Варіант «Б» для опозиції

… але й розглянути варіант підтримки самовисуванців в тих округах де кандидати від партій з різних причин не здатні на рівних конкурувати із ставлениками влади.

Опозиція не дарма поспішає узгодити мажоритарних кандидатів між собою хоча б на фінальному етапі виборчої кампанії, оскільки ціна питання дуже висока - 13 депутатських мандатів, лише у столиці. Загалом же по Україні нараховується 40 таких спірних округів.
Склалася парадоксальна ситуація, коли одному явному кандидату від влади на деяких округах протистоїть щонайменше два кандидати від УДАРУ і «Батьківщини», або «Свободи». Не дарма, громадські діячі в числі Вахтанга Кіпіані, Вікторії Сюмар та Ігоря Жданова, ще наприкінці серпня, відкрито закликали «Батьківщину» та УДАР провести соціологічні дослідження у мажоритарних округах та визначитися із єдиним кандидатом.

Нагадаю, саме через взаємну конкуренцію між кандидатами від опозиції на виборах мера міста Обухова в березні 2012 р. переміг представник Партії регіонів. Тому, якщо сьогодні в терміновому порядку не узгодити кандидатури, демократичні сили ризикую наступити на ті самі граблі й на виборах до ВРУ за мажоритарними округами.


Візьмемо, скажімо, виборчий округ № 218 м. Києва. Тут кандидату від влади Льву Парцхаладзе протистоїть діючий народний депутат Володимир Ар’єв, висунутий «Батьківщиною» та експерт, директор Інституту міста Олександр Сергієнко від УДАРу. Крім того самовисуванцем йде Олександр Третьяков, який публічно називає себе опозиціонером.

На 217-му окрузі представник «Батьківщини», депутат Київради Олександр Бригинець конкурує із приватним підприємцем Юрієм Крикуновим з партії «Удар», та самовисуванцем, якого не назвеш соратником влади, нардепом Володимиром Лановим.

Ще більш парадоксальна ситуація із кандидатами від демократичних сил склалася на окрузі №223, що охоплює Шевченківський район м. Києва. Тут явному кандидату від влади, колишньому очільнику Шевченківської РДА Віктору Пилипишину, який на днях визнав, що знаходиться на гачку під кримінальними справами, фактично, протистоять аж 4! кандидати від опозиції.

На аналізі 223-го округу варто більш детально зупинитися, щоб продемонструвати всю важливість для опозиції, поки ще не пізно, нарешті визначитися із кандидатурами, які здатні скласти реальну конкуренцію представникам влади.


УДАР висунув невідомого широкому загалу бізнесмена Руслана Брицького, генерального директора, ТОВ «Альтернатива ЮЕЙ». Брицький діючий депутат Васильківської райради тому для 223-го округу ця людина чужа, незнайома, та маловпізнавана. По суті це кандидат-аутсайдер від самого початку виборів.

Від групи громадських активістів, які борються із незаконною забудовою в столиці - самовисувається журналіст Ігор Луценко. Він безпартійний, однак чітко заявив про свою опозиційність, зокрема, до кандидата Пилипишина та готовність співпрацювати із опозиційними партіями. Жодних серйозних шансів на перемогу Ігор Луценко наразі не має. Для цього громадського діяча участь в нинішніх виборах – це, як на мене, проба власних сил та інвестиції у політичне майбутнє, як потенційного депутата Київради.

Квота висувати «єдиного кандидата» від опозиції на 223-му окрузі дісталася ВО «Свобода». Від націоналістів тут балотується штабний аналітик партії Юрій Левченко. За політичними та віковими мірками, це зовсім юний кандидат 1984 року народження, що народився в м. Вінниця. Нині він є депутатом Вишгородської райради від «Свободи», отже мешканцями Шевченківського району цей кандидат, попри всю його ідейність, може сприйматися як «парашутист».

Формальний статус «єдиного кандидата» навряд чи сильно допоможе Левченку. Позиції ВО «Свобода» у столиці достатньо слабкі. За соціологічними даними «Українського демократичного кола» це, в середньому, 6% на старті виборчої кампанії. Сподіватися на перетікання голосів від «Батьківщини» до кандидата від «Свободи» також не варто. Електорат цих партій насправді майже не перетинається.


Власної програми для округу Левченко не має. Він просто продублював виборчу програму «Свободи» та вже примудрився отримати попередження від виборчої комісії «за порушення обмежень щодо проведення передвиборної агітації». Висування настільки слабкого та явно непрохідного опонента в боротьбі із Віктором Пилипишиним дало підстави деяким оглядачам та аналітикам припускати, що «этот район столицы оппозиция откровенно сдала».

Як йшлося у процитованій вище статті, єдине, що може позбавити Пилипишина перемоги, поява на окрузі когось із відомих опозиціонерів, якому не знайшлося, з різних причин, місця у виборчих списках. І такий опозиційний кандидат схоже тут з’явився. Мова йде про самовисуванця Валерія Лебедівського, голови, громадської організації «Асоціація демократичного розвитку і самоврядування України».

Він вже вигравав мажоритарні вибори до ВР по Шевченківському району в 2002 році у Льва Парцхаладзе. Як стверджує сам кандидат, тоді йому вдалося здолати величезний адмінресурс, який працював на провладного висуванця. Крім того, за словами Лебедівського, під час попередніх президентських виборів, працюючи на посаді керівника Головної регіональної служби секретаріату Президента він виступив на підтримку Юлії Тимошенко, як єдиного кандидата на посаду Президента від демократичних сил, за що був звільнений з роботи.

Сьогодні свою виборчу кампанію Лебедівський веде прямо зобов’язавшись у виборчій програмі вступити до фракції Об’єднаної опозиції «Батьківщина» у новому скликанні ВР, виконувати програму Об’єднаної опозиції та за жодних обставин не вступати до коаліції із Партією регіонів. Для 223-го Лебедівський, на відміну від інших опозиційних кандидатів, не менш знайома та відома людина, ніж Пилипишин. Він має за плечима тривалий досвід роботи в органах місцевого самоврядування столиці, як депутат Шевченківської райради, та депутат Київради, обраний від цього району.


Лебедівський, вочевидь, має найбільшу стартову пізнаваність серед мешканців району та найкраще з усіх опозиційних кандидатів знає реальні проблеми округу. Це знайшло відображення у виборчій програмі цього кандидата, де вказаний перелік найбільш актуальних проблем 8-ми мікрорайонів округу, які він зобов’язується вирішити. Чітко асоціювавши себе із «Батьківщиною», послідовно виступаючи на підтримку та звільнення Юлії Тимошенко з-за грат, а також усунення від влади режиму Януковича – Лебедівський потенційно здатний заручитися підтримкою електорату «Батьківщини» у столиці. Рейтинг цієї партії в Києві становить щонайменше 32%.

Загалом запорукою перемоги будь-якого мажоритарного кандидата прийнято вважати такі критерії, як пізнаваність, попередній тривалий досвід роботи, або діяльності на виборчому окрузі, послідовність своєї позиції. Бажано також асоціюватися із партією, яка має в окрузі велику підтримку та позитивний рейтинг. За цими критеріями від самого початку виборів на 223-му окрузі сформувалася головна пара кандидатів претендентів на перемогу - Пилипишин-Лебедівський. Решта опозиційних висуванців навряд чи встигли за короткий час виборчої кампанії наростити свою пізнаваність та популярність. Показово, що навіть провладний кандидат Віктор Пилипишин у своїх публічних виступах визнає своїм головним конкурентом саме Лебедівського, а не представника «Свободи», чи УДАРу.

Висновок із проаналізованих округів напрошується сам собою. На мій погляд, «Батьківщині», УДАРу і «Свободі» варто не лише узгодити єдиних кандидатів поміж себе, але й на окремих округах, на зразок 223-го розглянути варіант із підтримки більш конкурентноспроможних самовисуванців-опозиціонерів, які здатні дати бій владі, та зобов’язалися вступити до демократичної більшості у ВР. Особливо, якщо їх високий рейтинг підтвердять соціологічні опитування на спірних округах, які збирається проводити опозиція за допомогою консорціуму незалежних соціологічних компаній.


Час не допустити перемоги провладних кандидатів, за рахунок взаємної конкуренції опозиційних - ще є. Провести відповідні з’їзди та самостійно знятися із виборів кандидати можуть до 15 жовтня включно.