20 березня Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про продовження контракту з головою правління НАК «Нафтогаз України» Андрієм Коболєвим. Обставини ухвалення цього рішення стали наочним свідченням того, що Уряд здатен ефективно захищати інтереси держави.
Результати – задовільні, премії – відмінні
22 березня закінчується дія чинного контракту глави «Нафтогазу». Загалом, на думку експертів, роботу Коболєва не можна вважати провальною. Однак, і підстав для дуже високих оцінок – недостатньо.
Економічні показники компанії задовільні. Але досягнуті вони, не в останню чергу, за рахунок підвищення тарифів на енергоносії. «Нафтогаз» відсудив у Стокгольмському арбітражі $ 4,6 млрд. у «Газпрому». Але в Україну ці кошти наразі не надійшли.
До всього, суспільство дратувала відверто завищена зарплата, захмарні бонуси і премії Коболєва та інших керівників держкомпанії. Близько 1,6 млн. грн. щомісячно – стільки отримував станом на 2016 р. керівник «Нафтогазу». А ще ж – щомісячні, квартальні та річні премії, бонуси за перемогу над «Газпромом»...
Перша пропозиція Наглядової Ради
Прем’єр-міністр неодноразово звертав увагу на те, що доходи, які отримують керівники «Нафтогазу», невиправдані. Однак, у Коболєва «на руках» був контракт. І все в тому контракті було добре для нього. Крім обумовленої дати його завершення…
З наближенням 22 березня, керівництво НАК почало цікавитись в Уряду перспективами продовження угоди. А 28 лютого Наглядова рада «Нафтогазу» заявила, що вона продовжила контракт Коболєва ще на три роки, підвищивши йому щомісячну зарплату до 2,08 млн. грн.
Продуктивний конфлікт
Але тут втрутився Гройман. Прем’єр заперечив право Наглядової ради «Нафтогазу» укладати контракт з головою правління, оскільки таке право має Кабінет Міністрів, відповідно до постанови № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки».
Гройсман жорстко заявив: на таких умовах контракт продовжено не буде. Позицію Прем’єра підтримав Уряд, який на засіданні 6 березня оголосив конкурс на посаду голови правління НАК «Нафтогаз України».
Коболєв зібрав прес-конференцію, і дав зрозуміти, що не визнає рішення Уряду.
Перспектива судового розгляду конфлікту стала досить реальною.
Вимоги Гройсмана
Глава Кабміну, крім «зарплатно-бонусних» претензій, поставив ще ряд вимог до нового керівництва «Нафтогазу».
По-перше, забезпечити транзит газу через українську ГТС до Європи після 1 січня 2020 р., коли закінчується чинний контракт з «Газпромом». Наразі Україна веде тристоронні переговори з РФ та ЄС з цього питання, але прогресу – немає.
По-друге, збільшити видобуток українського газу. В 2018 р. підприємство групи «Нафтогаз», «Укргазвидобування», видобуло близько 15 млрд. м3 вітчизняного газу. Гройсман наполягає на збільшенні обсягів видобутку за результатами 2019 р. до 18 млрд. м3.
По-третє, контракт укласти на рік, а не три.
По-четверте, проводити щомісячне і щоквартальне звітування щодо прогресу у виконанні поставлених завдань.
«Це принципові питання і мені байдуже, яке прізвище буде написано в управлінцях», - підсумував Гройсман.
Друга пропозиція Наглядової ради
До суду не дійшло.
13 березня Наглядова рада «Нафтогазу» звернулась з листом до Прем’єр-міністра, у якому повідомила про те, що приймає всі вимоги глави Уряду щодо реформ в компанії, терміну дії нового контракту. А також – готова не підвищувати, а, навпаки, знизити вдвічі зарплати голови і членів правління. І – ніяких премій, крім річної, нарахування якої залежатиме від результатів роботи.
Єдина позиція, на якій наполягала Наглядова рада – контракт має бути продовжено з Коболєвим.
Компроміс на умовах держави
За таких умов, у Кабміну не було підстав не погоджуватись на компроміс. Гройсман заявив про готовність Уряду продовжити контракт з Коболєвим.
Жорсткий підхід Кабміну до захисту інтересів держави дозволив не лише знизити видатки на утримання менеджерів «Нафтогазу», а й чітко обумовити критерії оцінки роботи менеджменту держкомпанії. І це – вкрай важливо. Адже критика на адресу керівників «Нафтогазу» стосувалась не тільки розміру особистих доходів, а й того, що реформа компанії сповільнилась.
Підхід, який став системним
Вирішення на користь держави конфлікту з менеджментом «Нафтогазу» – не перший приклад захисту інтересів України Урядом Гройсмана.
У жовтні минулого року «Укрпошта» відмовлялась доставляти пенсії громадянам. Гройсман поставив питання таким чином: «або доставка пенсій – або шукайте іншу роботу». І питання вирішилось.
На початку 2018 р. Прем’єр-міністр добився відставки керівника ДП «Укроборонпром» Романа Романова, який систематично ігнорував розпорядження Кабміну.
Впродовж року роботи на посаді керівника «Укрзалізниці», польський менеджер Воцех Балчун мав повну підтримку Уряду у проектах щодо модернізації держкомпанії. Однак, не зміг показати позитивних результатів. З ним контракт продовжено не було.
Коболєв, до речі, у схожій ситуації: або результат, або відставка через рік.
Підхід Уряду передбачає особисту відповідальність керівників держкомпаній за результати роботи. Цей підхід став уже системним. І менеджерам держкомпаній слід це враховувати. Або ж – шукати іншу роботу.