем политикам – не пора ли задуматься о смене лидеров оппозиции! Вся эта старая колода во главе с ЮВТ уже не воспринимается людьми, все вы помогли разочаровать народ, который вам поверил и поддержал, и разочарование ОГРОМНОЕ! Найдите свежего, умного, незатертого враньем, достойного человека! Поддержите его, не торгуясь за будущие дивиденды, иначе – опять провал, еще более жестокий! Народ не пойдет за старыми лидерами, ЧТО бы они не обещали!

А. Парубий: – Дякую за запитання. Воно дуже актуально сьогодні. Але я наголошую і ще раз повторюю свою думку – треба змінити підхід, якщо ми далі будемо сподіватись на те, що прийдуть погані-добрі-свіжі політики, ми не будемо звертати увагу на їхні програми, на те, наскільки вони дотримуються цих програм, ми будемо завжди в результаті розчаровані. В чому полягає європейський підхід? Там політичні партії існують десятиліттями, змінюючи лідерів, які підходять і відходять, це не є болісним, екстраординарним явищем в житті політичних сил. Не міняється одне – базові цінності, ідеологічні принципи, на яких базуються ці політичні сили. Тому ці політсили мають своїх традиційних прихильників, для яких не важливо, хто очолює партію, а важливо, наскільки ефективне і дієво політсила проводить і реалізовує свої ідеологічну концепцію. В нас, на жаль, ще лишилось уявлення про політсили як вождістський проект, дуже часто гарна усмішка, гарна зачіска чи вміння висловлюватись є важливішим від позиції, від послідовності, ідейності даного політика. Наголошую ще раз – поки цей підхід не буде у нас кардинально змінений, в політиці буде залишатись почуття безвідповідальності перед своїми прихильниками. Іваненко зміниться Петренком, Петренко – Сидоренком, інколи вони будуть об'єднуватись, інколи знову сваритись, ситуація в державі не зміниться. Не буде нової якості політики. А молоді лідери прийдуть самі: лідер – це не той, кого хтось може призначити чи визначити, це той, за ким підуть люди. І вони приходять без чийогось дозволу. Тому я переконаний, що зміна політичних еліт в Україні є неминучою. І на завершення – потрібна нова якість.

Ігор Саєнко: – Пане Андрію, залишаючи посаду Голови держави, Віктор Ющенко на підсумковій прес-конференції дуже неадекватно відреагував щодо питання його державної дачі. Тобто він вчепився за неї, як скажений. Причому наш екс-президент, як відомо, людина не бідна. Чи роблять так європейські лідери? Чим він тоді відрізняється від Януковича з його Межигір'ям? Ви можете сказати, що він мав законні права. Так, згоден, чиновники під себе виписали досить оригінальні закони, які гарантують їм залишати за собою державну власність, чого не має в жодній європейській країні! У нас як новий спікер – так одразу будує хатинку в Конча-Заспі. Та хіба та клята дача так потрібна була Ющенкові – невже не можна було відказатись від неї, показавши приклад «що я не такий»? До речі: єдиний з чиновників, який заслуговує на повагу в цьому плані, це Яценюк, який коли був спікером не претендував на землю і будинок в Конча-Заспі.

А. Парубий: – Дякую за запитання. Воно більше, очевидно, стосується неполітичної діяльності Ющенко, тому буде, очевидно, коректно власне в нього почути відповідь на це питання. Можу говорити про себе. Можу сказати, що, як я і обіцяв перед виборами не брати державного житла, не подавав заяви з цього приводу у ВР, не робив жодних спроб, і звичайно не отримував державного житла. Вважаю, це правильно.

Харьковчанин: – Почему НУ-НС во главе с Ющенко бросила все силы на идеологическую шелуху и конфронтацию с Россией и за 5 лет ничего не сделала для восстановления производства высокотехнологичного машиностроения? У нас в Харькове из нескольких ДЕСЯТКОВ заводов гигантов как-то и, в основном, на российских заказах работает только «Турбоатом».

А. Парубий: – Питання протистояння Ющенко і політичного керівництва РФ дуже часто робиться, як заклики до діяльності Віктора Андрійовича. Тому хотів би відповісти на нього ширше. Адже створюється таке враження, що є мирна добросусідська держава Росія, і Ющенко начинає з нею з незрозумілих мотивів конфронтацію. А давайте проаналізуємо, чи є хоч одна держава на кордоні з РФ, з якою Росія не веде постійну жорстку конфронтацію. Може почати з країн Прибалтики, де постійно ідуть дипломатичні скандали. Один з них відбувся недавно, коли Лужков заявив, що в Литві необхідно ввести другу державну мову – російську. Потім Польщу візьмемо – постійні конфлікти, як в політичному, так і економічному плані. Візьмемо, здавалось би, найбільш дружню Білорусію і пригадаємо недавні конфлікти, які тривають – як в інформаційному, так і в енергетичному плані. Давайте подивимось на країни Кавказу, де взагалі відбувають воєнні дії, вторгнення РФ на територію суверенної держави. Чи, можливо, навіть Японію з конфліктом по Курильським островам. Коли два б'ють не в ногу, а один в ногу. Що всі навколо Росії погані і агресивні і дуже злі, а мирна і хороша Росія змушена просто захищатись від нападок агресивних своїх сусідів. Очевидно, відповідь в іншому. Правда полягає в тому, що РФ навіть у своїх офіційних документах вважає весь простір навколо себе, зокрема колишні країни СРСР, полем геостратегічних інтересів РФ. Під таким розумним і «модним» словом заховано одне – російське керівництво не позбулось імперського синдрому і хоче, щоб зовнішня і внутрішня політика всіх сусідніх держав визначалась в Кремлі, а не в їхніх суверенних урядах, парламентах. А хто раптом піднімається і говорить, що це неправильно, що так не може і не повинно бути, коли хтось з політиків говорить, що моя держава буде самостійно думати, як діяти, як будувати майбутнє, той стає ворогом № 1 для Росії. Так сталося і з Ющенком, давайте пригадаємо, були якісь агресивні дії України проти РФ? Очевидно, ні. Українська влада нервувала Кремль тільки тим, що говорила правду про свою історію. Що ми намагались відстояти свій економічний інтерес, що українська СБУ відверто забороняла діяльність відверто проросійських структур на території України, які закликали до повалення української державності. Ми були свідками енергетичної війни проти України, як це було з газом, інформаційної війни, коли російські політики і мас-медіа намагались переконати, що такої держави, як Україна, не існує. Ми були свідками економічної війни, коли РФ забороняла ввіз цілого ряду українських товарів на ринки РФ. Більше того, з нашої території російські військові кораблі брали участь в мелітарній агресії проти Грузії. Тим самим ставлячи під загрозу Україну, кожного з нас, утворюючи ризик утягнення України у бойові дії. Я переконаний, кожен громадянин нашої держави, не тільки патріот, а просто громадянин, виходячи з питань навіть особистої гідності, має домагатись того, щоб в нашій державі ми самі маємо визначати, як нам жити, як будувати своє майбутнє. Ми не повинні дозволяти, щоб хтось зовні замість нас міг давати відповідь на це питання. І очевидно такий підхід нам дозволить стати великою, потужною, багатою державою, а не якимось колоніальним додатком. Я переконаний, це має об'єднати всіх громадян нашої держави.

pimston: – Вы верите в Бога? Верите в то, что за все совершенные поступки на земле придется отвечать на небе пред Всевышним?

А. Парубий: – Так, звичайно, я вірю в Бога, я переконаний, що людина відповідає за свої вчинки ще й на цьому світі. Я неодноразово в житті мав приклади, коли люди, ідучи проти своєї совісті, проти своєї моралі, здобували тимчасові виграші – чи у вигляді фінансів, чи у вигляді посад, але це було дуже тимчасово. А потім була пустка і відсутність майбутнього у цих людей. Тому я переконаний, хто піде неправильним шляхом – той отримає оцінку своїх дій не колись, а ще й тут, на землі. І навпаки – той, хто живе по правді, по совісті, навіть не зважаючи на тимчасові труднощі або випробування, отримає справедливу оцінку.

***

Хочу подякувати всім читачам за запитання, які прозвучали. Перепрошую, якщо не зміг відповісти в повній мірі, але, на жаль, відведений мені час вичерпується. Разом з тим я завжди відкритий до ваших запитань і готовий до прямого і відвертого діалогу. До побачення.