Як заявив прес-секретар МЗС Угорщини Тамаш Менцер: «Міністр Сійярто має намір особисто повідомити, що вважає новий український закон «соромом і ганьбою».
Закон про освіту обговорювався три роки, він пройшов через український парламент, і що цікаво, що у освітянської спільноти він не викликав заперечень, однак він викликав заперечення у наших західних партнерів. Для початку є не до кінця зрозумілим, чи ґрунтовно в той же Угорщині угорська адміністрація чи угорській уряд докладно проаналізували сам цей документ. Є сумніви, чи угорські представники прислухалися до тих аргументів, які висловлювались під час прийняття Закону про освіту в парламенті; чи вони остаточно вивчили думку експертного середовища, чи вони використовують це лише як приклад, не вникнувши в деталі нового законодавчого акту.
Окрім того всього, ми маємо зважувати, що закон ще перебуває на підписі у президента. І вже пролунало звернення голови Закарпатської обласної адміністрації Геннадія Москаля про те, що президент має це ветувати. Саме тому він зробив таку заяву, що йому доведеться на практиці втілювати цю ситуацію. А вона у нас насправді внаслідок зволікання з визначенням своєї політичної суб'єктності привела до того, що саме процес освіти в прикордонних областях давно вийшов з-під контролю українського уряду.
А тепер ми намагаємось запізно повернутися на державницьку позицію, бо спочатку проникає мова на сусідню територію, а потім на неї заходять війська сусідньої країни. І не важливо, це чи на сході, чи на заході, чи на півдні, чи на півночі. Ця тенденція, якщо уважно придивитись, дискутується серед експертного середовища, тому ця тема і викликала ось таку дискусію.
Фактом провалу української мови в певних регіонах свідчило те, що випускники шкіл не знають державної мови, вони не можуть вступити в вузи України, тому що не володіють українською мовою. Питання в тому, що, навчаючись в школі, вони не знають державної мови. І цю ситуацію запізніло, на жаль, є спроби вирівняти цим законом. Тепер завдання і на академічному рівні колегам в освітянській сфері Угорщини, і на політико-дипломатичному рівні, це політикам і дипломатам, і на рівні громадських діячів доведеться розтлумачити, що це не несе загрозу угорській громаді на території держави Україна.
В цілому, якщо висловлюватися загальними рисами, то це чи не вперше Україна заявила про свої національні інтереси у суспільно-політичній і культурній сферах. Це чи не вперше в новітній історії України непроста позиція держави пролунала так чітко, визначено і принципово, сказавши, що закони, які зачіпають майбутнє України і саме її людську складову, є на рівні з тими, які зачіпають правову чи економічну сферу. І реакція наших західних сусідів дещо поспішна, мало аргументована і не зважена. Як на мене, це видається свідченням того, що нарешті Україна виявляє, усвідомлює себе суб'єктом якщо не світового, то принаймні східноєвропейського простору.
Ще не опублікований остаточний варіант, але з прийняттям цього закону за дебатами не спостерігаю в Україні загрози вивчення національних мов. Але свою державницьку позицію ми нарешті в повний голос заявили. Хоча, з іншого боку, цей закон піддався критиці представників правих і правих радикальних поглядів. Зокрема «Свобода» вустами свого лідера висловилась за те, що українська мова знову не буде домінуючою. Переконаний, що робота наших дипломатів в донесенні достовірної інформації, послідовність і наполегливість, принциповість президента при підписанні цього документу, адже він пройшов в Україні широке обговорення 3 роки, будуть зараз на часі.
А те, що стосується політичних відносин, то, власне кажучи, в Угорщині ми чуємо тільки голос проурядових представників, прем'єр-міністра Орбана, то ми маємо зауважити, що і до того в європейських структурах Орбан не був серед тих, хто підтримував українську позицію. Угорщина є нашим сусідом, але, як правило, з сусідами ми маємо найбільше невирішених питань. Так і зараз відбувається. Ми ніколи не говорили, що в порівнянні з Польщею, теж нашим сусідом, також виникає велика кількість проблем саме в гуманітарних питаннях, яким була серед адвокатів України. Навпаки, Угорщина в колі європейських країн була серед тих, кого самим же європейським країнам доводилося переконувати, зокрема, в питаннях відносин з Росією. Політика нинішньої угорської влади розглядалась як часом проросійська. Ми пригадуємо і особисті зустрічі Орбана і Путіна. Тому ця реакція була цілком прогнозована.