Ми повинні чітко зрозуміти — від чого залежить збільшення чи зменшення кількості призовників до армії. Це залежить від збільшення чи зменшення інститутів сектору безпеки і оборони, тому що потрібно не забувати, що військові комісаріати призивають не тільки до ЗСУ, але й до Національної гвардії і інших військових формувань. Значить, може збільшуватися їх чисельність відповідно до закону. Якщо згідно з законом ніде не проходило (хоча розмови йшли) про необхідність збільшення Збройних сил України, то не виключено, що це одна причина.
Друга причина пов'язана з дуже банальним — люди не тільки призиваються, вони й звільняються. Ми завжди чуємо, скільки контрактників підписало контракт, але жоден не задає питання Міністерству обороні — а скільки звільнилось контрактників? Якщо у нас, наприклад, 100 контрактників і з них звільнилося 90, то ясно, що як би ми там не кричали, що ми призвали аж три контрактники, це погоди не робить. І треба цю пустоту чимось ліквідувати.
А чим її можна ліквідувати? Тільки за рахунок призова. Потім направляють до військових центрів, потім пробують надати кнопку “патріот”, у кого вона є. У кого її немає, пробують задіяти якісь інші механізми, мотивуючи високою зарплатою та іншими речами. В результаті люди готові підписати контракт. І після цього їх заводять у зону бойових дій. Є там і 18, і 19-річні хлопці, і більш приклонного возрасту. Є й пияцтво, є все що завгодно. Це ж армія, це суспільство: яке суспільство — така і армія. Тим паче, що ми сьогодні відмовились від обов'язкового призову всіх.
Так що не треба шукати чорну кішку у темній кімнаті, її там може просто не бути. Скоріше за все, що проблема полягає у тому, що сьогодні просто не вистачає особового складу, і його треба десь брати. А де його можна взяти? Основний і простій шлях — це призов молодих людей, їх навчання, спроба переконати залишитися в Збройних силах на контракті, і таким чином армія компенсує необхідні прогалини в тому, що не вистачає особового складу.
Щодо бажання або небажання бути в армії, то воно формується в родині. У нас приблизно 10 мільйонів різних родин. Пробувати зрозуміти, які тенденції в головах людей, дуже важко. Але що потрібно робити? Вже неодноразово говорили про те, що необхідно займатися тим, чим займається кожна держава, незалежно від того, вона диктаторська чи демократична, - це патріотичне виховання людей. Це робиться, починаючи з садка, де діти повинні знайомитися, що таке прапор, як він виглядає, який може бути герб. Потім в школах, потім в інститутах.
А коли в нас в системі освіти, слава Богу, що вона реформується, є тенденції, пов'язані з тим, щоб, навпаки, агітувати за розвал держави, то це вже чітка провина держави. Вона повинна регламентувати і розуміти це. Такі ж самі речі повинні робитися на телебаченні, незалежно від того, чи воно державне, чи не державне. Візьміть будь-яку країну — зранку лунає гімн або по радіо, або по телебаченню, і така ж сама процедура є ввечері, з відображенням флагу, в залежності від того, що там і хто там. Над чим треба працювати? Це механізм, який об'єднує суспільство навколо держави. Якщо вона цим займатися не буде, то за нас це буде робити противник, тобто Росія, тільки в зворотньому напрямку, що вона успішно і пробує впроваджувати.