- Наскільки взагалі є нормальним явищем, коли Міністерство оборони торгує своїм майном?
- Оборонне відомство має дивитися в майбутнє, а не минуле. Ті, хто першим ділом розглядає Міністерство оборони, як таке собі відомство, що займається лише продажем свого майна, явно відносяться до представників минулого. Відомство має в першу чергу думати про підтримання армії в боєздатному стані і, якщо для цього не вистачає коштів. Ми маємо підтримувати систему боєздатності всього військового комплексу – причому за умови хронічного недофінансування. В таких умовах ми шукаємо альтернативні джерела фінансування, в чому немає нічого дивного – реалізацією майна займалися при всіх моїх попередниках. Ніяких заборон на відчуження земель та майна міністерства оборони ніколи не було, за винятком нетривалого мораторію протягом 2006-2007 років, більше того, сам Анатолій Гриценко палко вітав його відміну, підкреслюючи, що за ці декілька місяців армія недоотримала майже два мільярди гривень. Тому законопроект №6644, який регулює продаж земельних ділянок разом з об’єктами нерухомості, не є чимось екстраординарним. Він тільки вносить певні вдосконалення в процес відчуження майна, зокрема, зобов’язує потенційних покупців купляти не тільки об’єкти нерухомості, але й землю під ними. Це спроба більш раціонального поповнення бюджету відомства. Гроші ж підуть і на закупівлю озброєнь, і на будівництво квартир для військовиків. Це – прозорий процес, контроль за ним може (і повинна) проводити Верховна Рада, в тому числі і ті депутати, які є моїми опонентами у поглядах на подальший розвиток збройних сил України.
Зауважу, що те надлишкове майно, яке ми реалізуємо, не має відношення до стану боєздатності армії. Ну навіщо війську 30 тисяч автомобілів, яким по 20-40 років? Або що робити з 412-тю закинутими військовими містечками, на охорону яких нам ще й доводиться тратитись. Краще продати їх, та побудувати квартири для офіцерів.
- Ви вважаєте, що в нинішньому вигляді відчуження надлишкового майна Міноборони себе не виправдовує?
-Так вважаю не тільки я. Попередній міністр Юрій Єхануров відзначав його крайньо низьку ефективність. Тоді за півріччя Державний департамент надлишкового майна й земель МО приніс від реалізації об'єктів нерухомого військового майна, у тому числі земельних ділянок, на яких вони розташовані, всього 0,45 мільйона гривень. Для прикладу: основний бюджет армії складає 7-8 мільярдів гривень, а спецфонд в цьому році планувалося наповнити в розмірі 4,5 мільярди гривень. В ті часи всі інші засоби в спеціальний фонд Міністерства оборони надійшли від діяльності інших підрозділів. Тоді Юрій Іванович теж дав завдання провести функціональний аналіз роботи всіх підрозділів Міністерства оборони, питання ліквідації департаменту було розглянуто у Міністерстві фінансів, Міністерстві економіки й Міністерстві юстиції.
Мені здається, що народний депутат Гриценко так ревниво спостерігає за моєю діяльністю через те, що департамент надлишкового майна Міноборони – це, власне, його дітище. Фактично, діяльність Анатолія Степановича на посаді міністра оборони запам’яталась лише трьома далеко не однозначними нововведеннями: відміною онуч для військовослужбовців, та створенням департаменту надлишкового майна міністерства оборони. Воно себе не виправдало, але Анатолію Грищенку сильно не хочеться в цьому признаватися. Також існує дуже поверхневе уявлення про те, що відчужує майно мало не сам міністр оборони. Це зовсім не так. Ті, хто поширюють таке вульгаризоване уявлення про наші законодавчі ініціативи, свідомо вводять населення в оману. Я не раз пояснював, що Міністерство оборони складає перелік того, що вважається надлишковим майном, який потім затверджується урядом і оцінюється незалежними від МО експертами. Так само і відчуження провадиться лише через уповноважені організації, але кошти від нього надходять напряму до спеціально фонду Міністерства оборони.
- Можете розповісти про характер ваших стосунків з Анатолієм Гриценком? Зокрема про причини, через які Ви не змогли відвідати засідання парламентського комітету?
- Псевдорозслідування і безвідповідальні заяви, які він у великій кількості викладає на власний сайт – це фірмовий стиль спілкування цієї людини. Цілком логічно, що якщо у нього були б якісь дані про корупцію в Міністерстві оборони, чи під час моєї роботи у Держкомземі, він просто зобов’язаний був би передати їх в компетентні органи. Що він, звичайно, ніколи не зробить, бо єдине його «джерело» – це сумнівні сайти в Інтернеті.
Більше того, ми пропонували висказати наше бачення на засіданні профільного комітету Верховної Ради, і відповісти на будь-які його питання. Тим більше, що він вводить в оману як громадськість, так і членів власного ж комітету – його інтерпретації нашого законопроекту не мають нічого спільного із записаним у ньому. Фактично Анатолій Степанович втік від нас, втік від обговорення, підмінивши його масовою фабрикацією усіляких «заяв». Так, «заяви» - це його фірмовий стиль, який допомагає уникати відповідальних вчинків. Хоча він же сам не може не розуміти, що іншого виходу і Міноборони просто немає.
- Скажіть, а хто несе відповідальність за те майно, яке буде відчужуватися?
- Я несу повну максимальну відповідальність. Хочу звернути вашу увагу на те, що посада заступника міністра і директора Державного Департаменту надлишкового майна та земель, вимагає від мене, посадової особи, і це входить в обов’язки: економічного обґрунтування відчуження надлишкового майна та земель Міноборони, що реалізується. Внесення пропозицій, виправлення прогалин в законодавстві, це те, за що держава мені платить гроші кожен місяць. Прошу зауважити, що ніякі зазіхання, або особисті амбіції певних політиків не змусять мене заплющити очі на прогалини в законодавстві та недоліки в процедурі відчуження військового майна. Я роблю все можливе, щоб відчуження майна Збройних Сил України було ефективним, прозорим, і, що головне – відбувалося у правовому полі.
Армія – це великі гроші, а відповідно, чиновникам міністерства доводиться бути і господарниками, і комерсантами. Це не тільки стосується України. В Китаї збройні сили, наприклад, є серйозною господарською потугою. В цій країні ви можете побачити заводи або готелі, що належать військовим, працюють і дають прибуток, який іде знову ж таки на військо. Хоч їх продукція і не має ніякого відношення до питань оборони. Така комерціоналізація армії була однією із «чотирьох модернізацій», запропонованих Ден Сяопіном в ході його реформ. І хай хтось скаже, що це якимось чином вплинуло на боєздатність Нардно-Визвольної армії Китаю. До речі, на думку про модернізацію армії Ден Сяопіна навела серйозна втрата боєздатності китайськими збройними силами, продемонстрована в ході війни з В’єтнамом у 1979 році.
Юристи МО прийшли до висновку, що коментарі колишнього екс-міністра оборони щодо Законопроекту №6644 суперечать дійсним положенням та нормам законів України а іноді й здоровому глузду. В колах військовослужбовців аналітична довідка вже отримала назву:
«Лікбез» для Гриценко
Відчуження майна – це не продаж
Згідно постанови Кабінету Міністрів № 1080
Згідно постанови Кабінету Міністрів № 1080
Примітка: У лівій стороні таблиці прямі цитати А. Гриценка з інтерв’ю газетам: «Комсомольська правда», «УНІАН».
У правій колонці витяг з наступних документів: проекту №6644, Закону «Про Збройні Сили», Постанову Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1102, Закон України «Про регламент Верховної Ради України», Закон України «Про комітети Верховної Ради України», довіреність №220/134/Д від 17.03.2006 року на імя Мельника В.Л., Лист на виконання доручення, ПКМУ 1080 «Про затвердження положення про Міністерство Оборони», ПКМУ 1102 «Про затвердження положення про Державний департамент надлишкового майна та земель», ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ЗУ «Про Кабінет Міністрів України».